Приказки - Руданський Степан

Тс!.." А ксьондз говорить:
"My nie wiemy sami,
Lecz co David na to powie,
Jego posluchamy!" [23]
"О, вже, пане! — слуга каже. —
Ваш Давид хороший!
Не дам, каже, не дам м’яса —
Давай перше гроші!"

ПЕКЕЛЬНА СМОЛА

Раз на мові ксьондз казав:
"Не впивайтесь, люди!
На тім світі вам смола
Замість вина буде!"
Ото якийсь і захтів
Смоли скуштувати,
Каже собі два бички
За денежку дати.
Випив один — не біда,
Другий випиває…
Посмакував неборак,
Далі промовляє:
"Та гірка вона, гірка!
А все ж не тужити:
Як втягнеться чоловік,
То й то буде пити!"

МАЗУР НА СПОВІДІ

Сповідав ксьондз молодий
Мазура старого.
"Що ж,— питає,— чуєш ти
За собою злого?"
"А нічого!.. Та і що ж
Злого чути маю?
Чи в костьолі коли був?
Чи коршму минаю?
Слава богу, господь крив:
Того не бувало…"
"Ах ти, грішнику такий!
Чи ж того ще мало?
А ще більше? Може, й звів
Чужую дитинку?"
"Хотів тілько — та куди!
Не твоїх літ, синку!.."
Підірвався з місця ксьондз
Та хвать за чуприну!
Та як його розмахав —
Аж насередину!
А той чуба загорнув.
"Правда,— каже,— люди.
Хто із блазнями зайде,
То й сам блазнем буде!"

МАЗУР У БОЛОТІ

Застряг мазур у болоті,
Хуру підпихає
Та й до помочі Дороту
Святу упрошає:
"Свята панно, — каже, — панно!
Святая Дорота!
Будь ласкава надо мною,
Вирятуй з болота!"
Ані з місця його коні!
Нічого робити,
Давай тоді Antoniego
На поміч просити.
Підпер хуру та як крикнув:
"Swiety мій Антоній!
Вирятуй хоч ти з болота
Мої бідні коні!"
То від крику коні раптом
Рушили з болота.
А він каже: "От що хлопець!
Не то, що Дорота!"

КРИВА БАБА

Раз до ксьондза забрела
Кривая на ноги
І, бідная, на дітей
Просила підмоги.
А ксьондзові грошей жаль, —
Давай її вчити,
Як каліці із дітьми
В білім світі жити.
"Лучче, — каже, — ти навчись
Бабити, змовляти,
То й на себе, й на дітей
Будеш гроші мати!"
"Де ж навчитись, пане мій?
Дайте мені раду!"
"Що учитись? Ти змовляй
Хоч так, для прикладу:
"Пробіг пес через овес —
Не шкодило псові,
Най же шкоди не буде
І тому вівсові".
Пішла баба — і куди!
Як свята, курує;
Пройшло уже кілька літ,
Ба, і ксьондз хорує;
Така ґуля, як кулак,
В горлі йому сіла…
Лічать-лічать дохтори,
А все ґуля ціла.
Далі вдався до бабів,
Нічого чинити…
От приходить і крива
Слабого лічити.
Ксьондз, до лиха, вже забув;
Вона не питає,
Каже вийти з хати всім,
Сама зачинає:
"Пробіг пес через овес, —
Не шкодило псові,
Най же шкоди не буде
І тому вівсові!"
Подивився слабий ксьондз:
"А, то ти, зозуля?"
Та як враз зареготав —
Так і трісла ґуля!

РОЗУМНИЙ ПАНИЧ

Привіз дідич раз на свята
Зi школи сина
I не може натішитись,
Що вчена дитина.

Раз здибає гуменного
I тому хвалиться:
"Ото, — каже, — мій синочок
Як у школі вчиться!..

Та i розум, що за розум!
Як тобі, Іване?"
"А Meнi то щось не так-то
Здаеться, мій пане!

Бо якби наш панич мали
Розуму доволі,
То нічого їм би було
Вчитися у школі!"

МША

Здумав дідич помолитись,
Добрая душа!
Посилає до костьолу,
Чи правиться мша.

Пішов козак до костьолу,
О світі забув...
Подивився, роздивився,
Назад повернув...

"А правиться мша в костьолі?" —
Дідич запитав.
"А бог його святий знає! —
Козак відвічав. —

Мшить не мшить, музики грають,
А ксьондз coбi п’є:
Має бути, що i костьол
Жидам продає!.."

ПОЛЬСЬКИЙ I РУСЬКИЙ КІТ

Несе м’ясо руський кіт,
Польський вихилясом:
"Що ти, котику, несеш?"
А той каже: "М’ясо!"

Та як "М’ясо!" вимовляв,
М’ясо i упало,
I з ним польського кота
В минуті не стало.

Несе м’ясо польський кіт.
Руський i питає:
"Що ти, котику, несеш?"
"Mieso!"— відвічає.

I як "Miеso!" вимовляв,
To так стиснув зуби,
Що бідняка, руський кіт,
Лиш облизав губи.

ЗЕЛЕНИЙ ПЕС

Зайшов німець раз на бал,
3 панною сідає,
Мовчить-мовчить, далі раз
Сусідку питає:

"Чи зелений коли пес
Пані не здибала?"
"Та нi, — каже, — або що?" —
Німця запитала.

"Та нічого, — каже той, —
Я так лиш питався,
Бо з зеленим, пані, пес
I я не здибався!"

ЛИСТ

Іден дідич мав у школах
Кохану дитину,
Ото раз до неї й пише:
"Милий ти мiй сину!

Як ти здоров — слава богу,
А як добре вчишся,
То не візьме тебе дідько,
Про те не журися;

Моя жінка, твоя мати,
Без відома мого
Посилає на opixи
Toбi золотого.

А я тобi посилаю
Старі ногавиці,
Зроби coбi жупанину,
3 рештків — рукавиці,

Та учися, милий сину,
Та читай багато,
Бо ти дурнем зостанешся,
А я— твоїм татом!"

ЖИВОТИНА

"Де то, доню, животина
Так?!"
"То то, мамо, коло тина
Дяк.
Все, бувало, грає, грає
Та й...
Все, бувало, примовляє:
"Дай!"
Раз підсунув було ручку
В то...
А я кажу: "Дай обручку,
То..."
A він каже: "На обручку!
Дай!"
Я пустила його ручку,
Та й!"
8 мая

СЛАБИЙ ЗУБ

Сидить шевчик на стільці
На кумові постільці
Пришиває латку.
Аж у сінях двері — скрип!
Далі двері в хату рип! —
Шелеп кум у хатку!

"Здоровенькі ви були!
А що ж мої постоли —
Вже, мабуть, готов!?"
"Зараз будуть... Погодіть,
Що ж ви стогнете, як дід?
Чи вже ж нездорові?"

"Та не то щоб, боже, крий,
Був я дуже так слабий,
А так тілько нудно;
Розболівся вражий зуб
Та зapic тобі, як дуб,
Що й вирвати трудно..."

"Не журіться, — каже швець, —
А сядьте-но на стілець!.."
На стілець саджає,
В дратву зуба замотав,
Кінці разом посплітав,
До ноги чіпляє.

Але, звісно, у шевців
Все дірявії стільці,
Щоб то не душило.
Ото шевчик i зайшов,
Стихача діру найшов
Та хвать кума шилом!...

Кум підскочив, як той цап,
Та рукою ззаду лап
За грішнeє тіло:
"Недаремне ж я стогнав,
От коріння попускав —
Аж там заболіло!"

ЖОНАТИЙ

Била жінка мужика
Та й вигнала з хати.
Пішов, бідний, по полях
Притулку шукати.
Ходив, бідний, цілий день,
Все кляв молодицю,
Наостаток десь заліг
На руді в копицю.
Аж дивиться на руду,
Що бугай хороший
Ходить coбi по траві,
Мукає з розкоші,
Та й i каже неборак:
"Щасливий ти, брате,
Колись i я так співав,
Як був нежонатий!"

ТІЛЬКО ДОПЕЧИ!

Ідуть coбi парубки
На нічліг до гаю
Та й говорить, як господь
Гнав Адама з раю.

"Ото,— каже з них їден,-
Господь обізвався:
"Що ж, Адаме, виходи!
Де ти заховався?"

Мовчить Адам, а господь,
Серед раю саме,
Обізвався другий раз:
"А де ти, Адаме?"

Мовчить знову. I господь
Страшно розізлився:
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Де ти там зашився?"

"Тю на тебе! — вci кричать. —
Схаменись, небоже!
Де-то вже таки господь
Так сказати може?!"

"Та дурні ви! Hiби бог,
То вже й маслом маже?..
Аби тілько допекти —
То ще й не те скаже!"
8 мая

ГЛУХИЙ I ГУБАТИЙ

Довелося на віку
Глухому з губатим
Раз у церкві, на біду,
У пapi стояти.
I губатий що почне
"Отченаш" читати,
То так губи i складе,
Як ніби свистати.
Довго глухий поглядав,
3 злості аж мінився,
Далі руку одвинув,
Ближче приступився
Та по пиці того хвать!
"От тoбi свистати!"
"Бог з тобою, — каже той, —
Бачиш — я губатий!"
А той його другий раз:
"Дарма, що багатий!..
У нас церква не на то,
Щоб в нії свистати!"

СКАЖИ ПО-НІМЕЦЬКИ

Положився вражий німець
3 хазяями спати.
Серед ночi став тихенько
Жінку цілувати.

Але мужик пробудився
Та й жінку торкає.
"Таж тебе цілує німець!" —
Стиха промовляє.

"А цілує!" — "То кажи що!"
"Який молодецький!
Як yмієш що сказати —
Скажи по-німецьки!.."
12 мая

ШКОЛЯР

Іде з ярмарку мужик,
Школяра здибає,
Підпив coбi, неборак,
Ото i питає:

"Що ти, хлопче, за їден?"
"Я школяр", — той каже.
"А коли ти, — каже, — шкляр,
То сідай же, враже!"

Школяр coбi не страшко —
Бере та й сідає,
А мужик сидить, мовчить,
Воли поганяє.

Далі в озеро звернув,
В саму середину,
Зупинився, воли п’ють;
Питає хлопчину:

"Що ти, — каже, — за їден?"
"Я школяр, панотче!"
"То ти школяр, а не шкляр!"
Та як настукоче!..

"Геть iз воза, куди хоч,
Бісовий школяру!.."
Школяр поли підійняв:
"А що ж, господарю!..

Як пускатися на дно,
Не псувати ж воду;
Пустіть уже хоч з ярма
Скочити у воду!"

"Не питайся!.. Куди хоч!.."-
Мужик промовляє...
Школяр тоді по війї —
Притику виймає.

Перегнувся на ярмо,
Полових по шкypi...
Їде школяр на сухе —
Мужик у бaюpi.

ПОПОВИЧ

Наспівався попів син
За свята доволі
Та й по святах i махнув
Учитися в школі.

А мужики й загули,
Що добре співає,
Ото староста колись
Батюшку й питає:

"Куди піде ваш панич,
Як вийде у люди?"
"Куди? Звісно, у попи!
Попом coбi буде!"

"Шкода його на попа! —
Мужик промовляє. —
3 нього добрий був би дяк,
Бо то-то співає!"

ЖАЛІБНИИ ДЯК

Щойно в деркві коли дяк
"Іже" заспіває,
Бідна баба у кутку
Мало не вмліває.

Аж завважив теє дяк,
До неї забрався.
"Чого плачете ви так?" —
Стару запитався.

"Як не плакати мені,-
Стара баба каже, —
Коли мене голос ваш
Аж за серце в’яже!

Так колись моя коза
На льоду кричала,
Як там її звірина,
Бідну, розривала".

ВБИЛИ

Якось жильним четвергом
Чи там середою
Забив мужик кабана,
Шмалить над водою.

Кругом нього тьма собак
I дітей до ката...
А найближче з них ycix
Синок його брата,

I, звичайне на селі,
Вбогого дитина,
Tілько на нім i була
Тая сорочина!

Стоїть бідне хлопченя,
На вогонь пантрує,
Дядьки з носа аж пищать,
А воно й не чуеє.

Далі багач подививсь.
"Здоров, — каже, — сину!
Вбив що батько на свята?" —
Питає хлопчину.

А хлопчина носом шморг!
Попід ніс рукою.
"Убив, — каже, — дядьку мій,
Сучку над водою!"

ВІЙНА

Молотив раз у попа
Парубок Микита
Та якось там i украв
Цілу мipкy жита.

Украв coбі та й сховав...
Прийшло сповідатись —
Лихе йогопідвело
Поповi признатись —

Лаяв-лаяв його піп,
Торгав за чуприну,
Наостаток i сказав:
"Отак, бісів сину,

Поки жита не буде,
Була б тoбi трясця! —
Поти тoбi не буде
Cповіді й причастя!"

Ніщо діяти!.. Bночi
Згорбився Микита,
Потихеньку поід тин
Несе мірy жита,

Приніс якось до сіней-
Хату відчиняє,
Стає, бідний, у кутку,
Пари не пускає.

А попові на той час
Не Микита сниться:
Його сонна обняла
Тлуста молодиця.

Пробудився сонний піп,
Мацнув молодицю,
Підійма на животі
Білую спідницю.

Та й говорить: "Уставай,
Hiчoro дрімати,
Іде турок на війну —
Москву воювати".

"Та ваш турок не біда! —
Каже чорноброва,-
Коли турок хоче битись,
То Москва готова".

Що там було —звісна річ!
Кінчилося діло,
Аж Микита iз кутка:
"Кахи!" coбi сміло.

Піп схватився: "Хто то там?"
"Я,— каже Микита,-
Оце,— каже,— вам приніс
Вашу мірку жита".

"А давно ж ти,— каже піп,-
До хати забрався?"
"А давно! Ще на війну
Й турок не збирався!"

"Неси ж,— каже,— то назад
Та спожий на щастя,
А я тебе взавтра й так
Пущу до причастя..."
8 июня

ДОЩ

Обсіялись мужики,
Дощу виглядають!
Ото два собі зійшлось,
Стали, розважають...

Грицько старий, як судець, [24]
Палицю тримає,
Haбік голову схилив,
Землю колупає.

А Хома на мотузку
Гудзи coбi в’яже.
"Нема дощу!" — каже Гридь,
"Нема!" — Хома каже.

"Якби, Хомо, господь дав,
То я вже говорю,
Що усе б то iз землі
Піднялося вгору!"

"Усе, дядьку?" — "А усе!"
"Лучче ж най не буде!
Моя жінка у землі!
Не хочу паскуди!"

КОЖУХ

Серед церкви став багач,
Світло поправляє.
I на нім кожух-кожух,
Аж очi вбирає.

Та і сам він не худий,
Аж труситься сало...
Глянув вбогий iз кутка
Та й заздрісно стало.

"Ет, не знає,— каже,— бог,
Кому щастя дати...
От якби то так мені
Кожух такий мати,

То, здається, що б прийшов
У церкву до лиха
Та лиш став би я, стояв
Та бздикав би стиха".
10 июня

ПРИВІТАННЯ

Наварив багач, напік:
Батюшки чекає.
Батюшка лиш на nopir —
От він i вітає:

"На тепленьке, в добрий час!
Тілько що зробили...
Та де ж то ви так були,
Батюшечко милий?

А тут тілько гавкне пес,
Свиня зарохкоче, —
Так i думають yci,
Що то ви, панотче!

Спасибі ж вам, що прийшли!
Пийте гpiтy з перцем...
Ріжте coбi печінки...
Крайте coбi серце!

А заким-то подадуть
Печеного зайця,
Не сидіте, прошу вас,
Лупіть coбi яйця!"
10 июня

ВИ, ПАНОТЧЕ

Питається архирей
Попа молодого:
"Який,— каже,— тебе чорт
Висвятив дурного?"

А той йому, неборак,
Подивився в очi.
"Та святили ж,— каже,— ви,
Пресвятий панотче!"

ТАМ ЇЇ КІНЕЦЬ

Архирей їден заморський
Такий звичай мав:
Як без грошей була просьба,
То і не приймав.

Аж дяк якось коротенько
Просить стихаря,
I на білу середину
Кладе хабаря.

Архирей і не гадае,
Що там далі є,
Пpoбіг жваво його просьбу
Та й назад дає.

Той i просить: "Прочитайте!"
"Та я прочитав!"
"Та iщe раз прочитайте!"
"Ще раз прочитав",

"Моя просьба на тім боці,
Там її кінець!"
Аж тогди затримав просьбу
Святий панотець.

ЧОГО ЛЮДИ НЕ СКАЖУТЬ!

Не питає архирей,
Що сам не без того,
А бештае за гpixи
Вдівця молодого.

"Хто казав вам?" — каже той,
"Як-то хто? А люди!"
"Та хто тепер людям тим
Вже вірити буде?

Таже вони i на вас,
Пресвятий панотче,
Розказують то i то..,
Звичайно, не в очі!"

Здихнув coбi архирей.
"Іди ж,— каже,— з богом!"
Та ще й хрестом наділив
Вдівця молодого.

МАЛО НЕ РИГАЮ

Питається архирей
Батюшку старого.
"Чув я,— каже,— що ти п’єш
Багато хмільного",

"Hi, не вipтe,— каже той,-
Хіба тілько воду,
А хмільного — свідок бог —
Не кушаю зроду".

"Не кушаєш? — каже той.-
Зроду не вживаеш?
Як же ж,— каже,— ти вино
3 чаші випиваеш?"

"Не питайте! — каже піп.-
Пити — випиваю,
Але сам я — свідок бог —
Мало не ригаю!"
11 июня

МЦА

Колись coбi мужичок
Читати навчився,
Баньку грошей заплатив
Та й попом зробився.

Ото йому i прийшлось
В церквi щось читати
I "мисліте, [25] ци-аз [26] — ца"
3 титлою складати.

I замукав бщний піп,
Аж пригнув колінця:
Все "мисліте, ци-аз-ца,
Словотитла — німця!"

"Та який тут,— каже,— чорт
Того німця тиче?!"
Та й з криласа у олтар
Піддячого кличе:

"Ходи,— каже,— та склади!
Чи yмієш, враже?"
А той тілько подививсь:
"То місяця!" — каже.

"Добре, сину,— каже піп,-
Іди ж ти співати!".
А сам далі розпочав
По складах читати.

ПО СТАРІЙ ПЕЧАТІ

Вмерла жінка у попа,
A піп i хитриться,
Що до виводу прийде
Яка молодиця,

То він її приведе,
… у xaтi
Та i каже, що то так
По старій печаті

Подобалась та печать
Нашим молодицям.
Ба вже й думають вони,
Що так i годиться.

Але настав другий піп —
Їдна прибуває,
Просить виводу в попа,
Copoківкy пхає.

"Іди в церкву!" — каже піп.
"Та нi,— каже,— в хаті!..
Та так-таки, прошу вас,
По старій печаті!"

Догадався бідний піп,
Що куди стріляє.
А самого господь крив —
Свою гарну має.

Та й і каже: "То колись
По старій читали,
А тепер нова печать,
Стару скасували!"
12 июня

ГОРОХ

Розкипається горох,
Наймит — що діяти?
Іде в церкву до попа
Обідати звати.

Розштовхує мужиків
I сажею маже.
Піп якраз стоїть з хрестом,
А той йому й каже:

"Та ідіть-бо на обід,
Годі з вас молиться:
Бо горох там на г...
Далі розкипиться!"

"Тю на тебе! — каже піп.-
Чи встиду не маеш?
В такім місці ти святім
Г...