Ромео і Джульєтта - Вільям

Дивіться, слухайте, спостерігайте,

Найкращій з них свої чуття віддайте.

Дочка моя теж буде поміж тими,

Її краса - ніяка перед ними.

Ходім зі мною! Ти ж біжи, шукай,

По всій Вероні всіх оповіщай,

Хто в списку є.

(Дає слузі папір)

Ти мусиш їх прохати

До нас на свято нині завітати.

Капулетті й Паріс виходять.

Слуга

Всіх оповіщай, хто в списку є! А хто його знає, що це за список? Що, коли тут написано, щоб швець дбав про свій аршин, а кравець - про свою колодку, а рибалка - про свій пензель, а маляр - про свій невід. Всіх оповіщай, хто в списку є! Я повинен знайти всіх тих, що їх імена тут записані! А як мені второпати, які саме імена тут записані? Я ніяк не доберу, що тут написав той, хто тут писав! Треба знайти десь учену людину. А, оце до речі!

Входять Бенволіо й Ромео.

Бенволіо

При сонці мерхне сяйво зір поволі;

В малій халепі горе - перший лік;

В великому не чуть малого болю;

Крутіж у голові - верти у другий бік;

Якщо ваш зір зустрів нову заразу,

Стара хвороба пропаде одразу.

Ромео

Для цього теж корисний подорожник...

Бенволіо

Для чого?

Ромео

Для поламаних кісток.

Зламав ти, бідолашний, ногу...

Бенволіо

Що?

Чи ти не збожеволів, мій Ромео?

Ромео

Ні, я не збожеволів, а проте

Я зв’язаний міцніш, ніж божевільний...

В тюрмі я темній гину, пропадаю

Від голоду,- я змучений до краю,

Побитий і... Добридень, мій молодче!

Слуга

Добридень вам! Ви вмієте читати?

Ромео

О так, в моїй біді мою судьбу...

Слуга

Цього ви, мабуть, і без книжок навчились; але будьте такі ласкаві, скажіть мені, чи вмієте ви прочитати те, що тут бачите?

Ромео

Так, якщо знаю літери і мову.

Слуга

Ви чесно відповідаєте. Зоставайтесь веселі!

Ромео

Стривай же, хлопче, я читати вмію!

(Читає)

«Синьйор Мартіно та його дружина й дочки; граф Ансельмо та його прекрасні сестри; синьйора вдова Вітрувіо; синьйор Плаченціо та його любі небоги; Меркуціо та його брат Валентин; мій дядько Капулетті, його дружина й дочки; моя чарівна небога Розаліна; Лівія; синьйор Валенціо та його кузен Тібальт; Лючіо та весела Гелена».

Блискуче товариство!

(Повертає список)

Куди ж їх запрошують?

Слуга

Нагору.

Ромео

Куди?

Слуга

На вечерю до нашої господи.

Ромео

Чиєї господи?

Слуга

Мого господаря.

Ромео

Про це спитать я мав тебе раніше.

Слуга

Тепер я вам скажу про це й без запитання: мій господар - знатний і багатий синьйор Капулетті, і якщо ви не з дому Монтеккі, то ласкаво просимо завітати до нас на келих вина. Зоставайтеся здорові!

(Виходить)

Бенволіо

На святі цім родиннім в Капулетті

Й твоя кохана Розаліна буде

Між чарівних красунь. Ходімо й ми.

Побачиш сам; хай око безстороннє

Зрівня її з красунями Верони,

І лебідь твій обернеться в ворону.

Ромео

Якщо блюзнірством погрішу таким, 9

Вогнем хай сльози очі випікають.

Смерть на вогні хай кара буде їм

За те, що стали враз єретиками!

Покіль існує світ, як не крути,

Під сонцем кращої не вгледиш ти!

Бенволіо

Бо з нею поруч інша не стояла,

В твоїх очах вона сама сіяла.

Отож ці кришталеві терези

Хай зважать чари іншої краси,

Тоді приваби знайдеш дуже мало

В перлині, що твій погляд чарувала.

Ромео

Ходім, та не на інших задивлятись,-

Коханою я буду милуватись!

Виходять.

Кімната в домі Капулетті.

Входять синьйора Капулетті й мамка. 10

Синьйора Капулетті

Поклич до мене доню. Де вона?

Мамка

Моєю цнотою в дванадцять років

Клянусь, що я вже кликала її.

Ягняточко моє! Моя пташинко!

Куди поділася вона? Джульєтто!

Входить Джульєтта.

Джульєтта

Що сталось? Хто це кличе?

Мамка

Ваша мати.

Джульєтта

Я тут. Чого бажаєте, синьйоро?

Синьйора Капулетті

Та річ у тому... Няню, вийди звідси,

Поговорить нам треба сам на сам:

Проте стривай!.. Вернися, няню... Так,

Згадала я, що слід тобі зостатись

Послухати розмову нашу. Адже

Ти знаєш змалку нашу любу доню.

Мамка

Злічу я вік її аж до години.

Синьйора Капулетті

Це ж їй, здається, повних чотирнадцять. 11

Мамка

Я чотирнадцять дам зубів своїх,-

Дарма, що маю їх лише чотири, 12 -

Що їй іще не повних чотирнадцять.

До свята жнив ще скільки залишилось?

Синьйора Капулетті

Ще тижнів зо два, може, трохи більше.

Мамка

Чи два, чи й більше - тільки знаю я,

Що буде чотирнадцять їй на Петра.

Вона й Сусанна - царство їй небесне -

Однолітки. Сусанну бог прибрав:

До мене надто доброю була.

Тож я й кажу, що саме в ніч під Петра

Джульєтті виповниться чотирнадцять.

Так, далебі! Я добре пам’ятаю:

Від землетрусу збігло одинадцять,

В той день я відлучила від грудей

Її, маленьку. Зроду не забуду