Рубінова тінь минулого - Анна Ліє Кейн

- Цілий рік відкриттю перешкоджав хтось із Міністерства внутрішніх справ. Міс Лорвуд оббивала пороги всіх інстанцій, боляче було дивитися на цю жінку. Розгляд прохання про повернення академії до роботи у штатному режимі постійно відкладався. Щось підказує, що руку до цього доклав ат Коріус, але зловити мені його не вдалося.

Почувши про місце, де працює Йозеф, я згадала про те, хто саме і навіщо накладав заклинання, яке згодом розвинулося до цілого прокляття. Швидше підвела голову і запитала:

- Того, хто наклав прокляття, знайшли?

Адже мій колишній чоловік був пов'язаний з Аргалом ат Коріусом. І саме для нього він шукав древній демонічний артефакт. Рубін, який нібито здатний допомогти демонові створити собі армію вартових.

- Знайшли, - кивнув Дорайн. Я перевела подих, заспокоївшись, що артефакт вилучили. Але раптом зрозуміла, що Йозеф ходить вулицями Шедана абсолютно вільний та безтурботний. Невже він так легко відбувся?

Думки прослизнули в голові дуже швидко, а потім вух досяг голос Дорайна:

- Тут навчалася відьма, яка захоплювалася забороненим чаклунством. Прокурор Хаола визнав її винною. Але я не надто вірю, що вона це зробила. Ні зі зла, ні просто заради веселощів. Адже це не звичайні діти, які вирушать додому у разі закриття навчального закладу. Це сироти, яким йти нікуди.

Вкотре за ці два дні мене ніби занурили в крижану воду. Вуха наче заклало та останні слова демона долітали звідкись здалеку. Кого вони звинуватили?

Очі на хвилинку втратили змогу бачити. Якраз цієї миті під моєю ногою щось хруснуло, і я втратила рівновагу. Змахнула руками, але все ж зірвалася у відчуття польоту. Щоправда, тривало воно зовсім не довго.

Мене знову підхопили.

Завмерла, опинившись у руках Дорайна. Він теж раптом застиг, притиснувши мене до себе. Іскорки в його очах закружляли, а зіниці збільшилися. Спочатку я забула як дихати, а потім схаменулась і зробила глибокий вдих, наповнюючи легені запахом сандалу і дорогих сигарет. Жахливо захотілося потягнутися вперед і торкнутися губ демона, але він раптом ожив і акуратно відсторонився. Відвів очі:

- Будьте обережнішими, міс Міон. Тут багато сміття.

- Дякую, - запізно пробурмотіла, поправивши шубку, і швидко спитала: - Відьма, яку звинуватили у цій справі. Ви не пам'ятаєте, як її звуть?

Демон зсунув брови до перенісся, зчепив руки за спиною в замок і сказав:

- Здається, Таїра Брант.