Залежні від ненависті - Ксана Рейлі

Очі пекли від непролитих сліз, а я раз за разом переглядала інформацію про себе та звіряла дати. Якщо він знав про те, що я працюю тут, то виходить, що весь цей час прикидався. Макар казав мені, що це доля, але виявляється, що все далеко не так. Він переконував мене, що не знав, що я працюю в цій компанії, говорив, що ніколи б не влаштувався до нас, якби був у курсі про мене. Я намагалася пригадати нашу першу зустріч. Він, здається, не був надто шокованим, коли побачив мене. Це я була вражена настільки, що не помічала нічого.

Мені не хотілося думати погано про Макара. Дідько! Мені хотілося виправдати його у своїх очах. Я схопила телефон і одразу ж набрала його номер. Мій погляд знову знайшов ту дурнувату сережку. Я знервовано стукала пальцями по столу, але Макар не відповідав мені. Я телефонувала декілька разів, та він так і не прийняв дзвінок. Сльози потекли по моїх щоках, але я зібралася з емоціями та набрала номер Каті.

— Мелісо, ти бачила, котра година? — пробурмотіла вона.

— Вибач, але це терміново.

— Щось сталося?

Її голос звучав стурбовано. Можливо, вона чула, що я ледь трималася, щоб не заридати.

— Все добре. Просто... Це ж ти спілкувалася з нашим босом до того, як він приїхав?

— Ну, так. Я надсилала йому деякі документи для ознайомлення. Він просив. Я ще ж казала тобі про це, а ти постійно сміялася, що наш бос так довго не може приїхати з Канади.

— Серед цих документів були особові справи усіх працівників? — поцікавилася я, намагаючись звучати максимально байдуже.

— Напевно. Я не пам'ятаю, Ліс. Там була вся інформація про нашу компанію та ті документи, які мене просив передати йому Анатолій Іванович. Здається, про працівників теж було.

— Добре. Дякую тобі за відповідь.

Катя ще щось почала запитувати, але я не чула її та просто вимкнула дзвінок. Не могла більше стримуватися, тому просто почала плакати, обійнявши коліна руками. Розуміння з'явилося в моїй голові, адже тепер я знала точно, що Макар обманював мене. Можливо, використовував заради помсти Ангеліні? Я витерла свої мокрі щоки та глибоко вдихнула, намагаючись заспокоїтися. Почала знову телефонувати до нього, але його телефон був вимкнений. Ще краще! Я голосно засміялася крізь свої сльози. Боже, яка я ідіотка! Як я взагалі могла повірити йому? Як?!

Рингтон мобільника змусив мене здригнутися. Я швидко схопила його та прийняла дзвінок, не дивлячись на екран.

— Алло! — голосно сказала я, сподіваючись, що це Макар.

— Привіт, — почула тихий дитячий голос.

— Аліса? — здивувалася я. — Ти... Чому ти так пізно телефонуєш до мене? І звідки у тебе мобільник?

— Мені тато декілька днів тому подарував телефон, щоб я могла спілкуватися з ним.

— Це добре.

— Ти отримала мій подарунок?

Я важко заплющила очі, адже мені зовсім не хотілося говорити в цей час зі своєю племінницею.

— Так-так! Листівка неймовірна. Мені дуже сподобалося, сонечко. Дякую тобі.

— А мама казала, що ти не зраділа.

— Хіба я могла не зрадіти, Алісо? Мені дуже приємні твої подарунки. Чому ти ще не спиш? Твоїй мамі не сподобається, що ти розмовляєш зі мною так пізно.

— Вона нічого не скаже, бо її нема вдома.

— Нема вдома? — тихо перепитала я.

— Так! Вона кудись поїхала. Сьогодні зранку зібрала речі та сказала, що її не буде декілька днів.

Здавалося, що моє серце щойно розбилося на маленькі частинки від усвідомлення. Макар зараз нібито у відрядженні, а Ангеліна поїхала кудись, хоча не робила цього вже купу років... Здається, я починаю божеволіти через свої підозри.

— Позавчора вона теж не ночувала вдома, — пошепки додала Аліса.

Я напружила свою пам'ять та згадала про те, що в ту ніч не була в Макара. І більше я нічого не чула, а на моїх очах зібралася нова порція сліз. Я опустила погляд на сережку, яку знайшла під ліжком. Тільки в цей момент я згадала, що це таки була її сережка. З того самого набору, який я колись їй подарувала на день народження. Мені хотілося сміятися з абсурдності цієї ситуації. Виходить, що весь цей час мене просто тримати за дурепу та використовували.

— Бувай, Алісо. Я зайнята.

На цьому я вимкнула дзвінок та мовчки підвелася з крісла. Мені було боляче, але я усе ще сподівалася, що помилилася. Можливо, це просто збіг? Макар не міг так вчинити зі мною, бо він кохав мене. Він постійно говорив мені ті приємні слова. Я не могла змиритися з тим, що це брехня. Наші з ним почуття — ніколи не були обманом.

Я вирішила, що мені треба остаточно розібратися з цим. Можливо, правда розіб'є моє серце вщент, але я мусила дізнатися її. Я швидко відкрила той лист з підтвердженням оренди та сфотографувала адресу. Переодягнувшись в той одяг, в якому була сьогодні на роботі, я побігла на вулицю. Швидко сіла у свій автомобіль та рушила вперед, ігноруючи сльози в очах. Я не знала, що мене чекало в тому будиночку, але в голові були найжахливіші кадри. Та ці думки допомогли мені налаштуватися на будь-який розвиток подій. Я навіть була готова застукати їх разом. Я хотіла цього, щоб більше ніколи не довіритися Макару. Та все ж, всередині була надія, що я таки дуже сильно помиляюся. Я пам'ятала його погляд, коли він говорив мені, що кохає. Очі не можуть брехати...

Я їхала близько години по нічній смузі на високій швидкості, міцно стискаючи кермо. Я змогла заспокоїти свої емоції та взяти їх під контроль. В грудях боляче нило, хотілося голосно кричать, але я стримувала себе з останніх сил. Я зосередилася на дорозі. На щастя, траса була чистою, тож інші автомобілі мені аж ніяк не заважали.

Сповіщення про вхідне повідомлення відірвало мене від думок. Я мигцем глянула на свій телефон. Хвилювання стало сильнішим, коли я побачила, що це було повідомлення від невідомого номера. Мені не хотілося відкривати його, але рука сама потягнулася зробити це. Я побачила декілька відео. Палець завис над позначкою "відтворити". Один клац — і весь мій світ перевернувся з голови до ніг. Я різко загальмувала, коли побачила на відео Макара та Ангеліну. Вони обіймалися біля ліжка в якомусь будинку. Мабуть, це був той будинок, який він орендував для них. Сльози безупинно потекли по моїх щоках. Я помітила, що Ангеліна почала розстібати пальцями його сорочку. Вона штовхнула Макара в груди, і він з легкістю піддався їй та ліг на ліжко спиною. Вона сіла на нього й потягнулася руками до блискавки на своїй сукні. Я вимкнула відео, бо для мене це було занадто. Я не хотіла ставати свідком їхнього інтимного життя. Сльози душили мене, і я сильно вдарила кулаками по керму, а тоді сперлася на нього чолом, голосно ридаючи. У цей момент мені навіть не хотілося думати про те, хто їх зняв, для чого та чому надіслав мені. Я була певна на сто відсотків, що це зробила Ангеліна, щоб показати мені, що таки мала рацію. Макар завжди кохав тільки її. В голові з'явилася та клята сережка. Як давно вони сплять? Як довго він обманює мене? Чорт! Він робить це з самого початку. Макар навмисно влаштувався до нашої компанії, щоб використати мене, щоб завдяки мені зробити боляче Ангеліні. Схоже, йому це не дуже вдалося, якщо вони зараз розважаються вдвох. Я голосно засміялася, а сльози полилися вниз на мої губи. На язику з'явився солоний смак, але він чомусь відчувався надто гірко. Я ввімкнула останнє відео, щоб добити себе остаточно. Вони обоє були в ліжку, повністю голими, обіймаючись. Ангеліна лежала на ньому, уткнувшись обличчям в його шию. Він же тримав свою руку на її спині. Я не могла більше цього дивитися, тому просто кинула свій телефон на сусіднє сидіння. Не знаю, скільки я так ридала на узбіччі, але потім мені таки вдалося зібратися з думками. Я ненавиділа їх обох, а його — так сильно, що готова була розірвати на маленькі шматочки. Він ніколи не був вартий мого кохання, і тепер мені хотілося побачити все на власні очі. Я бажала, щоб він знав, як сильно зробив мені боляче, і як сильно я ненавиджу його зараз.

Я натиснула на газ, і автомобіль понісся нічною трасою, наче скажений. Я не хотіла відступати. Твердо вирішила, що приїду в той будиночок, застукаю їх разом, влаштую скандал, а тоді з гордістю повернуся додому та викину їх обох зі свого життя. Ідея була чудовою, якби не моя жалюгідна реальність. Я, чорт забирай, кохала його! Кохала так сильно, що в цей момент нестерпно страждала. Здавалося, наче розбиті шматочки мого серця хтось продовжував нещадно різати гострим ножем. Губи затремтіли, і я сильніше стиснула пальцями кермо. Сльози знову потекли з очей. Хотілося так сильно кричати від болю, що розривав зі середини, але я міцно стиснула зуби. Перед очима все було розмитим від сліз. Дихати чомусь стало важко. Я потягнулася рукою до своєї блузки, жадібно вдихаючи повітря. Спробувала розстібнути верхні ґудзики, але в голові запаморочилося. Я опустила погляд на свої руки, а тоді знову вперед. Яскраве світло фар засвітило мені просто в очі. Я навіть не зрозуміла, як з'їхала на зустрічну смугу. Я швидко вивернула кермо в іншу сторону, але не втримала його. Голосно закричала, коли зрозуміла, що авто тепер не під моїм контролем.