Щастя за мільйон - Ангеліна Кріхелі

Залишок тижня пролетів, як одна мить, у щоденних заняттях садом та благоустроєм будинку. Катя намагалася нічого не переробляти, щоб всюди зберігався "дух бабусі", але упорядковувала те, на що раніше не було часу. Зараз це було до речі. Праця завжди допомагає відволіктися від душевного болю.

Крім того, не залишала думка про можливу спорідненість з Олексієм. Для неї це нічого не змінювало, але все ж...

У суботу на "стару нову" роботу Катя збиралася з побоюванням. А що як Стас вирішить заявитись туди та все зіпсувати?

Але страхи виявилися безпідставними. Або він зрадив своїм звичкам і не пішов у басейн. Або в басейні був, а до кафе після цього не зайшов. Чому? Вона що, настільки гидка йому?

Суперечливі емоції та думки активно підживлювали цікавість.

Діти сьогодні приходили до центру вкрай непрості, вимагали до себе підвищеної уваги та максимальної зосередженості. Батьки з неймовірним трудом витягували їх з гаджетів, до яких самі ж і прив'язали, змушені цілодобово безперервно працювати.

Увечері, коли Катя дозволила собі розслабитися за філіжанкою вже традиційного гарячого шоколаду, а Влад вмостився навпроти та не зводив з неї відверто закоханого погляду, телефон вибухнув настирливою треллю.

Номер місцевий, але контакти не збережені. Катерина насупилась. Перш ніж відповісти на дзвінок, серце чомусь зробило кульбіт, передчуваючи зворушливу подію.

- Катерино? Здрастуйте, - сказав впевнений чоловічий голос.

Дівчина насторожено відповіла незнайомцю на вітання. Влад, що сидів навпроти неї, весь перетворився на слух.

- Я дзвоню вам за дорученням вашої мами. Прижиттєвого доручення, зрозуміло.

Повисла пауза. Катя спантеличено дивилася у свою чашку з шоколадом, намагаючись зрозуміти, що відбувається.

- Непогано б для початку зрозуміти, хто ви, - нерішуче пояснила вона затримку.

- Вибачте. Зрозуміло, мені слід було представитися. Мене звати Віктор. Я – юрист і вів справи вашої мами за життя і після її смерті. Однак тепер мій контракт втрачає чинність. Оскільки за його умовами мої послуги більше не потрібні, якщо ви залишаєтеся її єдиним представником.

– Я нічого не розумію, – чесно пробурмотіла Катя.

- Чи можемо ми зустрітися з вами? – уточнив Віктор. - Я маю трохи часу завтра в обід. Що скажете?

– Завтра я працюю, – невпевнено відповіла дівчина. - Давайте із понеділка. В будь-який час.

Віктор радісно погодився, ввічливо пообіцявши завтра надіслати їй повідомлення про місце та час зустрічі.

Відключивши телефон, стомлено похитала головою.

- Нісенітниця якась, - глянула на Влада у пошуках підтримки. - Тільки не смійся, але з моменту смерті бабусі трапляються якісь дивні речі. Я бачу, що всі вони взаємопов'язані, але не можу поки що зрозуміти, як саме. Таке відчуття, ніби бабуся була живим щитом від усіх цих чудес навколо мене, а тепер я залишилася з ними віч-на-віч...

- Ти просто втомилася, - впевнено заявив Влад, кладучи руку на її долоню.

Стас уже збирався увійти до кафе, коли побачив за столиком Катю, що сиділа до нього спиною, і баристу. Влад його теж помітив. Навмисно простягнув другу руку, погладжуючи долоню дівчини.

- Сподіваюся, що ти маєш рацію, - тихо відповіла Катерина, яка нічого не підозрювала.

Стас сердито насупився. Дуель поглядів він виграв. Але поряд з Катюшею залишився саме Влад, що сяяв щастям, а не він.

Круто розвернувшись, Стас попрямував до ескалатора, рішуче налаштований сьогодні піти у рознос. Вона сама зробила свій вибір, відштовхнувши його і приймаючи залицяння цього слимака-баристи. Яке брело, таке й стріло. Гнівно стукнув розкритою долонею по поручню. Люди, що стояли поряд, трохи перелякано обернулися. Він обдарував їх сердитим поглядом.

До моменту, коли дістався виходу з центру, злість значно вщухла. Стас різко зупинився перед вертушкою. Бажання загуляти миттю зникло. А чим він, власне, відрізняється від цього Влада, якщо так легко здається? Вона ж сказала, що теж покохала його. Відшила? Так сам винен, накосячив. Хіба ні? Принаймні вона все ще залишається в центрі, у нього перед очима.

Потрібно просто почати все спочатку. Як? Льошка має підказати. Він завжди все знає. Розплившись у задоволеній посмішці, Стас квапливо попрямував до своєї машини, щоб скоріше дістатися до друга і застати його вдома в стані глибокої задуми.

Весь тиждень Влад вився біля Катерини, не відходячи майже ні на крок. І їй це лестило з одного боку. Але водночас і дратувало, заважало працювати. Не залишав і внутрішній мандраж від майбутньої зустрічі з незнайомим юристом. Що ще вона не знає про рідну матір? Втім, простіше перерахувати, що про неї відомо зі стислих розповідей бабусі. Вона завжди ухильно відповідала, що про сина розповісти може багато, про невістку – майже нічого. Вони й пожили разом трішки, незабаром народилася Катя, а потім трапилася ця дивна аварія. У поліції нічого до пуття сказати не змогли, бубнили тільки щось про пошкодження автомобіля, і швидко звели нанівець, відклавши чергову теку в архів.

Раніше Катерина не надавала всім цим подіям особливого значення. Тепер вони настирливо крутилися у свідомості, намагаючись лягти в одну картинку. Але не вистачало надто багатьох деталей.

Зустріч юрист призначив на вівторок. За іронією долі саме у цьому центрі, у кафе. Послався на наявність ще кількох клієнтів, з якими зручно буде зустрітися там же. Каті було однаково. Головне, щоб вівторок настав швидше. Тяжке очікування болісно, а час у таких ситуаціях тягнеться липкою жуйкою.

Дівчина нервово крутила в руках телефон, періодично поглядаючи на годинник. Несила всидіти вдома, прийшла надто заздалегідь. Одна чашка гарячого шоколаду вже випита. Ще одна недоречна. А зайняти себе більше нема чим. Добре людям, які мають хобі. Їм ніколи не буває нудно.

Влад забрав у неї телефон і дбайливо поставив перед дівчиною склянку води та вазу з цукерками. Поклав телефон на місце.

- Катерино? - пролунав над нею оксамитовий голос миттю пізніше.

Дівчина здригнулася, підводячи голову. Кивнула, вказуючи на стілець навпроти. Відразу зрозуміла, що то він. Діловий костюм виглядав на ньому вкрай органічно та доречно. Як і краватка, і дорогий наручний годинник, і невеликий шкіряний портфель для документів. Здається, його послуги коштують досить дорого. Доглянутий, явно знає собі ціну чоловік, він поводився дуже стримано і чемно.

- Вибачте, якщо змусив вас чекати, - сказав він, укладаючи портфель на стіл і методично витягуючи з нього папери.

- Все в порядку. Це я прийшла надто рано. Поясніть, будь ласка, що відбувається і про що йдеться. Тому що з часу бабусиного похорону у мене просто голова йде обертом від усіх подій.

- Так, я розумію, - кивнув чоловік.

Біля столика крутився Влад. Юрист замовив каву і вичікувально подивився на послужливого баристу, красномовно даючи зрозуміти, що його присутність небажана.

- Очевидно, ви знайомі, - зрозумів він. Влад засяяв. - Проте прошу мене пробачити, інформація конфіденційна.

Офіціант невдоволено надувся, але повернувся на своє робоче місце.

- Я зараз вам все поясню. Ймовірно, ця інформація трохи здивує вас. Але такі умови вашої матері.