Залежні від ненависті - Ксана Рейлі

— У мене таке враження, що ми повернулися на сім років назад, — сказав Макар, розглядаючи мене.

Я помітила, що його губи розтягнулися в легкій усмішці. Мені теж захотілося усміхнутися йому у відповідь. Я трохи відійшла, спершись до дверей, щоб Макар увійшов усередину. Як тільки зачинила двері, то він опинився впритул до мене. Серце забилося швидше, як це бувало завжди поруч з ним. Його теплий погляд, змушував мене широко усміхатися. Макар підняв свої руки та провів їх по моєму волоссі, торкаючись пальцями синіх пасом. Він надто довго робив це, тому я не витримала та спитала, сміючись:

— Що таке?

— Нічого. Просто мені завжди хотілося торкнутися твого волосся з цими дурнуватими синіми пасмами.

— Навіть сім років тому?

— А ти як думаєш? — Макар примружив свої очі. Він зробив декілька маленьких кроків у мою сторону, змушуючи мене спертися до дверей. — Я часто думав про тебе тоді, Мелісо. Частіше, аніж мав би.

— У тебе була Ангеліна, — прошепотіла я, вдивляючись в його очі.

— Так, а ще ти була надто маленькою. Та це мене не зупинило зараз.

Макар нахилився ще ближче, і таким чином наші обличчя були в міліметрах одне від одного. Я заплющила очі, глибоко вдихаючи його запах. Губи почали приємно поколювати у передчутті поцілунку. Я відчувала, що от-от він зробить це. Його руки лягли на мою талію. На мені був короткий топ, що відкривав лінію живота. Чоловічі пальці легко вимальовували круги на моїй шкірі, змушуючи її зрадницьки покритися сирітками. Мені страшенно хотілося торкнутися його губ, тому я потягнулася обличчям до нього. Мої очі все ще були заплющеними. Я відчувала легкий подих на своїх губах, але Макар не поспішав мене цілувати. Я наче намагалася спіймати його, а він постійно тікав. Лише гаряче дихання та ніжні чоловічі дотики дражнили мене. Я розплющила очі, зустрічаючись з темним поглядом Макара. Ми декілька секунд мовчки дивилися одне на одного, а тоді він раптом тихо засміявся. Я насупилася, спостерігаючи за ним.

— Що таке, Макаре?

— Ти така мила з цими синіми пасмами, — відповів він. — Не можу намилуватися тобою.

— А я думала, що ти хочеш поцілувати мене, — прошепотіла я та ображено відвела погляд. — Виходить, що ні.

Я спробувала відштовхнути його від себе, але він навіть не похитнувся. Руки Макара сильніше стиснули мою талію, притискаючи мене до дверей. Я зацікавлено подивилася на нього, піднявши одну брову. Він раптом потягнувся до мене своїми губами та поцілував. Я не відповіла йому, а продовжила стояти на місці, спостерігаючи за ним. Він легко водив своїми губами по моїх, покусуючи їх. Іскра задоволення пробіглася моїм тілом. Я затремтіла в його руках. Тихий стогін вирвався з моїх губ, а Макар, користуючись нагодою поглибив поцілунок. Я хотіла протистояти йому, але просто не могла.

— Мелісо! Мелісо, куди ти зникла? — почула голос Аліси.

Я одразу ж сильно відштовхнула Макара від себе. Гучні кроки змусили мене відсторонитися від нього, важко дихаючи. Я уже і забула про те, що у моїй квартирі тепер є дитина. Аліса підбігла до нас та мило усміхнулася, коли побачила Макара.

— Я не завадила вам? — поцікавилася вона, переводячи погляд з мене на нього.

— Ні, — відповіла я. — Ми просто розмовляли.

— А Макар залишиться з нами на вечерю? — Аліса схопила мене за руку та почала стрибати. — Мені б хотілося цього.

— Якщо він не проти, — прошепотіла я, глянувши на чоловіка.

Він кивнув головою, погоджуючись, а я не стримала своєї усмішки. Поки Макар знімав пальто та черевики, ми з Алісою попрямували до кухні, щоб накрити на стіл. Я не звикла до таких сімейних вечорів, адже уже давно з'їхала з дому батьків. Та і там мене, чесно кажучи, не любили. Тут усе було по-іншому. Макар з такими теплом, ніжністю та захопленням дивився на мене, що я повірила в те, що ми з ним могли б створити нашу сім'ю. У моїй уяві це частенько з'являлося. Після вечері Аліса дуже сильно захотіла подивитися мультфільм по телевізору. Неочікувано вона схопила Макара за руку та потягнула його з собою на диван. Мабуть, він таки сподобався їй. Вони разом сиділи на дивані, дивлячись телевізор, а я ж спостерігала за ним. Потім я прибрала зі столу та помила посуд. Коли повернулася до вітальні, то помітила, що їх уже не було. Почула, що двері до кімнати зачинилися. Тихі кроки ставали ближчими.

— Вона заснула, — пошепки сказав Макар, коли підійшов до мене. — Я відніс її до кімнати та положив у ліжко.

— Добре, — тихо мовила я, не приховуючи своєї усмішки. — Ти був би чудовим батьком.

Щось дивне з'явилося у його погляді, наче він не чекав, що я скажу саме це. Мої руки опустилися йому на плечі, і я ніжно провела ними вниз. Мені хотілося зняти з нього цей светр, але я подумала, що це було б занадто.

— Мені вже, мабуть, треба йти, — сказав Макар, вдивляючись в мої очі.

— Навіть не думай, що я відпущу тебе.

— Не відпустиш?

Я похитала головою, заперечуючи. Він був вищим за мене, тому довелося стати навшпиньки, щоб нарешті поцілувати його так, як мені цього хотілося.

— Завтра субота, — прошепотіла я, відірвавшись від його губ. — Ти можеш залишитися у мене цієї ночі.

Я звабливо подивилася на Макара, усміхаючись. Він підняв свої руки, занурюючи пальці в моє волосся. Помітила, що йому подобалося це робити.

— Якщо ти хочеш, щоб я залишився, — тихо сказав Макар, — то я зроблю це.

— Хочу, — пошепки мовила я та поцілувала його, щоб переконати у своїх словах...

Я прокинулася швидше, аніж Макар, тому в мене була можливість роздивитися його ближче. Він міцно обіймав мене, уткнувшись носом в мою шию. Його мирне дихання лоскотало мою шкіру. Я легко провела рукою по шовковистому чорному волоссі. Мені подобалася кожна частинка цього чоловіка, кожен міліметр його шкіри... Він подобався мені загалом і повністю. Я кохала його. Кохала усім серцем та кожнісінькою клітинкою свого тіла.

— Макаре, — тихо прошепотіла йому на вухо, — прокидайся.

Він сонно застогнав, а тоді раптом міцніше обійняв мене, перевертаючись на спину разом зі мною. Таким чином я опинилася на ньому зверху. Макар розплющив очі, розглядаючи мене. Він легко заправив переднє пасмо мого волосся мені за вухо. Я мило усміхнулася, спостерігаючи за кожним його рухом.

— Аліса скоро прокинеться, — прошепотіла я та відчула, що мої щоки почервоніли. — Треба вдягнутися.

— Ще п'ять хвилин, — попросив Макар.

Він підсунув мене трохи вище до себе. Я опустила голову на подушку, а його губи знайшли чутливе містечко на моїй шиї. Мені завжди надто сильно подобалося, коли він цілував мене там. Його поцілунки опустилися нижче, а пальці Макара пройшлися лінією мого хребта. Я затремтіла від відчуттів та емоцій бажання. Ясний розум бажав зупинити його в цей момент, але я просто не хотіла й не могла зробити цього. Я дозволила йому насолоджуватися мною, доки від цього приємного процесу нас не перервав телефонний дзвінок. Я різко підвелася, прикриваючи своє тіло ковдрою, а тоді побігла до тумбочки. Схопивши телефон, помітила на екрані ім'я сестри.

— Привіт, — сказала я, як тільки прийняла дзвінок.

Мій погляд знайшов Макара, що почав одягатися.

— Як Аліса? — поцікавилася сестра. — З нею все добре?

— Так-так, звісно. Вона в порядку. Ми чудово провели разом час.

— Добре. — Ангеліна на декілька секунд замовкла. — Ти можеш привезти її сьогодні додому? Я вже в нормі.

— Гаразд.

— Тоді чекатиму.

— Ангеліно...

Я не встигла договорити, адже сестра уже вимкнула дзвінок. Мені не вдалося дізнатися про її самопочуття, але я вирішила, що з нею, мабуть, справді вже все добре.

— Сьогодні маю повернути Алісу додому, — заговорила до Макара. — Зараз їй скажу про це.

— Добре, я відвезу вас, — раптом сказав він.

— Я планувала викликати таксі.

— Навіщо? — Макар кинув на мене трохи різкий погляд. — Мені нескладно зробити це.

Я вагалася, але потім все ж кивнула головою, погоджуючись. Мабуть, час уже й Ангеліні дізнатися про наші з ним стосунки. Я швидко вдягнула чорні джинси та теплий светр червоного кольору, а після цього взялася допомагати Алісі зібрати її речі. За цей час Макар уже встиг приготувати для нас сніданок, що мене дуже сильно здивувало. Зібралися ми доволі швидко. Я бачила, що Аліса раділа своєму поверненню додому. Я також, мабуть. Попри те, що мені подобалося жити з нею, я все ж не звикла до когось у своїй квартирі. Мій погляд знайшов Макара, що був зосереджений на дорозі. З ним усе відчувалося по-іншому. За цей короткий час я встигла надто сильно прикипіти до нього.

Автомобіль зупинився одразу ж біля воріт батьківського дому. Я виглянула з вікна та побачила Ангеліну на подвір'ї. Вона стягнула рукави своєї спортивної кофти й попрямувала в нашу сторону. Аліса швидко вистрибнула з автомобіля та побігла до неї. Вони обійнялися. Я бачила, що Ангеліна щось говорила дівчинці, а та слухняно кивала головою.

— Ти не йдеш? — раптом спитав Макар.

Я глянула на нього, а тоді кивнула головою. Він не рухався взагалі. Просто сидів за кермом, дивлячись то на мене, то на Ангеліну з Алісою. Я вийшла з автівки та витягнула з заднього сидіння рюкзак з речами племінниці. Я зайшла на подвір'я і зупинилася навпроти сестри. Вона одразу ж вирівнялася, провівши своєю рукою по волоссі Аліси.

— Доню, попрощайся з тіткою та біжи в дім, — сказала вона до неї. — Бабуся вже чекає на тебе з твоїм улюбленим печивом.

Аліса коротко обійняла мене та побігла в будинок. Я передала Ангеліні рюкзак, а вона поставила його на лавку, що стояла збоку.

— Як ти? — поцікавилася я, засунувши руки в кишені пальта.

— Нормально, — пробурмотіла вона.

— Мені шкода, що все так сталося. Знаю, ти хотіла цю дитину.

— Це вже не має значення. — Ангеліна різко похитала головою. — Дитини нема, як і шансів на подальше майбутнє з Артуром.

— Ти... Ти хочеш розлучитися з ним?

Сестра підняла на мене свій погляд. Я думала побачити в її очах якийсь страх, чи жаль, але цього не було. Вона раптом подивилася кудись мені за спину, а вираз її обличчя одразу ж змінився. Коли я оглянулася, то побачила Макара, що вийшов з автомобіля і сперся на капот, дивлячись у нашу сторону.

— Макар привіз тебе? — спитала Ангеліна так, наче не вірила своїм очам.

— Так, — відповіла я, гордо тримаючи свій погляд. — Ми з ним разом.

Сестра дивно глянула на мене так, ніби ця новина стала для неї справжнім ударом.

— Разом? — здивовано перепитала вона.

— Як пара. Ми кохаємо одне одного.

Ангеліна раптом голосно засміялася від моїх слів. Вона махнула рукою в мою сторону, а потім долонею прикрила свій рот. Я насуплено дивилася на неї, адже не розуміла причин її сміху.

— Ти жартуєш? — Ангеліна продовжувала сміятися.

— Це схоже на жарт? — сухо спитала я. — Мабуть, ти сподівалася, що я брешу, але це далеко не так. Макар кохає мене, а я — його. Це факт, Ангеліно, з яким тобі доведеться змиритися.

Вона перестала сміятися та раптом підійшла максимально близько до мене. Ангеліна підняла свою руку й ніжно поклала її на мою щоку, погладжуючи.

— Ох, моя маленька наївна сестричка! — мовила вона і з якимсь жалем подивилася на мене. Сестра нахилилася ближче, не відриваючи свого погляду від моїх очей. — Єдина жінка, яку він коли-небудь кохав, — це я! Макар всього лише використовує тебе, а ти дозволяєш йому робити з собою все, що він захоче. Ти легко впіймалася на його вудочку, і це так жалюгідно, Мелісо.

— Навіщо йому використовувати мене? 

— Щоб зробити мені боляче, — відповіла Ангеліна. — Нема нічого гіршого, аніж використати заради помсти того, кого я люблю.

— Ти не любиш мене!

— Але ж він цього не знає.

Я видихнула і різко забрала руку сестри зі свого обличчя. Її погляд змінився на більш сердитий.

— Макар уже давно забув тебе, — прошипіла я, не приховуючи в голосі своєї зневаги. — Ти зробила йому боляче, Ангеліно, а я допомогла Макару знову повірити в кохання. Він не кохає тебе більше. Йому потрібна я, а не ти.

— Ти впевнена?

Сестра уважно дивилася на мене, піднявши одну брову. Я гордо здійняла голову та розвернулася на своїх підборах, впевнено прямуючи до Макара. Мене трясло від злості на Ангеліну. Вона не могла думати про нього після того, як втратила дитину. Але вона думала! Мені стало так неприємно від розмови з нею. Дурні сльози з'явилися на очах, але я мужньо трималася. Макар одразу ж випрямився, коли я підійшла до нього. Він трохи насупився, спостерігаючи за мною. Я ж охопила його обличчя своїми руками та палко поцілувала у губи. Мені хотілося зробити це на очах Ангеліни, щоб вона бачила, що він — мій. І вона цього ніколи не зможе змінити. Коли відірвалася від його губ,  то помітила збентежений та спантеличений погляд Макара на мені. Я ніжно провела своєю рукою по його щоці, а тоді сказала: