Метист. Бандит для нареченої - Влада Калина

- Блакитноока гора, я відчуваю, що ти десь є!... Ти чуєш мене?! - знову швирнула в двері ланцюгом.

Спочатку Метист заздрив її нареченому, таку дівку відхопив, але… здається починає йому співчувати. Вона ж така ухвачена. Він думав, що сидітиме, як миша в кожусі, налякана. Так, очі у неї то злякані, а от сама смерті шукає.

" Не заходь! Тримайся! До біса її! " - він важко дихав стискаючи кулаки. - " Тримайся. " 

- Ти ж мені казав, що справжній чоловік! Справжні такого не роблять із дівчатами! - Олександра подумала, що можливо зможе домовитися з цим красенем, раз він до неї і пальцем не торкнувся. Значить він може бути не поганим. Можна трішки на жалість надавити. Може поплакати?... Чи заговорити до смерті.

- Ти мене чуєш? Тут спекотно, я вже вся мокра.

" Мокра?! Ох, краще не говори так дівчино, бо в мене на тебе вже слина тече."

- Доведеться красуне поголодувати трішки! - відказав хлопець, стоючи неподвижно. Він і сам ще не обідав. Хлопці їсти так і не привезли. - А якщо хочеш в туалет, то там відро у кутку! - повернув голову, прислухаючись. Він тримав руки за спиною, якою відчував, як здригаються двері від її грюкання. - А якщо спекотно, то зніми сукню!

- То ти все ж таки там!... Не дочекаєшся, щоб я її зняла. І не мрій, засранцю! Відчини двері, мені свіжого повітря не вистачає!.. Або вбийте, або не знущайтеся! - Саша взула свого весільного босоніжка яким стукала, та глянула на відро, що стояло у кутку. До такого вона не була готова. Це ж такий сором… на відро перед бандюками… Боже! Краще впісятися, чесне слово.

- Послухай, я не знаю з якою ціллю ви викрали мене, але батько викупу не дасть. Розумієш?! - вже і вона вперлася долонями в ці залізні двері. - Хіба що… Хіба що мій наречений, він не бідна людина, може…

Саша не знала як сильно її кохає Петро, і чи взагалі кохає? Тож чи погодиться дати викуп за неї, теж невідомо. Але, потрібно було якось обхитрити бандитів, чи заговорити їм зуби. Внушити їм, що викуп обов'язково буде. Хай не вбивають. Хай трішки почекають… Тягнути час! А потім… може вийде і втекти.

 - Де моя діадема і фата?... Ви знаете скільки вона коштує? Це мені наречений купив! Я розпатлана як відьма!

- І поводиш себе як вона! - крикнув він.

- Я все чула.

- Боюсь, твою діадему до цього часу Маз мабуть в покер вже програв… І мені похер на твого нареченого… і що він там тобі купує! - збісився бандит. 

" Ну, звісно ж, що дорогі, коштовні речі. Ці ляльки на таке тільки і ведуться. Як сороки! В них самих замість серця скриня з коштовностями. Ненавиджу усіх! " 

***

- І куди ти мене привезла?! - Петро виліз із авто але йти не наважувався.

- До ресторану, - розвела руки в сторони, Анжела. - Нічні клуби зачинені, зараз всього на всього пів на третю годину дня. Ходімо, - почала тягнути його за руку. - Тобі не все одно де напиватися?

- Так це ж ресторан мого батька. 

- Ото ж бо. Там і столи накриті, до вашого з Сашкою весілля. Ходімо, я і сама непроти хильнути шампанського. - Анжела не так просто все робила, адже знала чого хоче. Вигадала план і вирішила дотримуватися його. А що, якщо все вийде?... А що, якщо напоїти Петра і… вкласти його в ліжко?

Від автора:

Дякую всім хто читає цей "шедевр" ))

Якщо ви уважно читали, то зрозуміли, що в нашого Метиста є батько... про якого він не знає. Батько - мільйонер. А як нам відомо, бандит ненавидить мільйонерів. Що ж... Що з цього вийде дізнаємося пізніше.