Принц Єгипту - Олександра Малінкова

- Дивись! – Філ нахилився і підняв з підлоги конверт, який невідомий підсунув у щілину дверей. Фірмовий логотип готелю, його він нізащо не сплутає ні з чим. – Відкриєш?

          Філіп вклав конверт їй у руки.

        У Марини пришвидшився пульс від неприємного передчуття чергової пастки від Реймса. Чи не бажання черговий раз дошкулити Феріту в якому бачить в першу чергу суперника, штовхає його на такого роду вчинки?

      Її пальці тремтіли, вона хаотично спробувала розірвати конверт, щоб відкрити його. Дістала складений гарний кольоровий папірець, почала читати текст і не могла вхопити суть написаного, настільки сильним було переживання. Філ не витримав і забрав той папірець з її рук.

- Адміністрація готелю сповіщає, що Ваш час перебування у цьому готелі продовжено на сім днів до 24 квітня, додатково попереджаємо, що Вам необхідно звернутися з паспортом і зворотнім квитком до гіда, щоб перенести дату вильоту. – Прочитав він.

        Вилиці Феріта напружилися. Знову цей клятий Реймс! Не важко здогадатися, яку саме мету він переслідує. Варто було лише відчути, що дівчина подобається йому. Зробить усе, щоб домогтися свого.

        Він повернув  лист Марині, та шоковано заморгала, не знаходячи знову потрібних слів щоб пояснити бодай щось. Для неї це така ж несподіванка. Адже за вечерею мова про це не йшла. Те, що це саме хазяйський син знову шукає черговий підхід до неї вона навіть не сумнівалася.  От тільки на що ще він може піти, які хитрощі ще в його арсеналі? Що ж він так вчепився в неї мертвою хваткою? З його грошима, зв’язками, зовнішністю, він міг би отримати будь яку дівчину.

- На добраніч, - трішки сиплим голосом промовив Філ.

           Марина зупинила його, схопивши за руку.

- Більше нічого не скажеш? – Спитала вона з надією, так і не відпускаючи руку.

- Побачимося! – Він ніжно посміхнувся і ковзнув кінчиками теплих пальців по її розчервонілій щоці. – Тобі треба обробити рану у кутику рота, обіцяй.

- Добре, - вона кивнула, тільки зараз уявивши, як вона жахливо виглядає. З розмазаною по обличчю тушшю, заплакана.

- Вже пізно, Марино, мені час йти!

          Вона відпустила його руку. Філ затримався ще на мить, щоб впевнитися, що вона зачинила двері номеру. Потім глибоко засунув руки в кармани і покрокував геть у темряву.

         Цей день і справді має закінчитися. Її казка зараз тріщить по швам, більше нагадуючи страшну історію. Він же ж виконає обіцянку? Якщо це дійсно так, як пообіцяв, то все не так вже й погано…

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно