Подвійна помилка мільярдера - Тала Тоцка

— Візьми. Нема чого людей об'їдати.

Тут я з нею цілком згодна, мені досі незручно, що ми господарювали у дядька в морозилці. Та ж Яна своєму дядькові племінниця їй можна. А я хто йому?

Подруга заїжджає з ранку, видає ключі, дає гроші на дорогу та пояснює, як зняти та поставити будинок на сигналізацію.

— Ти тільки дивися, не переплутай код, — каже на прощання, — бо там повний двір охорони набіжить.

— Постараюсь, — обіцяю я.

Я вже з сумкою, щоб не повертатися. Нехай бабуся думає, що ми їдемо з Янкою, їй так буде спокійніше.

З сигналізацією справляюся легко — я бачила, як це робила Яна. За тиждень тут зовсім небагато набралося пилу, видно, що в будинку ніхто не живе.

Але я все одно сумлінно протираю всі наявні поверхні серветками для прибирання, потім проходжусь по кімнатах з пилососом. І сяючу сантехніку теж чищу. Хай Янчин дядько не переживає, людям похилого віку ні до чого зайві хвилювання.

Разом було швидше, одна я пораюсь довше, ніж минулого разу. Добре, що бабуся поклала бутерброди. Коли я закінчую прибирання, почуваюся голодною як вовк.

Знаходжу чай, заварюю собі в чашці і з'їдаю бутерброди до останньої крихти. А я ще відмовлялася їх брати!

Переодягаюся в купальник і йду до басейну, а в самої серці калатає так сильно, що хочеться притиснути його рукою. Здається, воно ось-ось вистрибне назовні.

Зазираюсь на сусідню ділянку, але там нікого не видно. І не чути.

А я, дурненька, сподівалася, що він на мене чекає. І думає про мене щохвилини. Як я про нього.

Сідаю на шезлонг, аж тут через паркан долинає жалібне нявкання.