Коли вибір лише один - Єва Басіста

Жах. Це люта несправедливість. Я пам'ятаю, як Владислав страждав над тим мостом разом із Ларисою. Вони задля цього довше залишалися на роботі та розробляли ту чортову конструкцію.

- Це дика несправедливість, - забідкалася я. - Невже з цим нічого не зробити?

- На жаль, нічого. Лариса намагалася, але номер не вийшов.

- Я шокована...

- Та не переймайся. Будуть інші проєкти, де надіюся нас залишать авторами.

- Владиславе, ти головне не засмучуйся так, бо я бачу, що ти від учора сам не свій.

- А може, щоб я не засмучувався треба мене втішити? - заблищали його очі знайомими вогниками. - Ти на цьому тижні мене від понеділка ігнорувала.

- Якщо тобі це допоможе забутися про негаразди, то можеш робити зі мною все, що заманеться, - усміхнулася я та розв'язала на собі халат, під яким нічого не було на мені.