Ромео і Джульєтта - Вільям

Вона брутальна й коле, як терник!

Меркуціо

Якщо до тебе так любов жорстока,

Жорстокий будь і ти до неї сам.

Коли її, якщо вона колюча,

Додолу гни, й здолаєш ти любов.

А дайте-но футляр лице прикрити.

(Одягає маску)

На маску - маску! Байдуже мені,

Що здамся я потворним і бридким!

Хай машкара за мене червоніє.

Бенволіо

Постукаймо, зайдімо - і відразу

Роботу дати мусимо ногам.

Ромео

Дай смолоскипа! Жартуни веселі

Хай топчуть каблуками очерет. 16

Я ж пригадаю приказку дідівську;

Внесу вам світло і дивитись буду.

Чудова гра, а я уже пропав...

Меркуціо

Пропала миша!.. Годі, не сумуй!

Як ти не маєш сил, ми допоможем,

Ми витягнем тебе з того багна,

Ах, вибач, я хотів сказать - з любові,

Що в неї аж по вуха ти загруз.

Ходім! Удень безглуздо палим світло.

Ромео

О ні!

Меркуціо

Кажу, ми свій вогонь марнуєм:

Адже ж удень ми ламп не потребуєм!

Більш розуму в тверезих цих словах,

Ніж у п’ятьох всіх наших головах.

Ромео

На маскарад ми маємо піти,

Розумно це?

Меркуціо

Не сумнівайся ти!

Ромео

Я бачив сон.

Меркуціо

Бува, й мені щось сниться.

Ромео

Що саме?

Меркуціо

Те, що брешуть всі сновидці!

Ромео

У наших снах більш правди, ніж в словах...

Меркуціо

Була з тобою королева Меб! 17

То повитуха фей, така маленька,-

Не більша, ніж агатовий камінчик

У олдермена в персні. 18 Цугом їздить

Вона на найдрібніших порошинках

В нас по носах, як міцно ми спимо.

В її візку з крил коника дашок;

В колесах - шпиці із павучих лапок;

З тоненьких павутинок - посторонки,

А хомути - із місячного сяйва;

Маленький батіжечок - з волосинки,

А пужално - із кістки цвіркуна;

За кучера - малюсінький комарик

В каптані сірому, багато менший,

Ніж черв’ячок отой, що часом лазить

У дівчини лінивої по пальцях. 19

Її візок - лісний горіх порожній,

Що виточив його старенький шашель

Чи вивірка - вони для фей віддавна

Майструють колісниці. Пишно так

Щоночі лине Меб в своїм візочку:

Перетинає мозок у коханців,

І сняться їм лише любовні втіхи;

Проскаче в царедворців по колінах,

І сняться кожному із них поклони;

По пальцях суддів мчить - їм сняться гроші;

Мчить по устах синьйор - цілунки сняться;

Та часом ті вуста вона прищами

За жадність до цукерок обдарує,

Розгнівавшись за неприємний запах;

Меб промайне під носом у вельможі,

І він відчує дух нової ласки;

Щетинкою під носом полоскоче

В священика - приход багатший сниться;

А часом мчить у вояка по шиї,

І він у сні рубає ворогів,

Проломи бачить, штурми і засади,

Клинки іспанські, келихи з вином

Завглибшки футів п’ять; а то зненацька

Забарабанить голосно у вухо,

Й здригнеться він, прокинеться з прокльоном,

Молитву прочитає й знов засне.

Вночі та ж Меб куйовдить коням гриви,

Їх заплітає, а волосся людям

Збиває в ковтуни: їх розплести -

То небезпечно: може статись лихо!

Вона ж, відьмачка, душить тих дівчат,

Що сплять на спині, і привчає їх

Витримувать вагу чоловіків,

Як зробляться вони жінками. Ще

Ця Меб...

Ромео

Мовчи, Меркуціо, облиш!

Ти про пусте говориш!

Меркуціо

Так, про сни!

Адже лінивого ума це діти,

Це нашої фантазії плоди.

Породжує вона химерні мрії -

Легкі й тонкі так само, як повітря,

Мінливіші за вітер, що спочатку

Холодні груди півночі торкає,

Але, розгнівавшись, враз відлітає,

Обличчям повертаючись до півдня,

Де зрошують цілющі роси землю.

Бенволіо

І нас той вітер із путі збиває.

Скінчивсь бенкет, і прийдемо ми пізно.

Ромео

Боюся, навпаки - занадто рано...

Мені передчуття тривожить душу,

Немов якась погроза наді мною

В сузір’ях висить, і моя судьба

В цю ніч чудову, на розкішнім святі,

Почне негадано свій грізний хід -

Життя моє нікчемне обірве,

Яке ще в грудях жевріє, пославши

Мені страшну і передчасну смерть.

Та той, хто править кораблем моїм,

Хай підніма вітрила! Ну, ходім!

Бенволіо

Бий в барабан!

Виходять.

Зала в домі Капулетті.

Музиканти чекають. Входять слуги з серветками.

1-й слуга

Де ж це Баняк? Чого він не допомагає прибирати? Хоч би поміняв тарілки та почистив посуд.

2-й слуга

Коли вся чиста робота лежить тільки в одного чи двох хлопців на руках, та ще й руки ті немиті,- то вже нечисте діло.

1-й слуга

Геть ці табуретки! Ану, мерщій відсуньте шафу з посудом! Та пильнуйте срібла! Гей, ти, приховай для мене шматочок марципана і, якщо любиш мене, скажи воротареві, щоб він пропустив сюди Сусанну Гладишку та Неллі. Ентоні! Баняк!

2-й слуг

Гаразд, буде зроблено.

1-й слуга

Вас шукають, вас гукають, вас вимагають, на вас чекають у великій залі.

3-й слуга

Та не можемо ж ми бути відразу і тут, і там. Веселіше, хлопці. Рухайтесь жвавіше. Хто найдовше проживе, той усе забере.

Відходять у глиб сцени.

Входять Капулетті, синьйора Капулетті, Джульєтта,