Метист. Бандит для нареченої - Влада Калина

В цьому медичному центрі її завірити, що з дитиною і з нею - все гаразд. Тож хвилювалася вона дарма. Метисту нічого не казала, він прокинувся сьогодні раніше за Сашу і те, як вона гепнулася у ванній кімнаті втративши свідомість хлопець не бачив. Він поїхав до свого батька, так як той запропонував Олегу очолити одну охоронну фірму, якою володів двоюрідний брат Миколи Андрійовича. Кругом одні родичі куди не плюнь. Правда, Олег довго сумнівався чи впорається та й не хотів переривати їх з Олександрою так званий Медовий місяць, який вони проводили в його скромному будинку, в кінці міста. Так, як мама Олега переїхала жити до Миколи Андрійовича, то вони в будинку були лише вдвох. Звісно ж це не шикарний маєток мільйонера від якого Олег відмовився, коли батько хотів подарувати, але і в ньому не меньше комфортно і затишно.

Східці закінчилися і Олександра майже вилетіла неначе на крилах з медичного центру в якому довелося здавати аналізи.

" Потрібно якось повідомити цю прекрасну новину Метисту, от тільки як це зробити? Припертися до нього на роботу чи почекати до вечора? " - думками Саша була десь дуже далеко і водночас блище до Олега. Вона не просто йшла по тротуару, а замріяно роздивлялася все навкруги, особливо зупиняла свій погляд на маленьких дітях, що проходили повз з мамами.

Олександра навіть передумала викликати таксі, і вирішила просто прогулятися, подихати свіжим повітрям, як рекомендувала лікарка. А ще… ще мабуть потрібно зайти в якийсь магазин і купити собі фруктів, вони корисні для дитини. З ранку ще й нічого і не їла. Так не годиться.

Олександра зупинилася на декілька хвилин, щоб роздивитися чи немає поблизу якогось магазину, як до неї підбіг якийсь молодик… з криками: 

- Дівчино, я вас прошу, там… там, моїй донечці зле. Вона вся позеленіла, я не знаю що робити, вона в мене така крихітна. Я вас прошу, допоможіть. Зробіть щось. - Незнайомець кричав і розмахував руками в істериці, а Олександра розуміла, що вона не лікар і не розуміється на такому, але і залишити в біді цього бідолашного, а тим паче його доньку вона не могла.

- Зробіть щось. Я швидку викликав, але поки вона приїде. Я вас прошу! - схопив дівчину за лікоть почав тягти десь за вугол п'ятиповерхівки. - Моя маленька донечка там, там лежить.

Саша не опиралася, вона радо пішла з переляканим татусем хоч і сама розхвилювався не на жарт.

Довго вони не йшли, кроків двадцять і все… Саша помітила чорний автомобіль з відчиненими дверцятами, що стояв збоку ніби його намагалися сховати. 

 - Тихо. Не рипайся! - холодне лезо ножа торкнулося її теплої ніжної шкіри під футболкою в ребро. - Раджу не кричати. - Той вбий горем батько різко перетворився на монстра, який не зрозуміло чому намагався затащити Сашу в авто. Єдина думка яка на той момент прийшла їй в голову, так це те, що її викрадають люди яких найняв її батько. За секунду незнайомець вдарив дівчину по голові…

***

Прийшовши до тями Олександра зрозуміла, що знаходить в якомусь підвалі. Вона лежала на підлозі. Два бандити стояли навпроти і один із них вилив їй води на обличчя, щоб та швидше оклигала. 

- Підводься, - боляче взяв її за плечі і змусив стати на ноги. - Слухай сюди, зараз візьмеш свій мобільник і зателефонуєш Метисту.

Саша не могла второпати для чого її батьку Метист? Щоб вбити? Щоб вона стала вдовою і знову видати її заміж? О, ні! Тільки не це! Саша не могла так вчинити. 

 - Ні, - кивала головою. - Ні.

- Або ти зателефонуєш або я… - взяв за горло.

- Муха, не переборщи! - крикнув той інший що стояв в стороні і спостерігав. - Ніжніше з нею.

В цього так званого Мухи мало слина не капала з роту, як в скаженого пса. Він дивився на Сашу ніби ненавидів її все життя і мріяв вбити.

Хватка його руки на її горлі стала жорсткіша, бандит майже перекривав дівчині доступ повітря, час від часу послаблюючи пальці. Але задушити її він реально міг в будь-який момент. 

Страх неминучої смерті з відчуттям болю в тілі і шиї летів по її венах. Цей гад явно отримував задоволення від того що робив. Він був не таким як Метист, він був справжнім бандитом, жорстоким, злим виродком і вбивцею.

Олександра була перед ним слабкою і беззахисною. Все що вона могла так це молитися Богу, щоб бандит не вбив її і не заподіяв нічого її дитині. Вона вірила. Вона знала. Вона відчувала, що Метист знайде її. Обов'язково знайде. Вона вірить у свого чоловіка і буде вірити до останнього подиху. 

- Муха, відпусти її. Ця дівка мені потрібна живою, - почувся десь недалеко голос ще одного. Ні то був не голос її батька, то був голос третього бандюка. Муха за секунду розтис пальці своєї товстої, мозолистої руки, яка смерділа рибою чи креветками.

Саша витріщила від страху очі коли цей Муха відійшов в сторону і на горизонті з'явився господар голосу. Вона змушувала себе не плакати і бути сильною. Аби не проронити ні сльозинки і не дозволити їм зламати себе. Вона зрозуміла, це не люди батька, це минуле Олега повернулося.

- Красива. Смілива. Горда. Майже ідеальна. Мене не дивує те, що Метист запав на тебе. Чи… він вже твій чоловік? Син місцевого мільйонера. Не дивуйся. Слухи розлітаються по місту швидко. - Він підійшов ближче.

- В Метиста не має грошей, тож на викуп не надійся. І коли він мене знайде і прийде сюди, а він прийде, то ти на стіну лізтимеш не знатимеш куди тікати. - Саша сама зпереляку притискалася до тієї стіни.

- Ти кажеш про гроші але в мене інші плани на тебе. Будеш приманкою… Чула про таке слово як ПОМСТА?

- Ти сволота, безжальний відморозок, вбивця, виродок. - Дівчина вже сто разів пошкодувала, що місяць тому не відпустила Олега прибрати тіла вбитих бандитів, тепер виявляється, що один із них вижив.

- Метист зробив велику помилку коли не добив мене, - Бос почухав своє підборіддя. 

- Це ти зробив її коли викрав мене. І знай - Олег виправить її. Ти покійник!