Давня історія України (в трьох томах). Том 2: Скіфо-антична доба - Колектив авторів

Табурети — найдавніший та найпоширеніший вид меблів. У цілому зберігають ту ж форму, що й раніше. Крісла та стільці в перші століття н. е. в основному прямокутної форми, з прямими спинками та ніжками. Широко використовуються точені деталі. Підлокітники крісел робилися як прямими, так і точеними, у вигляді аркади, іноді прикрашалися на кінцях виточеними з дерева голівками тварин або фігурками сфінксів. Відомі також крісла з напівокруглою спинкою[1115]. На сидіння крісел та стільців клали подушки, для зручності сидіння на них використовувалися невеличкі під ножні лавочки.

Обідні столи були низенькі, для іншої мети — вищі. Столи мали чотирикутну або рідше круглу основу, три, чотири або дві суцільні ніжки. Іноді використовувалися столи з однією ніжкою. Виготовлялися вони частіше з дерева, рідше з бронзи або мармуру. Бронзові та мармурові столики мали парадний вигляд, могли прикрашатися оздобленням. З некрополю Ольвії походить значна частина столиків з вапняку[1116].

Як і раніше, широко використовуються дерев'яні рундуки та скрині для зберігання одягу, цінностей та різних побутових предметів. Крім того, їх використовували для сидіння. Для рундуків І—IV ст. н. е. характерна прямокутна форма та плеската кришка на шарнірах. Рундуки часто мали бронзове оздоблення та бронзові замки[1117]. Невеличкі скриньки, також оздоблені бронзовими прикрасами та замками, служили для зберігання дрібних предметів та прикрас. Були також вішалки для одягу, шафи або полиці для зберігання посуду, різноманітні підставки, тумбочки[1118].

Слід також відзначити, що в перші століття н. е. в античних містах, а ще більше — в поселеннях використовуються столики (частіше кутові), ліжка, скрині та загородки, складені з бутового або погано обробленого каменю. Вони характерні насамперед для приміщень господарського призначення.

В оздобленні жител значну роль відігравали килими, завіси, ковдри, подушки. На стінах розвішували картини і портрети у дерев'яних рамах, як це зображено на стінці саркофага з Керчі, а також, можливо, шкури тварин, зброю, кераміку[1119]. В інтер'єрі використовували мармурову, теракотову та бронзову дрібну скульптуру» фігурні глиняні посудини, глиняний, бронзовий, скляний парадний посуд.

Побутове начиння складалося з різних предметів, виготовлених з глини, заліза, бронзи, каменю, кістки чи скла.

Для зберігання припасів використовувалися глиняні піфоси, корчаги (кружальні й ліпні) та великі амфори, які вкопували в землю. Зверху вони накривалися глиняними або кам'яними покришками і були недоступні для гризунів. Зерно зберігали також у спеціальних ямах грушоподібної, рідше — конусоподібної або циліндричної форми. Були ями-льохи, в яких припаси зберігали в посудинах.

їжу готували в каструлях, горщиках, сковородах. Горщики та миски були як кружальні, так і ліпні. Воду в перші століття н. е. гріли у великих глеках або невеличких, так званих кухонних, ойнохойях. Рідше для цього вживали циліндричні бронзові баки з підігрівом, прикрашені бронзовою скульптурою. Вони мали спеціальний краник. Для виготовлення сиру використовувалися посудини з отворами, іноді на трьох ніжках[1120]. У перші століття нової ери в Херсонесі, Ольвії, Тірі у невеликій кількості з'являються мортарії, які використовували для виготовлення тіста, сиру, розтирання овочів. Вони звичайно використовувалися в побуті римських легіонерів.

Воду носили в керамічних або бронзових гідріях, ситулах, глеках. Для переливання рідини використовували лійки. На кухні користувалися також великими металевими виделками, рожнами, а також залізними ножами з дерев'яними або кістяними ручками. Для розтирання зерна для каш або на борошно використовували кам'яні жорна та розтиральники, ступи. З каменю виготовляли також невеликі ночви. Існували спеціальні кам'яні бруски-точила.

Столовий посуд у перші століття н. е. кардинально відрізняється від посуду попереднього періоду. Чорнолакова кераміка повністю змінюється червоно лаковою, для якої характерні дещо інші форми та види посудин. З'являються нові риси в сіроглиняній, червоно-глиняній та світлоглйняній кераміці. Вперше лощений орнамент з'являється на сіроглиняних посудинах. Червоно лакова кераміка представлена передусім різноманітними тарілками, чашками, тарелями, рідше — глечиками, вазами. Це частково були місцеві вироби, але більша частина з них надходила з Малої Азії (Пергам, Самос) та західних провінцій Римської імперії. Набувають поширення в І—II ст. н. е. фігурні посудини малоазійського виробництва.

У перші століття н. е. поширення набуває посуд з кольорового, перистого та розмальованого скла, який дуже прикрашав не тільки інтер'єр приміщення, а й парадний стіл. Цей посуд також частково виготовлявся на місці, частково привозився із східних та західних провінцій Римської імперії. Основними типами посудин були різноманітні чаші, кубки, канфари, склянки та кухлі; відомі тарелі, миски, глечики, бутелі, вази, ритони. Широко використовувалися скляні посудини в медицині: в будинках мешканців античних міст та поселень знаходять спеціальні бутелі, глечики, банки, капельники. В І—IV ст. н. е. превалювали вироби східносередземноморських майстерень, особливо сирійських. Скло привозили з Олександрії та Єгипту, Пергаму, о. Кіпр та інших місць. Посуд надходив також з італійських, галльських, рейнських та інших центрів. Існувало місцеве склоробство[1121].

У невеликій кількості відомі бронзові посудини, які також дуже прикрашали стіл та інтер'єр помешкання. Це в основному глечики, ойнохойї, часто прикрашені бронзовою скульптурою, іноді миски або тарелі.

Значну роль в житті античного населення Пінічного Причорномор'я відігравали різноманітні предмети туалету. Для вмивання використовували великі керамічні, іноді бронзові або мармурові миски — лутерії. Їх для зручності ставили на спеціальні невисокі підставки, які іноді робили з мармуру у вигляді колони.

Волосся зачісували одно- або частіше двосторонніми гребінцями з кістки, дерева, рідше — металу. До І—II ст. н. е. належить низка дерев'яних гребінців з написами: «Дар сестрі», «Дар хазяйці». Кістяний гребінець із Ольвії був гравірований погрудним зображенням хлопчика з пальцем, піднесеним до рота[1122]. Для гребінців III— IV ст. н. е. характерна орнаментація концентричними колами, іноді — бронзовими заклепками. Зберігали гребінці в футлярах з висувними кришками[1123].

Для підстригання волосся використовували ножиці.

Жінки прикрашали волосся кістяними, дерев'яними та бронзовими шпильками, іноді з фігурними або вкритими золотом голівками. Використовувалися також сітки, різноманітні стленгіди та діадеми[1124].

Дзеркала були бронзовими, як правило, круглими, в перші століття н. е. без ручок, зберігалися у спеціальних дерев'яних або бронзових футлярах.

Для побуту жінок характерне використання туалетних скляних паличок, а також значної кількості спеціальних туалетних посудин для зберігання білил, рум'ян, притирань, ароматичних масел, фарб для вій і брів. Ці посудини були керамічними, скляними, кістяними, дерев'яними, іноді — золотими або срібними.

Чоловіки, які займалися спортом, користувалися кістяними, бронзовими, рідше скляними стригілями та ароматичними маслами, які зберігали у спеціальних керамічних або скляних посудинах.

У вільний час мешканці античних міст та поселень Північного