Остання із роду Віндор - Надія Філіпська

– То навіщо нам дрова? – нарешті задала я питання, яке турбувало мене з самого початку.

Дракон зупинився, витер чоло і усміхнувся, поглянувши на мене.

– Потрібно перестрахуватися, щоб трипатони не побігли до переходу, тому шлях до нього загородимо багаттями. Нам же потрібно потім самим потрапити у перехід.

– Якщо трипатони вийдуть на перехід, вони можуть випадково спустошити його магію. І тоді ми не повернемося додому, – вмить осяяло мене розуміння.

– З цього боку я не розглядав ситуацію, – задумливо мовив дракон. – Зазвичай вогонь лякає усіх звірів, тому мусить подіяти і на трипатонів.

Дракон закінчив рубати і тепер ми складали дрова у в’язанки.

– Відпочинь, – сказав дракон, залишаючи мене на поваленому дереві.

Тим часом Ріхтер розклав на краю галявини п’ять вогнищ, так, щоб вони перекривали шлях до переходу.

– Ти підпалиш вогнища, і будеш чекати мого знака, – почав розповідати Ріхтер присівши поруч зі мною на поваленому дереві.

– Якого знака? – перепитала Ріхтера.

– Це буде клич дракона, ти його виділиш з решти звуків. Коли почуєш клич можеш бігти на рівнину за своїм коренем.

План був занадто простим. Але я вирішила довіритися Ріхтеру.

– Починай підпалювати вогнища, – сказав дракон і передав мені палаючий смолоскип.

Я пішла до приготованих багать, а дракон зник у лісі. Обійшла кожне багаття по колу підпалюючи його з усіх сторін. Коли я обходила по колу третє вогнище, почула ревіння дракона. Подивилася в небо і відшукала дракона. Він був неймовірно велетенський. На голові і крилах у променях сонця виблискували золотаві візерунки. Дракон кружляв поступово знижуючись. Я миттю підпалила останні вогнища, переконалась, що вогонь розгорається і підійшла якнайближче до рівнини трипатонів. І лише потім знову повернулася до спостереження за драконом. Він був таким великим і граційним, що я не могла відвести від нього погляд. Ще одне коло і дракон опустився ще нижче. Рознісся рик дракона і тут трипатони нарешті його помітили. Зі свого місця я не могла бачити все в деталях, але дещо мені було видно. Вони стали на задні лапи і почали спостерігати за рухом дракона. Ще один рик дракона, після якого найбільший трипатон видав голосний клич, який розійшовся по всій рівнині. Стадо трипатонів миттю підняли голови і зірвалися з місця.

_______________________________

Сьогодні у нас ілюстрація дракона. Величний, чорний дракон.