Приказки - Руданський Степан

нас!"

НАЩО БОГ СОТВОРИВ?

"Нащо тебе, козака,
Господь на світ сотворив?"
"Щоб любив я мужика,
Щоби пана його бив!"

"Нащо ж тебе, мужика,
Господь на cвіт сотворив?"
"Щоб неславив козака,
Щоби панщину робив!"

ТУРЕЦЬКА КАРА

Взяли турки козака,
На смерть засудили,
Межи ноги йому кіл
Довгий заложили
Та й довбнею i женуть,
А той тілько каже:
"Та бий piвнo, коли б’єш,
Не милися, враже!"
13 окт[ября]

ПИЛИПОН

Як то за все хапаються
Tiї пилипони,
То й поправляв їден, кажуть,
У церкві ікони.
От поправив, що там було,
До попа вертає.
"Що ж, ти,— каже,— все поправив?" —
Піп його питає.
"Да все, батька! У Варвары
Башмак доработал,
Богоматери на лоне
Младенца сработал.
А чтоб батька мне маленько
На водку прибавил,
То я сзади уж и духу
Три перья приставил!"
14 окт[ября]

ХРАБРИЙ ЛЯХ

Здибалося два ляшки.
Їден i хвалився,
Як недавно на війні
3 козаками бився.

"Juz to,— каже,— dtugo mniе
Nie zapomnа wrogy,
Bo psiawiaram moze stu
Odrаbatem nogi!"

"Co to nogi? — каже той.-
Glowy rаbac bylo!"
"I ja chcialem, bracie moj.
Ale glow nie bylo"
____________________________

Каже: "Знатимуть мене
Козацькі пороги,
Бо я з coтнi козаків
Поодтинав ноги".
"Що то ноги? — каже той,-
Голови їм було!"
"I я то xтів, брате мій,
Та голов не було".

ГОСПОДЬ ДАВ

Пішов козак молодий
В далеку дорогу,
Кинув жінку молоду
I хату убогу.

Аж вертае за ciм літ,
Хату оглядає,
Дивується сам собі —
Хати не пізнає.

Його хата — як вінок,
Новенька, біленька...
"А звідки то,— запитав,-
Голубко сивенька?"

"А то,— каже,— господь дав
За твою дорогу!"
Козак шапку підійняв.
"Слава ж,— каже,— богу!"

Входить в хату — скрізь лавки
I столи xopoшi,
А на столах i лавках
Валяються гpoшi.

Глянув козак навкруги,
Жінку обіймає,
Поцілував кілька раз.
"Звідки ж то?" — питає,

"I то,— каже,— господь дав
За твою дорогу..."
Козак хрест святий поклав.
"Слава ж,— каже,— богу!"

Коли гляне у куток —
Аж дітей копиця...
"А то звідки?" — "Господь дав!" —
Каже молодиця.

А той носом покрутив.
"Добрий,— каже,— тато!..
Але,— адже,— на сей раз
Порався багато!.."

БАРАН

Набілив жид мідяків,
І тілько смеркає —
Все то бідним мужикам
За срібло спускає.
А сам-то він був купець
І торгував м’ясом,
То, бувало, що не крав,
То купував часом.
Ото колись уночі,
Тілько що ліг спати,
Хтось стукає у вікно,
Проситься до хати.
"Хто?" — питається жидок,
"Я,— каже,— пустіте!
Може, треба барана?
Барана купіте!"
Пустив його у корчму,
А той мішок з себе.
"От вам,— каже,— і баран.
Купіть, коли треба!"
"А що хочеш?" — "Три копи!"
Жид мацнув руками,
За барана заплатив
Трьома копійками.
Сам не світить, бісів син,
А той не говорить,
Навпомацки і бредуть
З мішком до комори.
А комора у купця
Була і крамниця,
А часами заодно
Була і різниця.
Упустили барана,
Мужика не стало,
Чи спав купець, чи не спав,
Але вже світало.
Купець живо захопив
Всі свої прибори.
Живо капці — та й бігцем
Біжить до комори.
Але тілько одчинив —
Ахнув неборака:
Йому замість барана
Скочила собака.
І пропав його баран,
Але й того мало:
Із комори з бараном
І м’яса не стало.

РОЗМОВА

Прибув Мошко із Варшави
Та й людей дурив,
Що ніби він у столиці
З крулем говорив.

"А як же ви говорили?" —
Якийсь запитав.
"О, ми славно говорили,-
Мошко відвічав.-

Я казав усе крулеві:
"Ура" та "ура!",
А воно мені казало:
"Дурак" та "дурак!"

НАДГОРОДА

Раз топився грубий лях,
Став репетувати;
Мужик один і побіг
Пана рятувати.

За чуприну ухватив,
З води витягає,
Пан дякує мужику,
Грошей добуває...

Аж надходить другий лях.
"Со to?" — запитався.
"Taż wyciаgnаl z wody mnie!" —
Грубий обізвався.

"О, widzialem,— каже той,-
Widzialem, jedyny,
Jak on ciebie, bracie moj,
Ciagnal za czupryne!"

"Za czupryng? Czy z to tak?"
"Za czupryne, miiy!"
"О psia wiara z! — крикнув той
lзi всеї сили,-

Sto nahajow za to psu!";
I що ж? Протягнули
I сто йому нагаїв
За добро креснули.
_____________________________

Аж надходить другий лях,
"Що то?" — запитався.
"Та ж витягнув iз води",-
Грубий обізвався.
"Та лучче б ти утонув
В лихую годину,
А то хлоп тебе тягнув,
Як пса, за чуприну..."
"За чуприну? Чи ж то так?"
"За чуприну, милий!"
"О псявipa ж,— крикнув той
Із вciєї сили,-
Сто нагаїв за то псу!"

ПЕЧЕНА ГУСКА

Ходить німець по корчмі,
Випив собі чарку.
"Czy pieczone gesie masz?" —
Питає шинкарку.
"Та є, пане! — каже та.-
Є порядна пара.
"А czy drogo bеdzie sztuk?"
"Та нi, півталяра".
"А czy bеdzie chled i sos?"
"Таже буде, пане!"
"А nie placа za to juz?"
"Та не платять, пане!"
"То wiesz,— каже,— serce, со?
Gеsie mnie nie trzeba,
A podawaj liepiej mnie
Lecz sosu ta chlieba!"
___________________________

Ходить німець по корчмі
Випив собі чарку.
"Чи печена гуска є?" —
Питає шинкарку.
"Та є, пане! — каже та.-
Є порядна пара!"
"Чи дорого ж буде штука?"
"Та нi! Півталяра".
"А чи буде юшка й хліб?"
"Таже буде, пане!"
"А не платять вам за то?"
"Та не платять, пане!"
"А то знаеш, серце, що?
Не тра менi гуски,
Лучче,— каже,— хлібa дай
Та до хліба юшки!"

ГОСПОДАР ХАТИ

Мужик лиха наробив,
А жінки боявся;
Сюди-туди по кутках —
Та й під піл сховався,

Та лопатою під піл:
"А вилізай, враже!"
А той далі у куток
Та й до неї каже:

"Геть, погана сатано!
Геть, бісова мати!
Тепер мене не займай,
Я господар хати!"
17 окт[ября]

HI ЗЛЕ, HI ДОБРЕ

"Здоров, брате!" — "А здоров!"
"Що ж ти так змінився?"
"А не диво, брате мій?
Бо я оженився!"
"Слава богу!" — каже той,
"Ні не слава богу:
Моя жінка i бридка,
I крива на ногу".
"То зле, брате!" — каже той.
"Ба нi, не зле, брате!
Бо за нею я, як чорт,
Зробився багатий:
Славну хату збудував,
Ходив у дорогу..."
"Слава ж богу!" — каже той,
"Hi, не слава богу.
Воли згинули в Криму.
Додому вернувся —
Аж тут хата у вогні,
I хати позбувся..."
"То зле!" — каже. "Hi, не зле!
Як хата горіла,
То i жінка там моя
В вогні околіла".

HI, КАЖЕ

Раз набожний архирей
Гумена питає:
"Чи то в тебе вci черці
Кожний дівку має?"

"Hi,— той каже,— у моїх
Сього не бувало,
Бо для мoїx,— каже,— вcix
По дівчині мало".
18 окт[ября]

КРАМНАЯ СОРОЧКА

Підсунувся парубчак
Під панськую дочку
Та й од неї i достав
Крамную сорочку.
Але тілько натягнув,
Та й скинув, до лиха.
Ото панна його раз
I питає стиха:
"А крамная,— каже,— де?"
"Та крамна ледащо!"
"Чого?" — каже. "Бо в крамній
Чухатись нема в що!"

СЛАВНАЯ КОНИНА

Сидить мале циганя,
Коня виїжджає,
А старий його й коня
Нагайкою крає.

Заплакало циганя,
Лягло на коневі...
А той тогді до купця
Та й каже купцеві:

"Та купуй уже, купуй,
Славная конина!
Чи ж не бачиш, як по ній
Сплакалась дитина?"
18 окт[ября]

ЦИГАН НА СПОВІДІ

Раз задумав циганчук
Гpіхи сповідати.
Іде просто до попа
Приходить до хати.

Оглядає — нi попа,
Hi слуги бог має,
А в гopoci, у печі,
Сало закипає.

Циган сало iз горшка,
Живо із пекарні,
Через цвинтар позадгузь
Та й до паламарні.

В паламарні, як на гpix,-
Шапка на кілочку;
Biн i шапку потягнув,
Сховав у куточку

Та й тогді вже до попа
Гріхи сповідати.
Ото піп йому дає
Хреста щлувати.

Поцілував циганчук,
Піп його питає,
А той йому вci гpixи
I оповщає:

"Та й сьогодня,— каже,— я
Нагрішив потроху:
Ранком вигнав я свиню
3 чужого гороху.

А у церкві шапку зняв!.." —
Говорить несміло.
A піп йому: "То не гpix!
То добреє діло!"

Добре-добре, нехай так,
По "Буди господнє".
Піп до шапки — але ба!
I місце холодне...

Піп — додому, до горшка,
Де кипіло сало,
I там йому лиш горох,
А сала не стало.

I промовив старий піп:
"Оже ж признавався!
А я, старий та дурний,
I не догадався!"
20 окт[ября]

СМІХ

Наробились мужики,
Разом полягали,
Позіхнули кілька раз
Та й позасипали.

Але їден чи здурів,
Чи чорт його знає,
За сокиру ухопив,
Стиха підіймає,-

Хвать їдного по карку!
Голова відпала;
А той голову за чуб,
Та й iз нею драла!

I забіг межи корчі,
Голову ховає
Та й сам собі, неборак,
Стиха промовляє:

"То ж то,— каже,— я смixy
Буду з нього мати,
Як устане та почне
Голови шукати!"
20 окт[ября]

ВЕРСТВА

Шлях широкий стовповий,
Сонце припікає,
Чумак їде на волах
Тай собі дрімає.
А воли пішли, пішли
Та й на траву збились.
Далі раптом за верству
Biccю зачепились.
Кинувсь зопалу чумак,
Воли повертає.
"О бісова ж твоя мать,-
3 серцем промовляє,-
Чи здуріли москалі,
Чи місця не мали?
На самісіньком шляху
Палі повбивали!"

ВІТEP I КОЛЬКА

Зайшов козак до корчми,
Руки потирає:
"О, мороз же то, мороз!" —
3 сердем промовляє,

А жидок: "Кахи-кахи!"
Кашляє в макітру
Та й говорить: "Що мороз?
Якби то ще вітру!"

А козак собі на вус:
"Постривай же, враже!
Чи ж не кашель у жидка?"
"Таже кашель!" — каже.

"Що ж то,— каже,— кашель варт?
Кашель iщe гойкий;
А якби-то,— каже,— так
Та до кашлю кольки!"

МОШКІВ ДАХ

Дах дірявий, дощ іде,
В корчму затікає.
"Покрив би ти, Мошку, дах!" —
Мужик промовляє.

А жид: "Гирсти? Крита дах?..
Та як його крити,
Коли тепер дощ іде,
То буде мочити..."

"Та хто каже, що тепер?"
"А коли ж, Іване?"
"Та покрив би хоч тогді,
Як дощ перестане..."

А жид: "Гирсти? Крити дах?..
Як дощу не буде?..
Та у мене тогді й так
Сухо буде всюди".

ТОРБИН БРАТ

Докучило підшивати
Подертії сита,
Пішов циган молотити
За торбину жита.

Пішов таки недалечко —
До свого сусіда...
От молотить та й молотить
Зрання до обіда.

Перекинув, може, з копу,
Хтів би й попоїсти,
Та господар, як на збитки,
Не дає i cicти.

То наймита з ним поставить,
А то сам молотить.
Потягає бідний циган,
Аж піт з нього котить.

Перекинув копи зо дві,
Ба вже i смеркає.
"Чи не годі з нас, панотче?" —
Cipoмa питає.

I господар спочив добре
Та й до нього каже:
"Помолотим іщe трохи,
Заким сонце ляже".

Знов молотить бідний циган,
Аж піт з нього котить,
Виглядає поза хату,
Ба вже й місяць сходить.

Іскривився сіромаха,
Спину нагинає.
"Чи не годі з нас, панотче?"
"Або що?" — питає.

"Та щось,— каже,— не то світить
Край ваших віконців!"
"Як то,— каже,— не то світить?..
Та ж то братик сонців!"

Коли братик — так i братик,
Нічого чинити;
Мусив бідний циганюга
Всю ніч молотити.

На другий день той iз хати,
А циган у хату.
"А, здоровенью, панотче!
Чи не можна б плату?"

"Можна,— каже,— чом не можна,
Як не дати плати?
Ходім,— каже,— до засіка,
Будем насипати".

Прийшов циган до засіка,
Торбу підставляє.
Пішов гарнець, пішов другий.
"Чи годі?" — питає.

"Насипайте іще",— каже,-
Сипле той i п’ятий.
Ба вже сипле i дев’ятий,
"Чи не годі, брате?"

"Hi, не годі!" Насипає
Цілу мipкy жита.
Коли гляне — аж там торба
До мішка пришита.

І скривився пан господар,
Голову схиляє.
"Чи не годі із вас, куме?"
"Або що?" — питає.

"А щось,— каже,— ваша торба
Та підшита чорним..."
"Підшитая?..