Приказки - Руданський Степан

Сам он малый,
Кафтан его разный,
Как не сварен — кафтан черный,
А как сварен — красный...
Теперь,— каже,— угадаешь?"
"Та нi! Не попаду!"
"Как не знаешь?.. Шейка шлеп-шлеп,
А перед иззаду..."
"Чи не рака?" — "Рака, рака!"
"Бодай же вас, пане!
Найшли ж i ви в наших раків
Німецькі каптани!"

PROSIE SIЕ.

Розгулявся вражий німець,
Давай пиво пити.
Дaлi хоче на похмілля
Клаповуху вбити.

Не вважае, що й поросна...
"Zabic,— каже ,— Jane!"
Той i каже: "Szkoda zabic,
Во prosie siе, panie!"

Але німець підхопився,
Надувся, як рябець.
"Со to,— каже,— ze siе prosie?
Zeby plakal, zabic!"
_____________________________
Не питає, що й поросна...
"Бий,— каже,— Іване!"
Той i каже: "Шкода бити,
Пороситься, пане!"

Але німець підхопився,
Як несамовитий.
"Що то,— каже,— що проситься?
Щоб плакала — вбити!"

WODY!

Одягнувся німець паном,
Та грошей не має.
Ходить, бідний, по Варшаві
3 голоду вмліває.

Ходить, свище... Далі чує —
Десь музики грають,
Німець ближче, поглядає —
Аж пани гуляють.

"Зайду,— каже,— поживлюся!"
Входить до покою;
Але тілько бідний німець
За пopiг ногою —

Його в танець i втягнули...
Що робити з горя?
Хоч голоден, як собака,
Танцює, небора.

Протанцював разів кілька —
Нема відпочинку:
То та піде німця просить,
То та на годинку...

І знемігся бідний німець,
Підкосились ноги;
Та як раптом повернувся —
Гу-гуп до підлоги!

Засміялись пані зразу,
Разом заплескали,
Далі бачать, що не жарти,
"Wody!" — закричали,

Але німець iз підлоги:
"Nie trzeba! Nie trzeba!
Nie trzeba mnie,— каже,— wody,
A kawalek chlieba!" [29]

ЧИЙ TO СОБАЧКА?

Іде козак понад Буг,
Чумак попасає;
Коло нього песеня
На сонці куняє.

"А чиє то,— запитав, —
Песеня, чумаче?"
"А чиє ж? — говорить той.-
Звісно, що собаче!"

Іде козак понад Случ,
Hiмець попасає;
Коло нього песеня
На сонці куняє.

"А чиє то песеня?" —
Питає дурного.
"Моє!" — каже. А козак:
"Зроби й нам такого!"
22 июня

КОЗАК I КОРОЛЬ

Став багатий колись пан
Короля благати,
Щоб король йому зволив
Воєводство дати.

А король йому й сказав:
"Відгадай три штуки,
Відгадаєш — тогди на!
А як нi — на муки!

Перша штука: скілько зip
В небі серед літа?
Друга штука: покажи
Середину світа!

Третя штука: угадай,
Що думати буду?
I от тoбi цілий piк
Для твого розсуду!"

Відійшов багач назад,
Та так йому нудно!..
Не вгадати — так біда,
А вгадати трудно!

Сидить, плаче, неборак,
Козак проїжджає...
"Чого плачете ви так?" —
Старого питає.

Той i каже: так i так!..
"Не журіться, діду!
Коли так, то я за вас
На відвіт поїду!"

I палицю в руки взяв,
В кожух одягнувся,
Чорні вуса підбілив,
В чоботи узувся.

I чимдуж до короля.
Король оглядає.
"А що, пане, скільки зip?" —
3 міною питає.

А той поли закотив,
Чи як довелося.
"Скільки,— каже,— в нeбi зір,
Скільки тут волосся".

Задумався сам король
Від сього вщвіту.
"Ану,— каже,— покажи
Середину світу!"

А той палицю підняв,
Може, з піваршина
Та в підлогу нею гуп:
"Отут середина!"

Почухався наш король,
Ще раз поглядає.
"Що ж я думаю тепер?" —
Козака питає.

"Думаете, що я пан!"
"Або що за piчi?"
"То за piчi, що не пан,
А козак iз Січі!"

Засміявся наш король,
Подарував тому,
А козака відіслав
В золоті додому!

ПОРОШКИ

Заслаб мужик на живіт,
А дідич — лічити!
Дає йому порошки
Та й каже зажити.

А той щоби порошки
Випити з водою,
Нюхнув тілько paзiв п’ять
Та й сидить совою.

Пересидів цілий день —
Як рукою знялось.
Рано дідич запитав:
"А як тoбi спалось?"

"А спалося, пане мій,
Cпacибi вам, пане!"
"А порошки вci зажив?"
"Bci винюхав, пане!"

"Подякуй же,— каже, пан,-
Дідуневі свому!"
А сам тілько посвистав
Та й пішов додому.

ЛЬОДИ

Закликає пан на бал
Чумака старого.
Попоїв собі чумак
За столом усього
I льодами теє все
Смачно заїдає.
"Чи смачнеє тoбi се?" —
Пан його питає.
"Смачне, пане! — каже той,-
Саме як то часом
Восени буває борщ
3 квасолею разом".

ЧЕРЕВИКИ

У неділю мужика
Пані закликає
I на ярмарок його
3 просом посилає.

"Jedz-ze,— каже,— serce moj,
Sprzedaj miarkе prosa,
A со bgdzie, za to kup
Trzewiki, bo-m bosa!" [30]

От поїхав наш мужик,
Назад повертає.
"Со z, sprzedales, serce moj?" — [31]
Та його питає.

"Та продати то продав,-
Каже,— мірку проса,
А черевик — що питав
Все нема "бомбоса"!"

РЯТУЙ, БРАТЕ!

Під повстання два ляшки
На корчмі гуляють,
Цілуються, як брати,
Приязнь запивають.
Ото собі й запили
I поцілувались,
Але тілько москалі
В корчму увігнались —
Один циб через вікно,
Другого схопили.
Сей, бідняка, i кричить:
"Ratuj, bracie mlly!" [32]
А той собі до ліска
Скілько сили дує,
Тілько крикнув сьому раз:
"Niech ciе Bog ratuje!" [33]

КОЗАЦЬКІ КСЬОНДЗИ

Раз Хмельницький заявив
По військові свому,
Що хто пана приведе —
Дасть по золотому;

А хто ксьондза — тому три
Обіцявся дати!..
Пішли наші козаки,
Давай мудрувати.

Тілько пана де діпнуть,
Виголять чуприну
Та й i кажуть: "Пам’ятай!
Гляди, бiciв сину,

Як часами тебе наш
Спитає Хмельницький,
То ти, шельмо, говори,
Що ксьондз католицький".

То, бувало, приведуть...
"А хто ти?" — питає.
"А ксьондз!" — каже; то й козак
Плату забирає.

I такого ж тих ксьондзів
За тиждень прибуло,
Що i в Римі стілько ix,
Майбути, не було!

СМЕРТЬ КОЗАКА

Край Варшави два стовпи,
На стовпах дилина,
Під стовпами молодий
Козак з Чигирина.

I найстаршії пани
Смерть йому читають.
Прочитали — i кати
Мотуз натягають.

Але козак подививсь
На ляхву превражу,
Каже: "Стійте-но, пани,
Я щось вам іскажу!"

Ослабили мотузок,
Ляхи поступили,
А козак i каже їм:
"А то, пани милі,

Ви високо не кажіть
Мене підіймати,
Буде лучче вам мене
В спину цілувати!"

KURACJA OD OCZU [34]

Десь там у кляшторі
За часу їдного
Сповідав законник
Ляшка молодого.

Ляшок признається,
Що звів раз дівчину.
Законник питае:
"А kiedy z to, synu?" [35]

Той йому i каже:
"Raz,— каже,— w gaiku
Przy szumie strumika,
Przy pieniu slowika...

Przy swiecie ksiazyca..." [36]
А той, бідний, слухав,
Далі ухватився
Руками за вуха.

"Nie mow,— каже,— nie mow,
Nie mow, ja cig proszе,
Bo ty uzyl, serce,
Diabelskich roskoszy!"

"To mnie, moj ksiеzuniu,
Doktor perswadowal,
Zebym tak siе sobie
Od oczu kurowal!" [37]

А законник бідний
Тілько облизався...
Далі: "Nie wierz, serce,
Nie wierz,— обізвався.-

Bo gdyby to pomoc
Byla od tej kury,
I ja bym juz widzial
Dawno przez te mury!" [38]

PRZYWITANIE [39]

Захтіли брацішки
Біскупа вітати
Та й кажуть їдному
Привіт написати.

Але той, cipoмa,
Хоч бери на муки,
I пюра не вміє
Узяти у руки.

I ходить, сумує,
Не вип’е, не ляже,
Аж їден брацішок
Раз до нього й каже:

"Чого так сумуєш?
Не журися, брате!
Як приїде біскуп —
Meнi давай знати!"

Приїжджає біскуп,
Брацішок до того;
А той, як на збитки,
Не писав нічого.

"Zmiiuj siе, moj bracie!
Bo ciе pan Bog skarze!" [40]
А той тілько чарку.
"Wszystko bеdzie! — каже.-

Ту staniesz do mowy,
Ja siаdе w zaciszku,
Co ja bеdе mowic,
I ty mow, braciszku!" [41]

Стає той до мови,
А той заховався.
Коли чує — шелеп
В костьолі піднявся.

Та й питає того:
"А juz,— каже,— przyszedl?" [42]
А той до біскупа:
"А juz,— каже,— przyszedl?"

Той, бідняка, з серцем,
I жалем, i сміхом:
"Cicho!", [43] — йому каже,
А той собі: "Cicho!"

Той тогді озвався:
"Jaki ze ty duren!" [44]
А той до бiскупа:
"Jaki ze ty duren!"

RZEPA [45]

Їден іде мазур
По ciм боці piчки.
Другий, глухий, мазур —
По тім боцi piчки.

Сей того питає:
"Jak siе masz, moj mily?" [46]
А той йому каже:
"Do rzepy chodzitem!" [47]

Сей знову питає:
"Jak tarn zona, dzieci?" [48]
Той своє провадить:
"Swinia zjadla, przeci!" [49]

Сей йому i каже:
"Pocaluj psa w galy!" [50]
А той йому каже:
"I ja to myslalem!" [51]
25 июня

KULBACZKA [52]

Надибає дівку ксьондз
Під вечірню пору.
Бере її у мішок,
Несе до кляштору.

Але прелат зупинив.
"Со to,— каже,— bracie?" [53]
"А kulbaczka,— каже той,-
Szanowny prelacie!"

"А pojechac mozna, mnie?"
"А czemu z nie mozna?"
"Nies ze do mnie, bracie moj,
Nies, duszo pobozna" [54]
25 июня

ДИВНИЙ БИК

Бачить мужик у жидка
Невеличкого бичка
Під шклом в образочку,
А цікавий був мужик.
"Що то,— каже,— в вас за бик
Висить на кілочку?"

"А то,— каже,— вip не вip,
А на світі є ciм гip
Без зими i літа.
Там трава висока є,
I там бик такий жиє
Від початку світа.

I той бик собі за день
Всю траву таку упень
На гopi спасає.
А вночі — то божа piч —
Вся трава йому за ніч
Знову виростає".

"Де вам, Мошку, такий бик? —
Обзивається мужик —
Трудно вipy дати!
Biн давно би по сей час
Miг не тілько, кажу, вас,
А й світ заваляти!"

ТУРКИ I КОЗАК

Перебрався наш козак
Якось за границю
Та й, на лихо, завернув
В турецьку каплицю.

Протиснувся наперед,
Роздивився всюди.
Хоче вийти — та біда:
Стиснулися люди.

А перед тим неборак
Із’їв якось сала.
I тут його, на біду,
С... розібрала.

Tepпів, бідний, доки міг,
Аж піт з нього лився.
Далі — тарах, неборак,
В штани вгатилився.

Замовчали вci попи
Турки закричали
I над бідним козаком
Палаші підняли.

Але козак — не промах,
Вдарився у груди.
"Ваш великий,— каже,— бог!
Послухайте, люди!

Як турецький сильний бог —
Так правду говорю,
Що вже piк тому, як я
Не йшов до надвору.

I де вже я не ходив,
Де вже не молився,
Але, видно, жоден бог
Не змилосердився.

Ото тілько їден ваш
Перед цілим людом
Живо й раптом показав
Святе своє чудо!"

Заплескали вci попи,
Турки закричали
I заклепані штани
3 козака ізняли

I повішали якраз
Посеред каплиці,
А козака провели
3 грішми до границі.
29 июня

ТУРОК I МУЖИК

Нагнав турок мужика,
Хоче його взяти;
Бща тілько, нема чим
Рук йому зв’язати.

Ото й кличе він його.
"А ходи-но!" — каже.
А той собі на умі:
"Знаю тебе, враже",

I схилився у траві,
В небо поглядає,
"Боюсь,— каже,— пане мій!
Бо шуляк літає!"

"Та не бійся,— каже той,-
Надери лиш лика,
То ми того шульгара
Зв’яжемо до лиха!"

А той усе на yмi
Свою думку має.
"Боюсь,— каже,— пане мій!
Бо шуляк літає!"

"То я ж,— каже,— піду сам
Та надеру лика!"
Злазить турок iз коня
Та й іде до лиха.

Тогди мужик iз трави
Піднявся поволі,
Скочив живо на коня
Та й шмалить по полі!..

"Шульгар! Шульгар! Стережись!" —
По лісі загуло.
"Матері твоїй шульгар!" —
3 поля відвійнуло.

АХМЕТ III [55] I ЗАПОРОЖЦІ

В літо тисяча шiстсоте, —
В літо теє боже,
Прийшла грамота Ахмета
В наше Запорожжя:

"Я, султан, син Магомета, [56]
Внук бога їдного,
Брат місяця-перекроя
I сонця самого,

Лицар сильний i могучий,
Краль над королями,
Воєвода всього світу
I цар над царями,

Цар столиці Цареграду
I цар Македону,
Гpeків, сербів, молдаванів
I цар Вавілону,

Цар Подолі, i Галича,
I славного Криму,
Цар Єгипту, i Ораби,
I цар Русалиму,

Сторож гробу в Русалимі
I вашого бога.
Християн ycix на світі
Смуток і підмога,-

Кажу вам, yciм козакам,
Мені передатись,
А як нi — добра від мене
Вам не сподіватись!"

Того ж літа запорожці
Грамоту читали
I до вражого Ахмета
От що написали:

"Ти, султане, чортів сину,
Люципера [57] брате,
Внуку гаспида самого
I чорте рогатий!

Стравнику ти цареградський,
Пивнику макдонський,
Свине грецька й молдаванська,
Ковалю вавлонський!

Кате cepбів i Пoдoлi,
Папуго ти кримська,
Єгипетський ти свинарю,
Сово русалимська!

Ти — погана свинячая
Морда, не підмога,
I дурень ти, а не сторож
У нашого бога.

Не годен ти нас, козаків,
I десь цілувати,
А не то щоб Запорожжя
Під собою мати!

Ми землею i водою
Будем воюватись,
I тебе нам, бісів сину,
Hiчогo боятись!

Так тoбi ми відвічаєм,
А року не знаєм,
Бо ми ваших календарів
В Січі не тримаєм.

Місяць наш тепер на небі,
День той самий, що у вас;
За сим словом, вражі турки,
Поцілуйте в ...