Залежні від ненависті - Ксана Рейлі

— Доброго ранку, Мелісо! — заговорив біля мене Макар. — Зайдіть до мене в кабінет.

Я мовчки кивнула та підвелася зі стільця, поправляючи темно-синю спідницю. Вона була коротшою, аніж ті, що я носила зазвичай. Як і блузка була більш відкритою зі значним декольте. Після вчорашньої розмови з сестрою я зрозуміла лише те, що весь цей час була обманутою. З брехнею сестри я могла змиритися, адже це було цілком очікувано, але я зовсім не очікувала, що Макар теж є частинкою цієї гри. До того ж дуже вагомою частинкою, якщо він сам придумав цю брехню.

Я попрямувала за ним слідом, намагаючись тримати себе в руках. Мені хотілося накинутися на нього з запитаннями, але я знала, що він не буде говорити зі мною відверто. Значить, треба зробити так, щоб Макар таки зробив це.

Ми увійшли в його кабінет, а я зачинила за нами двері. Це був лише початок робочого дня.

— Я переглянув твій проєкт, — почав говорити начальник і опустився на своє крісло за столом.

— Справді? — я вдала, що здивувалася. — Думала, що після вчорашньої зустрічі з моєю сестрою ви ні про що інше не могли й думати. Виявляється, у вас ще був час, щоб переглянути проєкт.

Макар глянув на мене, але нічого не сказав. Він всього лише знервовано покрутив ручку у своїй руці. Я повільно підійшла ближче до нього та зупинилася одразу ж поруч з ним, спершись до столу.

— Як моя зустріч з твоєю сестрою може вплинути на мою роботу? — холодно спитав він. — Я відповім замість тебе, Мелісо. Абсолютно ніяк!

— Добре, — погодилася я та постукала пальцями по столу. — Вона казала, що ти був милим з нею, хорошим і таким приємним. Чого не скажеш про твою поведінку зі мною.

— Вона вагітна! Я не міг з нею говорити по-іншому.

— Так! — голосно сказала я, не приховуючи своїх емоцій. — Вона заміжня жінка з дитиною та ще й вагітна! І ти зустрічаєшся з нею? Це ненормально!

Він похитав головою, намагаючись не показувати свого роздратування. Я відкинулася від столу та глибоко вдихнула. Здавалося, що я от-от зірвуся.

— Я не збираюся виправдовуватися перед тобою, — різко сказав Макар. — Я не твій друг, Мелісо. Ти забуваєшся, і мене вже це дратує.

— Тоді звільни мене. Інколи я думаю про те, що краще підмітати двори, аніж працювати разом з тобою. Ти нестерпний! А знаєш, що найобразливіше? — спитала я, а він глянув на мене. — Це вона спочатку зрадила тобі та завагітніла від іншого, а потім кинула тебе. Але це мене... Мене ти чомусь ненавидиш, Макаре! Чому?

Він напружився від моїх слів, а тоді раптом зірвався на ноги. Я не зчулася, як він підійшов впритул до мене. Його очі палали вогнем і стали значно темнішими. Я зробила крок назад, але вперлася до столу. Мені не було куди тікати, а ще він дуже близько і дивиться так, наче готовий розірвати на частинки.

— А ти не знаєш чому я ненавиджу тебе? — голосно спитав він.

Я високо підняла голову, витримуючи його погляд.

— Розкажи мені! — почала вимагати. — Ну ж бо! Покінчи з цим нарешті, Макаре.

— Може, тому що ти її сестра?! — закричав він мені в обличчя. — Ти така сама як і вона. Копія.

Я знервовано похитала головою, заперечуючи. Він не міг так думати про мене. Хіба Макар не знає мене?

— Це не так!

— Так, Мелісо! Ти навіть не уявляєш, як було мені всі ці сім років.

— Серйозно? — Я засміялася, стримуючи свої сльози. — Думаєш, що мені було легко?

— Тобі принаймні не зрадила кохана людина, — сказав він це так, наче виплюнув.

— Ти мене зрадив! — голосно закричала. Не витримавши, я сильно штовхнула його в груди. — Ти змусив мене повірити тобі. Ти запевнив мене, що повернешся, але не зробив цього. І ти зробив усе, щоб вберегти Ангеліну від сорому та пліток. Ти дозволив себе обманути! Я весь цей час ненавиділа тебе, бо думала, що ти кинув її, як тільки поїхав в Канаду. Я... Я...

— Годі, Мелісо! — різко, але вже спокійніше сказав Макар. — Іди до себе.

— Ні! — заперечила я. — Не дозволю тобі прогнати мене. Ангеліна сказала, що це ти придумав ту брехню, що нібито вона провела ніч з іншим на зло тобі. Це правда?

Я з очікуванням подивилася на чоловіка. Йому явно не подобалося говорити про це, але я дала собі слово, що не піду звідси без відповідей. Він легко кивнув головою. Сльози чомусь з'явилися на очах, а до горла підступив неприємний клубок.

— Ти так сильно кохав її, що дозволив їй оббрехати себе? — пошепки спитала я, дивлячись йому в очі. — Дозволив весь цей час мені ненавидіти тебе? Я думала, що ти не хочеш повертатися, бо у тебе є інша.

— Як я міг повернутися? — закричав Макар так голосно, що я аж заплющила очі. — Як я міг приїхати в це місто, знаючи, що можу зустріти Ангеліну чи тебе? Думаєш, мені хотілося бачити, як дівчина, яку я колись кохав, щаслива з іншим?!

— Вона нещаслива з ним, — прошепотіла я.

— Мені байдуже на це! І на тебе теж байдуже, Мелісо! Занадто багато болю мені завдала твоя сестра, щоб я зміг подивитися на тебе по-іншому. Я і не хочу.

— Знаю. Але ж я нічого тобі не зробила.

— У вас одна кров.

Я мало не засміялася. Це було ще більше образливо, аніж усе те, що він казав раніше.

— Ти теж зробив мені боляче, — прошепотіла я та швидко витерла одиноку сльозу, що потекла по моїй щоці. — І робиш це зараз. Я... Я любила тебе тоді. Любила по-справжньому!

— Ти не могла! — Макар кинув на мене різкий погляд, а тоді знову сів на своє крісло. — Мені набридла ця розмова. Іди геть!

— Не подобається слухати мене?

— Вийди з мого кабінету!

— Важко повірити, що я могла весь цей час кохати тебе? — продовжувала говорити. — Що я мріяла про тебе та чекала твого повернення?

— Вийди. Негайно! — закричав Макар.

Я бачила, що він уже був на межі того, щоб зірватися та показати мені себе справжнього. Знала, що всередині в нього зараз був не менший вогонь, аніж у мене.

— Чому ти так ставишся до мене, Макаре? Це все через те, що Ангеліна — моя сестра?

Він не відповів, але я знала, що все через мою сестру, яка колись давно розбила йому серце.

Я зробила ще один крок у сторону Макара. Він відкинувся на своєму кріслі, спершись до спинки. Дурне хвилювання змушувало моє серце битися сильніше. Я повільно сіла йому на коліна, розсунувши ноги. Макар, здається, здивувався, але не показав цього.

Я підсунулася трохи ближче до нього, охопивши його обличчя своїми руками. Мабуть, ще ніколи не торкалася його так. Мої пальці торкнулися ніжної шкіри його щоки, а тілом пройшовся струм. Я легко здригнулася, і Макар це помітив. Він спостерігав за мною, не відриваючи свого погляду.

— Я не вона, Макаре! — впевнено сказала, дивлячись йому в очі. — Ти можеш думати, що я така сама як і Ангеліна, але це не так. Хіба ти не знаєш мене?

— Знаю, — сухо сказав він. — Ти все ще маленька молодша сестричка моєї колишньої нареченої.

— Подивися на мене по-іншому! — попросила я. — Я вже не та маленька дівчинка, яку ти пам'ятаєш. Я доросла, самостійна та приваблива дівчина!

Я взяла його руку у свою долоню та безсоромно опустила її на свою ногу вище коліна. Його обличчя не показувало ніяких емоцій, а я була шокована, що він так сильно контролював себе. Я навіть не могла прочитати його, щоб здогадатися, про що він думав в цей момент. Цікаво, йому подобається відчуття моєї шкіри під його руками чи може, для нього це огидно? Я ніжно провела своїми пальцями по його щоці та нахилилася ближче до губ Макара. Міцно заплющила очі, вдихаючи приємний чоловічий запах. Тепло з'явилося у моєму животі, віддаючи іскрами до кінчиків пальців.

— Ти можеш торкатися мене, — прошепотіла я навпроти його губ, — можеш поцілувати, щоб переконатися, що я вже не та маленька Ліссі. Я не відштовхну тебе.

Я нахилилася ще трохи нижче. Мабуть, наші губи були в міліметрах одне від одного. Я не знала цього точно, бо так міцно заплющила очі, що боялася їх розплющити. Макар провів своєю рукою по моїй нозі, а іншу опустив на мою талію. Його дотики крізь тонкий шовк відчувалися так по-особливому приємно. Я чекала більшого, але він чомусь не поспішав. Мої долоні знайшли його плечі. Я міцно вчепилася за них, тоді як його руки стискали мою талію. Його гаряче дихання обпікало мою щоку, а я чекала, коли Макар нарешті поцілує мене. Він, здається, нахилився максимально близько до мого вуха. Я ледь розімкнула губи, випускаючи дивний тихий стогін.

— Але я зроблю це, Мелісо, — прошепотів він мені на вухо. — Я відштовхну тебе.

Він різко підняв мене за талію, змушуючи підвестися з його колін. Я здивовано розплющила очі, дивлячись на нього. Він навіть не глянув на мене, а просто відвів погляд.

— Чому ти це робиш? — тихо спитала я, ледве стримуючи сльози. — Я не приваблюю тебе?

Він нічого не відповів. Я розчаровано видихнула, а всередині з'явилося надто сильне відчуття сорому. Я мало не благала його торкатися мене та цілувати, а він так легко відштовхнув мене. Мої ноги не тримали мене. Вони чомусь тремтіли, тому я похитнулася назад. Макар дивно подивився на мене, і на одну секунду наші погляди зустрілися.

Я не могла цього більше витримувати, тому різко розвернулася та попрямувала до виходу з кабінету, не оглядаючись. Мені хотілося провалитися крізь землю від сорому. Я просто таки показала йому, що хочу його. Він тепер це знав точно. І тільки я потягнулася до ручки дверей, як Макар різко схопив мене за руку, розвертаючи до себе. Я вражено ахнула, коли побачила його так близько біля себе. Була така задумана, що навіть не помітила, як він зірвався з місця. Він дивився на мене таким палким поглядом, що я трохи напружилася. Чоловік раптом охопив моє обличчя своїми руками, а його губи грубо накрили мої, притискаючи моє тіло до дверей. Я завмерла на декілька секунд, а тоді заплющила очі та потягнулася до нього, відповідаючи на поцілунок. Мої руки опинилися на його шиї, і я відчайдушно водила пальцями по гарячій шкірі, насолоджуючись відчуттями. На мить мені захотілося відштовхнути Макара, як він це робив завжди, але я не могла протистояти своїм бажанням. Так довго мріяла про цей поцілунок та хотіла його, що не вірила, що це все відбувається насправді.

Він легко прикусив мою нижню губу, змушуючи мене розімкнути губи. Я не була вмілою в поцілунках, тому просто довіряла своїм інстинктам. Він так сильно цілував мене, вимагаючи впустити його, що я таки дозволила йому поглибити поцілунок. Мало не впала, коли він цілував мене так палко. І я теж цілувала його губи у відповідь, насолоджуючись відчуттями та неймовірним смаком. Мені подобалося це, хоча і лякало водночас. Дихати стало важко, а кисню бракувало, але я не могла дозволити собі зізнатися в цьому. Мені не хотілося переривати цей особливий момент. Я відчула його міцну хватку на своїй талії, а потім він опустив руку на моє стегно. Коли ніжні пальці опинилися під моєю спідницею, я тихо застогнала. Серце глухо билося в грудях. Макар робив те, що я просила у нього, сидячи на тому кріслі: торкався і цілував. І в цей момент я зрозуміла, що таки змогла зламати його. Стукіт у двері змусив нас відірватися одне від одного. Я розплющила очі, зустрічаючись з темним затуманеним поглядом Макара. Мої груди сильно здіймалися від важкого дихання. Я опустила погляд на руку хлопця, що досі була під моєю спідницею. Він повільно, не поспішаючи, забрав її, не відриваючи від мене своїх очей. Я легко закусила нижню губу. Ми щойно були наче зголодніли звірі, але річ у тому, що мені цього було мало. Стукіт знову повторився.

— Одну хвилину! — голосно сказав Макар, а тоді глянув на мене.

— Мені, мабуть, треба піти, — пропищала я.

Та він не відпустив мене. Я все ще була притиснутою до дверей. Макар раптом ніжно поклав свою руку на мою щоку. Я заворожено дивилася на нього, а він нахилився ближче та уткнувся обличчям у мою шию.

— У цьому і проблема, Мелісо, — прошепотів він. — Ти мене таки вабиш. Сильніше, аніж хотів би цього мій здоровий глузд. — Макар залишив легкий вологий поцілунок на моїй шиї, а тоді відсторонився. — Іди!

Я кивнула головою та швидко поправила свою спідницю. Як тільки він відчинив двері, я вискочила з його кабінету, не звертаючи уваги на Ілону, що стояла там. Я побігла до вбиральні, ошелешена та вражена від того, що Макар таки поцілував мене і зізнався, що я приваблюю його.