Меланка - Нора Нойс

Дорога до Львова була не такою й далекою, як я розраховував, дивлячись на ці таратайки, які їхали зі швидкістю 120 км на годину. Ааааа. Як равлики, коротше, ми повзли. Ще й товклися  на кожній ямці, наче на цей автомобіль астероїдний дощ налетів. Що говорити про те, що це була найнебезпечніша поїздка в моєму житті. Нас декілька разів підрізали, а раз навіть авто, яке обганяло по зустрічній, мало не врізалося в нас "лоб у лоб".
Просто жахіття. Я сидів на передньому сидінні, шоковано спостерігаючи за землянськими новітніми технологіями. Так це чокнутися можна.
Мої люди всю дорогу сиділи такі ж перелякані, як і я.
Одне радувало, дракон був ще більш шокований і переляканий. Оскільки для нього велике місто стало відкриттям. Звик жити в замку, в короля під пазухою. На тобі! Реалії життя, лускатий!
Я злорадно посміхнувся до нього, але він навіть не помітив, бо  не відлипав від бокового вікна автомобіля.
Приїхали ми до Домінікових апартаментів, коли на вулиці вже починало сутеніти. Хоч щось добре, оскільки я досі не розпитав у нього, чи є на Землі схожі на нас істоти.
- Ніку!!! Ніку!
Як тільки ми припаркувалися і почали вибиратися з цієї машини смерті, вхідні двері будинку голосно грюкнули.
Всі ми, як за командою, повернули голову в ту сторону, і спостерігали зворушливу картину.
Низенька, мініатюрна білявка бігла до Домініка.
Оце любов, я розумію.
- Ах, ти, скотина проклята!
Або ні!
Підбігши до цього приреченого першонародженого, вона почала так професійно його гамселити, що мені аж страшно стало. Удари були дійсно потужними і надзвичайно точними.
- Придурок, — боковий удар в ногу.
- Ненавиджу, — прямий в голову.
Як Домінік встигав ставити блоки, залишається загадкою. Тільки....якщо вони часто вправляються в цьому виді спорту. Хм.
- Мамо! - на сходи вибіг хлопець.
Досить високий і підкачаний, але було видно, що ще не зрілий чоловік, але й не підліток.
- Та все, перестань.
Він підійшов до батьків і, обхопивши маму за талію, легко відтягнув її від бідного Домініка.
Хлопець був високим, білявим, із синіми, як в батька, очима.
- Тео, синку! - побачивши сина, зрадів Домінік. - Як же я скучив.
- Ой, не починай! - фиркнув той, обнявши маму за плече.
Напевно для того, щоб вона знову не рвонула бити батька.
- Ніку! Ти нормальний. “ Зганяю на іншу планету. І вернуся” - перекривила вона його. - Та я місця собі не знаходила, придурок ти егоїстичний. А де Юля?
- Вікуся, квітко моя! - почав заливати він.
Оце сімейні мелодрами. Ми всі, як заворожені, дивилися на цю сцену. І що ж буде дальше? Буде Домінік прощений? Чи отримає по морді знову?
- Юля благополучно доставлена до нашої онучки. Може в домі поговоримо про мої галактичні подорожі? Не хочу шокувати сусідів.
- А це - хто такі?
О, нас помітили. Алілуя.
- Доброго вечора! Здається у вас так вітаються, коли сутеніє. - Привітно посміхаючись, я виходжу трохи вперед.
Потрібно брати ситуацію в свої руки, а то Домінік сам не витягує цю важку долю.
- Мене звати Кай і я брат чоловіка вашої доньки.
Ця Вікуся дивиться на мене здивованими очима, навіть не моргаючи. ЩО це з нею?
- Аааа — тягне розгублено, стріляючи очима в мене. Явно натякаючи щось своєму чоловіку.
- Кай і його люди ціанці. - притишивши голос, пояснює він.
- Ого! — вигукує Тео. - Десять прибульців на нашому порозі, офігіти просто!
- І один дракон! - добиває малого тато.
- Справжній?
- Вітаю. Я Декарай — одразу ж представляється це лускате непорозуміння.
Тео швидко рвонув до нього. Якийсь фанат драконів, чи що?
От і добре. Тепер дракон точно не пропаде, коли ми полетимо. Бо брати його назад на Ренару, до своєї солоденької дикарки, я точно не збираюся. От малий Тео і прихистить на крайній випадок лускатого в себе. Он як захоплено руку тисне і в очі заглядає.
 

Любі мої! Дякую що читаєте і лайкаєте книгу про Меланку. Незабаром вийде нова, захоплива історія про доньку Юлі і племінницю Теодора - Драгомиру. Щоб не пропустити початок - підпишіться на автора і коментуйте кожний новий розділ! 

Як думаєте Тео такий вражений драконом і ціанцями захоче також побувати на Ренарі?))) Хм. Поки редактувала, задумалася про це))

Всім спокійного дня! Ваша Нора Нойс)