Метист. Бандит для нареченої - Влада Калина

- Тобі допомогти зняти сукню? Ти ж знаєш, я спєц в цьому ділі, - жартував і мабуть натякав на те, як роздягав її в будинку в лісі.

- Поки не розкажеш все - не підходь. 

- Ти серйозно? - він навмисне почав підходити. 

- Ми одружені тож секретів між нами бути не повинно, - Олександра відходила задкуючи. - Відповідай, я хочу дещо знати. Це ти мені цю сукню купив?

- Ти ж добре знаєш, що я, - він не припиняв підходити, неначе хижак, який от-от впіймає свою здобич. Його очі захоплено заблищали. Саша була зачарована його розширеними зіницями і тим, як він дивився на неї. Дівчина і сама роздивлялася каханого ніби не бачила років з десять. Рани від того вибуху, на ньому майже загоїлися. Вона мимоволі глянула на губи, яких хотілося торкнутися. Глибоко всередині почало рости бажання. Та й воно і не зникало.

- Чорт, - вилаялася дівчина вдарившись спиною в стіну.

- Ти від мене в лісі не втекла, тож тут… тим паче, - похитав головою, хмурячись,

низько опустивши брови, кинувши погляд на дружину. Потім почав повільно посміхатися, що аж в Саши внизу живота почало щось пульсувати. Зненацька, різко схопив її за підборіддя і поцілував. Метист вмів не лише неймовірно цілуватися, а й змушувати метеликів в її животі вириватися на волю. Цей хлопець шалений і пристрасний, такий же, як і його поцілунки. - Мені подобається смак твоєї шкіри. Ще мені подобається твій запах. Як ти втрачаєш контроль, коли я торкаюся тебе. - Олег поклав руку на її потилицю відтягуючи голову назад, оголюючи горло, яке теж поцілував. 

Олександра тремтіла в його руках. Пульс частішав і дихання теж. Ноги підкошувалися, добре, що Метист тримав її рукою за спину. Стогнав їй в рот важко дихаючи знову і знову цілуючи.

Почувся стукіт в двері.

Саша зпереляку відштовхнула чоловіка і вони здивовано глянули на двері. 

- Хто там в біса?! - гаркнув Олег. 

Саша дуже боялася почути голос Петра по ту сторону дверей, але там був жіночий голос.

- Шампанське і фрукти… Замовляли?! 

- Залиште біля дверей! - відповів Олег, а дівчина стояла мовчки. 

Скільки їй ще боятися Петра? Все життя? Ні, так справа не піде!... Тим паче, що поруч Метист, він захистить.

 - На чому ми зупинилися? - запитав хлопець коли жіночий голос на коридорі зник. Він почав розстібати свої джинси.

- Ти хотів мені розповісти що сталося. Тільки не кажи, що Микола Андрійович з тебе знущався. Він хороший. Я все одно не повірю в це.

- Хороший?! ДУЖЕ! - розвів руки в сторони.

- Так, хороший. Петро в нього не вдався, він… Ти… Ти схожий на Андрійовича, навіть очі блакитні, ніс такий, підборіддя.

- Боже! Не порівнюй мене з цим зрадником. Ти реально хочеш зараз про це поговорити?!... Цей твій, як ти кажеш " хороший " змусив мене принижуватися перед ним заради цього весілля. І я… В мене просто не було іншого виходу.

- Олег, - Олександра побачила сум в його блакитному погляді, їй стало шкода хлопця і вона підійшла та торкнулася його щоки. - Олег, хороший мій, що сталося? Що ти зробив заради мене? Я маю право це знати. Що він змушував тебе робити?

- Ця с…с… сука, він змусив мене назвати його батьком. Велику плату взяв!

- Що?! Змусив що?!

- Змусив назвати його батьком.

- Господи, а я вже подумала Бог знає що. Що тут такого, якщо він твій батько?

- Він безсовісний мільйонер, яких я ненавиджу, який кинув вагітною мою матір.

- Іноді життя змушує нас робити дурниці і помилки але це не означає, що ми не можемо їх виправити, особливо якщо хочемо цього.

- Ми будемо про це зараз розмовляти чи все ж таки… - засміявся. - Чи все ж таки поговоримо про щось інше, наприклад про нас. - Його обличчя стало серйозним. - Тепер моя черга запитувати. - Олег взяв дружину за дві руки своїми теплими долонями і подивився їй пильно в очі. Саша неначе перестала дихати, коли він торкнувся губами по її пальцях своїм м'яким ротом, не зводячи погляду від її очей. Може хотів побачити реакцію? Та яка в чорта реакція, якщо вже почали соски твердіти під корсетом весільної сукні. Боже.

- Хоч в мене батько… Боже, я сказав це бісове слово. Ох. Він мільйонер але я ні. Ти чесно хочеш щоб такий як я бандит був твоїм чоловіком?... Дурне запитання адже я вже є ним.

- Ти все ще думаєш, що людей кохають лише за гроші? Сім років тому коли я тебе вперше побачила вони мене мало хвилювали, так само, як і зараз.

Олександра чула, як глибоко він дихав і навіть не зогледілась, як зрозуміла, що почала торкатися його губ своїм пальцем. М'які, ніжні, його теплі губи, якими Олег впіймав її палець і облизав. 

- Вирішила звабити власного чоловіка? - запитав звужуючи темні брови. 

Дівчина ледь розум не втрачала від його голосу, та й підлога хотіла втекти з-під ніг. Його дотики, голос, запах, якось магнетично впливали на неї. 

- Я просто… Мені подобається торкатися тебе. - Не знала що й відповісти адже Метист облизував її палець язиком, втягуючи, всмоктуючи. - Припини. Це нестерпно. - Забрала руку. Вже й пошкодувала що торкнулася.

- Ти хотіла сказати: " Нестерпно приємно" ? - впіймав її за руку, щоб далеко не тікала. Вона знизила плечима відчуваючи себе ніяково ледь змушуючи себе підняти очі і подивитися на його красиве обличчя. Нестримна ніжність у його погляді проникала в кожну клітинку

її тіла.

- Ти красива, - шепотів проводячи своїм

пальцем по підборідді дівчини, злегка цілуючи в губи ледь торкаючись їх. - Дуже красива. Я просто не можу відвести від тебе погляду… Особливо в цій сукні, ти… - Олег міцно взяв її за стегна і спритно притягнув ближче до себе сильно та власно цілуючи торкаючись своїм язиком до її язика. Знову і знову притискав до себе змушуючи відчувати, наскільки він збуджений. Тремтіння охопило тіло Олександри, вона задихалася, розуміючи, що зараз вони займатимуться коханням.

Шлюбну ніч ніхто не відміняв, і навіть той факт, що за вікном день.