Потраплянка для мажора - Деріка Лонг

Євген

Виходжу з магазину квітів, тримаючи в руках великий букет рожевих півоніїв. Цієї ночі довго думав про своє рішення. І вирішив, що варто спробувати.

Гарік каже, що на мене це все, зовсім не схоже. Я не з тих хлопців, які полюбляють романтику та хочуть будувати надійні стосунки.

В мене було багато дівчат, і всі вони приділяли мені достатньо уваги. Я навіть, не намагався якось їх зацікавити, вони всі одразу «вішались» мені на шию.

Декілька побачень, поцілунки, несерйозні вечори - це все, що мені було потрібно. Але не від Меліси.

Чомусь цю дівчину мені хочеться радувати, ніби вона якась особлива. Як наче зовсім інша, і нічим не схожа на хвалькуватих подруг, які обожнюють гроші.

— Ого, не знав, що ти настільки дорожиш нашою дружбою ! — мій найкращий друг відчиняє двері автомобіля і починає сміятись.

— Давай скоріше сідай, поки ми затор на дорозі не влаштували, — відʼїжджаю з місця.

— Букет все ж таки мені ? Дякую, любий, — жартує, і оглядає квіти.

— Дуже смішно , — хитаю головою. — ти краще скажи як тобі ця краса ?

— Вважаєш мене експертом в цій справі ? — підіймає брову та вмикає музику. — яскраві, свіжі, мені подобаються. А кому це ? — здивовано запитує.

А я починаю усміхатись від почутого.

— Мелісі, — тримаю міцно кермо автомобіля. — хочу зробити їй комплімент.

— Ого, Женя, — друг в шоці. Сидить, дивиться на мене, і навіть не ворушиться.

— А що мені не можна на побачення ходити ?

— Чому ні ? Звісно можна, просто не пам’ятаю, коли останній раз бачив в салоні автомобіля - букет. А знаєш, — дістає цигарку з шкіряної сумки. — я радий, що ти нарешті зустрів свою другу половинку.

— Почекай, — змінюю тон голосу на серйозніший. — ще нічого між нами з Мелісою немає. Хочу побачити, як вона відреагує на мою увагу, — а я насправді й гадки не маю, як саме дівчини висловить думку, щодо моїх дій.

А раптом в неї вже є хлопець, мені ж невідома ця інформація. Від цієї думки, я зжав руку в кулак і різко натиснув на гальмування.

Гарік не очікував на таку зміну емоцій, але побажав удачі, і вийшов з машини. Попрямував він до себе додому, а подальші його плани мене зараз зовсім не цікавлять.

Подзвонити ? Чи можливо, потрібно було курʼєром відправити півонії ? А якщо не прийме ?

Питання за питанням. Я вже почав сумніватись в своїх діях. Це реально на мене не схоже, тож я впевнено вдихаю повітря в легені і пишу Мелісі.

На диво, вона швидко відповідає, і ось я вже чекаю на неї.

— Не очікувала такої зустрічі, — вона повертається додому, скоріш за все з магазину. В руках тримає сумку та два пакети.

— Давай допоможу, — вибігаю з машини не дочекавшись відповіді.

Дівчина дивиться на мене як на божевільного. А я заношу пакети в авто.

— Не задавай питань, краще їдемо гуляти, — я підходжу ближче, щоб відчинити їй двері.

Меліса посміхається, і знімає сонцезахисні окуляри. Ручки тремтять, а очі поспішно кліпають.

— Ти мабуть за мною слідкував, і знав, що саме в цю годину я повертаюсь додому, — опускає свої тендітні плечі.

— Серцем відчув, — що я говорю ? Сам не зрозумів, що ляпнув язиком.

Але моя відповідь її потішила. Вона поправила своє накручене волосся, і одразу подивилась на себе в дзеркало.

— Ой, помада трішки зникла, — поки вона покращувала свій макіяж.

Я обережно дістав з заднього сидіння букет. Квіти було важко не помітити, а аромат який линув від них, важко не відчути.

Меліса прикрила вуста рукою, і я побачив її ніжний манікюр. Я взагалі рідко звертаю увагу на такі дрібниці…

— Вау, яке чудо, — очі дівчини засяяли, начебто вона побачила дорогі коштовності.

— Подобається ? — з надією запитав, хоча відповідь була очевидна.

— Дуже, — вона затамувала подих. — неймовірно приємний сюрприз.

Меліса взяла подарунок в свої маленькі руки, і одразу схилила обличчя до квіточок.

— Ніжний аромат… — тихо промовила.

Моя чоловіча енергія злетіла до небес.

І хоча, мені ніколи не доводилось зустрічатись з невпевненістю, сьогодні я вперше зніяковів, поряд з цією прекрасною дівчиною.

— Знаю чудове місце для нашого побачення, ти згодна провести час зі мною ? — вона дістала свій смартфон і комусь відправила повідомлення.

Це здалось мені трохи дивним. Але я не міг дізнатись подробиць. Саме тоді, в моєму серці зʼявилось відчуття.

«А раптом, в неї дійсно хтось є?»

— Так, звісно, — дочекався відповідь.

— Хтось буде проти нашої зустрічі ? — дівчина здивована дивиться на мене.

— Ні. Я вільна, як птиця в небі, — починає сміятись.

— Фухх, — теж підхвачую сміх.

І ми відправляємось до найромантичнішого місця. Їй ще не відомо, що я замовив незвичну локацію для нашого вечора.

Пентхаус, на найвищому поверсі багатоповерхової будівлі, з нього видніється огляд на все місто.

— Все так швидко, — шепотіла Меліса.

І я добре почув її слова. — це навіть, на краще.

Ми зрушили з місця. Дорога була не довгою, але цей час був дуже вдалим, адже ми встигли послухати музику. І навіть зрозуміли, що наш музичний смак співпадає.

— Мені також подобається ця пісня, — задоволено викрикнула.

Я зробив високу гучність, і ми налаштувались на веселу атмосферу.