Коли вибір лише один - Єва Басіста

Я заплющила очі. Зараз розмови між нами нагадують замкнене коло.

- І що ти пропонуєш? Заявити всім, що ми разом та почати жити разом?

- Я не проти. Можна так...

- Ні, - різко сказала я. - Так ніколи не буде. Я нізащо не кину Влада, а ти не думай залишати Ларису!

- Та чому ти така вперта! Невже ти хочеш все життя страждати, аби хтось добре жив?

- Ні, але на чужому горі щастя не побудуєш.

- А якби Лариса не була вагітна, то ти б кинула свого Владика?

Він дивився на мене. Очі бажали почути від мене позитивну відповідь.

- Так, але навіть не думай змушувати Ларису до аборту чи....

Максим витягнув різко з кишені пачку цигарок.  Сизий дим почав літати навколо нас. Він душив мене.

- Значить ти не хочеш бути зі мною? - запитав він серйозним голосом.

- Так, ми маємо все забути. Витерти з пам'яті. Наче між нами ніколи нічого не було.

Блондин зробив декілька глибоких затяжок. Неозброєним оком було видно, що він нервує.

- Добре, - нарешті став говорити чоловік Лариси. - Я забуду все. Більше не стану до тебе підходити. Втоплю до тебе своє кохання, бо хочу тобі тільки добра. А тепер йди. Я не хочу тебе бачити.

Я довго не затрималася біля Максима. Пішла одразу. На моїх очах стояли великі та солоні сльози. Тепер між нами точно все закінчено.