Попелюшка навпаки - Галина Курдюмова

- Та як же ти можеш так говорити?! Про себе ми маємо забути! Ми повинні врятувати майбутнє!

- Має бути вихід.

- Ні, варіантів немає. Ти повинна стати щасливою дружиною принца, а я - покараним злом.

- Ти навіть не намагалась пошукати варіанти, Олечко.

- Гадаєш, мені це до вподоби? Але нічого не змінити!

- Олю, тепер нас двоє. Ми щось вигадаємо. Треба вчинити так, щоб і майбутнє не змінити, і кохання зберегти.

- Це неможливо.

- Неможливе - це те, спосіб досягнення чого не є очевидним.

- Гадаєш, що мені легко відмовитись від можливості бути щасливою?

Я в розпачі ухопилась за голову, а Попелюшка продовжила:

- Пожертвувати коханням, пожертвувати власним щастям - це так героїчно. І так глупо. Слід знайти обхідний шлях. Якщо й пожертвували, то не тим, що так значуще. Чимось іншим. Досі я навіть не здогадувалась, що Ліліана, до тіла якої я потрапила - перша Попелюшка. Тепер можу подивитись на ситуацію з іншого боку. Згадай казку. А де ж кришталеві черевички? Де хрещена-фея? Вона б мала нам допомогти.

- У тебе є хрещена?

- Повір, далеко не фея. Але хтось став праобразом казкової чарівниці? У казок завжди чимало варіацій, та основні моменти незмінні! У казці про Попелюшку - це фея і черевичок. Хай це буде не фея, але той, хто стане на поміч. Якщо ми не справляємось самі, то маємо пошукати допомогу на стороні.

У голові моїй зародилася крамольна думка, викликана роздумами Ліліани. От недарма говорять, що одна голова - добре, а дві - краще.

- У мене є знайома відьма!

- Відьма? - ахнула сестра. - Але ж у королівстві боряться з відьомством!

- Ніхто не знає її таємницю окрім леді Антуанетти, яка й поділилась зі мною. Вони були подругами у дитинстві. Баронеса зустріла давню подругу на королівському балу і шантажувала, що розповість усім про її незвичайні здібності, якщо вона не допоможе. Той сип на тебе навела відьма, щоб ти не ставала на шляху між мною і принцом.

- А ти принесла мазь, від якої сип швидко зник… Тобі його дала тобі та сама відьма! - здогадалась Лілі.

- Мені теж довелось її шантажувати.

- Заради благої мети, Олю. І ти вважаєш, ми можемо звернутись до неї по допомогу?

- Не маю надії, що відьма зможе чимось зарадити…

- Але ми повинні спробувати! - загорілася ідеєю сестра.

Я зітхнула:

- Добре, спробуємо. Щоб ти не казала потім, що ми втратили шанс…

- Олю, ти повинна вірити в успіх! Від нашої віри багато чого залежить.

- Пообіцяй мені, що, якщо нічого не вдасться зробити, ти вчиниш так, як потрібно. Скажеш рудому, що не кохаєш його і вийдеш заміж за принца. Він буде радий, щоб ти втішила його, коли я відмовлю…

- Я не готова втрачати кохання Себастьяна, сестро! І ти не повинна відмовляти принцу. Все у нас вийде!

Очі Попелюшки горіли завзяттям і вірою у щасливе майбутнє. Мої ж прогнози були зовсім не оптимістичними. Що може вдіяти відьма з середньовіччя? Та вона навіть не повірить нашій оповіді, коли при здоровому глузді. Це просто смішно. Так смішно, що хочеться плакати. Та я піду з Ліліаною до кінця. Вона має впевнитись, що нічого не змінити, і свідомо піти на розрив із герцогом заради спасіння майбутнього.