Потраплянка для мажора - Деріка Лонг

Він наближається до мене все ближче. Мені добре чутно, як бʼється його серце.

Я роблю крок назад, але він не зупиняється.

На його обличчі зʼявляється ухмилка. Нервова, з нотками самолюбства.

—  Поцілуй мене,  — промовляє з викликом в голосі.

І все ? Я думала завдання буде дуже складне…

Але стоп. Чому це я повинна цілувати незнайомця, і виконувати його дурні запити.

—  З глузду зʼїхав ? — ціджу.

—  Мені ніколи ніхто не відмовляє, — посміхається.

—  Тоді вважай, я буду першою, — відходжу до дверей.

—  І давно ти обрала собі таку роботу ? — запитує.

— Мені обіцяли, що я буду офіціанткою, а потім всією силою запихнули в цей торт, — а він ніби мене не чує, і продовжує  розглядати мій наряд.

— Не вірю !

І через декілька секунд знову опиняється біля мене. Я не витримую напруги, і з усієї сили відштовхую його. На підлозі, ніби під моє прохання, знаходилось декілька крихт солодкого торту.

Тож хлопець, ненароком, але зі всієї впевненості, послизнувся і впав.

—  Ти взагалі ненормальна, де вас тільки знаходять ! — викрикує, намагаючись піднятись. — ти пошкодуєш, що так зробила. Скоріш за все тобі не відомо, хто перед тобою знаходиться.

Я намагаюсь відчинити двері, але мені не вдається.

Кручу ключ в одну, і в іншу сторону - все марно.

— Супер, ми застрягли з тобою в номері, — невтішно промовляє. — тепер доведеться чекати до ранку.

— А телефон ? Зателефонуй друзям, і нас одразу відчинять.

— Ти справді думаєш, що коли я отримав такий подарунок, я думав про свої речі ? Все залишилось в залі, — невтішним голосом говорить.

— Навіщо я сюди приїхала ? — запитую сама в себе. — грошей не отримала, ще й додому не потраплю.

Діалог в нас зовсім не клеївся. Я таких самозакоханих хлопців ще ніколи не зустрічала. Коли у вікні виглянуло сонце, він заснув. Тому що насправді дуже перебрав з алкоголем.

А я так мріяла вийти з цієї кімнати, що вирішила відкрити двері за допомогою шпильки. Яка безнадійно хиталась в моїх кучерях.

На третю спробу - все вдалось, тому я швидко вибігла з номеру, і попрямувала до ліфту. Ця ніч мені здавалась вічною, але нарешті вона скінчилась.

Мені вдалось вийти з цього «гидкого» ресторану, і я одразу пішла шукати таксі.

— З корпоративу, чи що ? — таксист викрикує, а я дивлюсь на свою сукню і промовляю :

— Так, — сідаю в білу автівку та кажу адрес.

Залишитись без телефона та грошей, не сама найкраща ідея. Але зайти ще раз до зали, в якій відбувалось свято - я не наважилась.

Сподіваюсь, я більше ніколи не зустріну того нахабу, якій вирішив, що я його подарунок.

— Обіцяю, я скину вам гроші на карту, — вмовляю чоловіка, і він безнадійно махає рукою.

— Не знаю, що в тебе сталось, — шморгає носом. — не потрібно нічого.

Я задоволена вибігаю з машини та прямую до підʼїзду. Дійшовши до своєї квартири, помічаю відчинені двері.

— Що тут відбулось ? — в паніці обдивляюсь кімнати, і розумію, що мене пограбували.

— Невже ? — не вірю своїм очам.

Через деякий час я оготовталась, і дала собі зрозуміти, що залишилась : без грошей, коштовностей, які мені  подарувала мама.

— Хоча б квартира ціла, — зніяковіло відповіла.

На диво, моя реакція була спокійною. Або я не хотіла вірити в те що сталось, або ….

Інших варіантів в мене немає.

Через пів години я знаходилась поряд з своєю найближчою подругою Лерою.

— Терміново в поліцію, нехай знайдуть злодіїв, — подруга намагалась заспокоїти.

Після вмовляння, ми все ж таки поїхали до відділу поліції і написали заяву.

Я розповіла подрузі про ніч, яку провела з незнайомцем.

— Красень ? — нарешті переключилася на іншу тему.

— Він дійсно дуже привабливий, — неохоче відповідаю на це питання. — але який же самозакоханий… Ти навіть собі не уявляєш.

— Не розумію, в чому полягає їхня афера ? — здивовано запитує. - Закрити дівчину в торті ?

— Мені здається дещо більше, але що ж саме ?

Посиденьки з подругою тривали не довго. Ми попили кави, і я одразу попрямувала додому.

Лера пропонувала викликати мені таксі, але я хотіла подихати свіжим повітрям.

— Лише б скриньку залишили, — шепотом промовляла, і сподівалась, що грабіжники не здогадались заглянути в таємне місце.

Я памʼятаю, що на завтра запланована співбесіда в одній із престижніших компаній країни. І хоча ризиковано розпочинати нову справу, я все ж таки вирішила, що це саме той — влучний момент.

В квартирі я знову провірила всі місця, де б могли побувати непрохані люди. І на щастя, вони не зачепили маленьку скриньку з моїми грошовими зберіганнями. Лише техніку поцупили та коштовності…

Я швиденько навела лад, і приступила до вивчення питань, які скоріш за все мене будуть запитувати завтра.

Сподіваюсь все пройде успішно, і я нарешті знайду гарну роботу.
 

Якщо вам подобається книга, поставте їй лайк❤️ та додайте в бібліотеку