Приказки - Руданський Степан

поминаєш!"

Далі хрестом замахнув.
"Геть від мене! — каже.-
Бо як тебе пог...ю,
Аж вс... ся, враже!"
12 июня

БОЖІ ПТИЦІ

Говорив раз піп казання
Із письма святого.
"Чого, грішникy, так липнеш,-
Каже,— до земного?"

Подивись на божу птицю.
Як вона лігає;
Hi ope, нi жне, ні ciє,
Ані пожинає".

А староста напереді
Тілько засміявся
Та до ключника старого
Стихача озвався:

"Та якого ж,— каже,— чорта
Тая птиця й має?!
Скаче тілько по дорозі
Та г... а шукає".
14 июня

ОВ!

Говорив піп на казанні:
"Був-то coбi,— каже,— гай,
За тим гаєм — iще гaї,
А за ними — іщe гай!

Там-то,— каже,— святий Юрій
Показав свое добро,
Як пришпилив змію люту
Та списою під ребро.

То змія вже i почула,
Що тут її буде смерть:
Лягла тілько, простягнулась
Та все coбi пердь та пердь!"

А староста: "Ов, панотче!" —
Аж узявся за чоло.
Мабуть, йому таке слово
Не до думки підійшло.

A піп йому: "Не "ов", дурню!
Бо що правда — то не див!
А ти, старий, аж би вс...ся,
Щоб тебе так пришпилив!"
14 июня

ПРОСЬБА

Раз писали мужики
До свого владики.
"Архирею,— пишуть,— наш!
Ясний та великий!

Церква наша з давніх літ
Перейшла нінащо.
Кілько є у нас святих —
Bci стали ледащо.

Maтip божа на дошках
Згорбилась, зігнулась,
Апостоли розійшлись,
А Варвара здулась.

Миколай від хробакшів
Порохном узявся.
Сам спаситель на вратах
Поздовж перепався.

Миколая нам позволь
Наново зробити,
Maтip божій через зад
Клин їден забити.

Апостолів вcix уряд
Дрючками зігнати,
Спасителя на вратах
Щоб на шпуги взяти.

А з Варварою уже
Нічого робити:
Коли вона здулась так,
То кажи покрити".
14 июня

ПО ВОДІ ПІДУ

По ярмарку циганчук
Конем виграває,
Понад воду вcix людей
3 ярмарку скликає.

Кого здибає — кричить;
"Сину, тату, діду!
Ходіть живо понад став,
Я по воді піду".

Посходились понад став,
"Bci по грошу!" — каже,
Bci по грошу i дали.
"Іди ж,— кажуть,— враже!"

Але циган на коня:
"Cпacибi вам, люди!
Toгдi піду по воді,
Коли зима буде!"

ЦИГАНСЬКИЙ ХРЕСТ

Стоїть циган на ніiгy,
Мужик проїжджає.
"Чи не хочеш ти хреста?" —
Мужика питає.

"Чом не хочу?" — каже той,
"То дай десять грошей,
Будеш такий мати хрест
Хороший-хороший!"

Дав десятничка мужик,
А циган на штуки:
Гугуп наознак у сніг
I розкинув руки.

I легенько устає,
Устав та й регоче.
"Ото,— каже,— тoбi хрест,
На cнігy, панотче!"

ЦИГАН-ПАСІЧНИК

Раз бaгатi хазяї
Цигана приймали
I тут йому, на біду,
Щільник меду дали.

Розсмакував бiciв син
То все, було, ходить,
Стане, шельма, під вшікном
Та й "меду" заводить.

Що не гнали хазяї —
Ніяк відігнати,
Ото його до джмелів
Здумали післати.

Питається сам хазяй:
"Хочеш меду, враже?"
"Чом не хочу, тату мій,
Хочу",— циган каже.

"То возьми ж coбi дупло
3 медом i пчолами".
Циган його ухватив
Руками й ногами.

"А де ж, тату, то дупло?.."
"Отам серед ліса!
Гляди ж, мухи не дрочи
Та не згадуй бica!"

Побіг циган, такий рад,
Що мед буде їсти.
Серед лісу стоїть дуб —
Давай по нім лізти.

Прилізаеє до дупла,
Моститься, небора,
А в дуплi джмелі-джмелі
Гудуть, аж говорять.

Тілько руку до дупла —
Вони й забришніли
I, як чорнеє рядно,
Цигана обсіли.

I шпигнув його їден.
"Господь,— каже,— з вами!"
Шпигнув другий. "Та піди ж
До божої мами!"

Далі кілька вже ураз
Цигана кусає.
"Та ідіть-бо до святих!" —
Циган промовляє.

Далі видить неборак,
Що вже й пухне губа.
"Тепер,— каже,— к чорту йдіть!"
Та шелеп iз дуба!

ХОЛОДНО

Сидить голий циганчук,
Аж мало не плаче,
"Тату,— каже,— холодно!
Зуб до зуба скаче".

А той йому поясок:
"Та на! Не журися!
Коли тoбi холодно,
То підпережися".

ЦИГАНСЬКИЙ НАЙМИТ

Оддавав у наймити
Циган свого сина.
"Та він,— каже,— буде в вас
Предобра дитина!..

А як коли зноровить
Та їсти не схоче —
Не жалуйте, прошу вас,
Нагаєм, панотче!

Та все йому говоріть:
"А їж-таки, враже!"
А робити — чорт iз ним! —
Не силуйте!" — каже.

ДУДКА

Сидить бідне циганя,
Попхинькує стиха.
А сопляк йому під носом
Аж замерз, до лиха,

А другеє циганя
Біду потішає:
"Ото,— каже,— наш Роман
Яку дудку має!"

ЦИГАНСЬКА СМЕРТЬ

Розказував циган раз
За смерть свого сина:
"Щеніхтo так не вмирав,
Як моя дитина.

Тільки-то вже смерть прийшла,
А він на всю хату:
"Люльки, люльки! — закричав.-
Люльки,— каже,— тату!"

Приніс йому таки сам,
А синок, небога,
Тілько раз coбi пакнув
Та й пішов до бога!"

ВАРЕНА СОКИРА

Прийшов москаль на постій,
Заглядає в очi:
"Свари, бабка, што-нибудь!"
А бабка не хоче.

"Нема!" — каже. — "Как не быть?"
"А нема нічого!"
"Та ну, бабка, не шути!"
"Та нема ж, їй-богу!"

"Так и нет суда на нет!..
А тапор имееш?"
"Та сокира десь була!"
"А вады нагрееш?"

"Та нaгpiю; що ж з води?"
"Ничаво, паладим,
Лиш бы тапор та вада,
Что-нибудь да сладим!"

Горить вогонь у печі,
Окріп закипає,
Москаль бере у окріп
Сокиру кидає.

"Теперь, бабка, если б так
Хоть крупы немного...
Энто было б знаешь что?
Ану-ка, ей-богу!"

Гішла баба до сіней,
Пригорщу приносить,
Але москаль, бiciв син,
Сальця iщe просить.

Внесла баба i сальця,
А далі до юшки
Підкинула i сама
Солі та петрушки.

I все її на yмi
Варена сокира,
А сокиру вже давно
Витягнув псявіра.

Укипіло — їв москаль,
Баба помагала,
Москаль ранець натягав,
Баба доїдала.

Москаль ранець натягнув
Та й пішов, псявіра,
Баба ж сидить та хвалить,
Що добра сокира.

СВІЧКА

Купив свічку раз купець,
Подає другому
Та й говорить з-за плечей:
"Сергею святому".
А наш собі не дочув —
Подає другому
Та й говорить з-за плечей?
"Андрею святому".
Пішла свічка по руках,
А той поглядає.
Ото староста вперед
3 нею наступає.
До Андрея просто йде,
А той не звинеться:
Поміж люди наперед
Собакою рветься!
"Да какому,— закричав,-
Лєпіш дуралєю?
Нє ентому, гаварят!
Гаварят, Сергею!"
19 июня

СКАЧИ, МИКАЛАЙ! [27]

Видить москаль коня в полі.
Красти замишляє,
3-за пазухи Миколая
Свого витягає.

Давай йому примовляти:
"Микола-утеха!
Да памаги украсть лошадь —
Верхом будешь ехать".

Помолився, повзе полем,
Де шкапа стояла...
Але якось збіглись люди,
Москаля нагнали.

Тогді москаль Миколая
На шнурочок в’яже,
Волоче його іззаду
Та й до нього каже:

"Насил тебя, как добраво.
Теперь — черт с табою!
Не памог мне верхом ехать —
Так скачи за мною!"
20 июня

ВАРВАРА

Перепродав раз маляр
Усе серед Бару [28]
I на продаж тілько мав
Їдную Варвару.

Аж приходить наш мужик,
Шапку поправляє.
"Чи є у вас Миколай?" —
Маляра питає.

"Нету, братец,— каже той,-
Тольки зараз буде".
Та Варвару живо зняв
Та й до халабуди.

І кісткою раз мазнув —
I чаша закрилась,
Мазнув iщe кілька раз —
I митра вродилась.

Мазнув ще раз — i обруч
Обвів наокола
І бігцем до мужика:
"Вот тебе Микола".

Але мужик coбi став,
Під боки узявся,
Як поглянув на лице —
Так i засміявся.

"Що Микола, то Микола!
Правдива Микола!..
Щоби тoбi волосок!..
Вся борода гола!"

"Нешто хочешь барады?
И барада буде!"
I з Варварою мерщій
Знов до халабуди.

Bn6irae, кругом глип —
Мужика й нi пари!
А тут баба, як на злість,
Питає Варвари.

Прокляв маляр мужика
I бабу, до лиха;
Ставить образ на стілець
Та й промовив стиха:

"Не требуй он барады,
Энтакая харя! —
И еще бы была раз
С Миколы Варвара".

CZY TYM KONIEM

Сидить москаль на стільці,
Аж куриться, бреше,
А ляхва кругом стоїть,
Тілько вогню креше.
"Вот,— прибріхує москаль,-
Раз была потеха:
В адни сутки пятьсот вёрст
Я верхом проехал..."
"Ale to nie moze być!" —
Якийсь обізвався.-
"Как не может?.. Нешто лгу? —
Москаль обізвався.-
Да знаете ль, что в Москве
Адин мне не верил,
Так за это я ему
Рожу перемерил".
Toгдi ляшок позадгузь:
"А powiedz ranie, panie,
Czy tym koniem jechal pan,
Ze stoje na stani?"
"Этим самым!" А ляшок:
"Niech ze pan przebacze,
Bo ten kon nie to piecć set,
A tysiac przeskacze!"

ЧИ ТИМ КОНЕМ

Сидить москаль на стільці,
Аж куриться, бреше,
А ляхва кругом стоїть,
Тілько вогню креше.
"От,— прибріхує москаль,-
Раз була пoтixa:
В одні сутки п’ятсот верст
Я верхом проїхав".
"Та куди вам п’ятсот верст?" —
Ляшок обізвався.
"Так не вірите, чи що? —
Москаль запитався.-
Та знаете, що в Mocквi
Один не пoвipив,
Так я йому кулаком
Морду перемірив?.."
Тогді ляшок позадгузь.
"Скажіть,— каже,— пане,
Чи тим конем їхав пан,
Що стоїть на стані?"
"Этим самым!" А ляшок:
"Так було й казати,
Бо тим можна не п’ятсот —
Тисячу ввігнати".

ЗАПОРОЖЦІ У СЕНАТІ

Раз московські сенатори
Змовились мовчати,
Щоби нашим запорожцям
Відвіту не дати.

Ото входять запорожцу
Москалів вітають;
A тi сидять бовванами,
Не відповідають.

Запорожці ідуть ближче,
Стали коло стола.
A тi сидять, як сиділи,
Жаден aнi слова.

Тогди старий запорожець
До своїх озвався:
"Чи не в пустку, мої діти,
Я з вами забрався?"

"В пустку! В пустку!" — закричали,
"То що ж, мої діти?
Коли в пустку ми забрались,
То можна й ... !"

"А запевне, дядьку, можна!"
Гримнули по разу
Та й пішли до дому ждати
Другого указу.

КОШОВИЙ У ЦАРИЦІ

Прибуває кошовий
В північну столицю
Та й іде coбi у двір
Вітати дарицю.

Але тілько на nopir —
Зачепився зразу
I в палац! — трах-тарах! —
Розчерепив вазу.

I якби на москаля —
Згинув би до лиха,
А наш собі кошовий
Лиш промовив стиха:

"Таку-то вже наш козак,
Знать, натуру має:
Чого тілько не вкраде —
То так розбиває!"

РИБКА-С

Раз полковник москаля
Кличе у палатку:
Посилає до села,
Тикає десятку.

Та й i каже, щоб приніс
Хліба зо три скиби
Та ще масла, коли є,
А як буде — й риби.

Пішов москаль на село,
В’юном завинувся,
Всього йoмy накупив.
Назад повернувся.

"Что ж,— питається,— купил?"
"Купил, благородье!"
"А что,— каже,— заплатил?"
"Кругло, благородье:

Пять за масло, три — за хлеб,
А грош — это рыбка-с..."
"А еще где адин грош?"
"Да грош — это рыбка-с".

"Да ты девять заплатил!"
"Точно сащитали-с!"
"А еще где адин грош?"
"Да за рыбку взяли-с!"

"Да ты грош адин украл,
Хамаво атродье!"
"Точно, барин, что украл...
Украл, благородье!"

"Что ж ты прямо не сказал?
Энтакое рыло!"
"Да я прямо бы сказал,
Спрасить тольки было".

НА ВАДАПОЙ!

У полковника москаль
Заглянув індика,
Пійняв його на гачок
Та й тягне до лиха.

А полковник реготать,
Аж мало не ляже:
"Куда ево ты ведешь?"
"На вадапой!" — каже.

А той йому iз вікна
Махає рукою:
"Ну, аставь его, аставь!
Я и сам напою".

"Слушаю-с!" — кричить москаль,
Пускає індика
I направо, кругом, марш! —
I здимів до лиха.

ЗАГАДКА

Забагає німець рака,
Не вміє назвати,
Закликає хрестьянина,
Давай мудрувати:
"Вгадай,— каже,— что мой хочет?"
-"Та нi, не вгадаю!"
"Нога многа, уса долга!
Знаешь?.." — "Hi! Не знаю!"
"Как не знаешь?..