Лоліта - Володимир Набоков
Шерлi Хольмс, начальниця табору, повiдомила менi, що в понедiлок (того дня була середа) моя Доллi пiшла зi своєю групою на екскурсiю в гори й верне тiльки проти ночi. Вона запросила мене приїхати наступного дня. Запитала, чи не трапилось чого? Не хапаючи подробиць, я вiдповiв, що мою дружину перевезли до клiнiки, що її стан серйозний, та що вона має бути готовою їхати зi мною завтра вдень. Нашi голоси розпрощались пiд грiм гарячих доброзичень, i внаслiдок якогось оригiнального вибраку в механiзмi, всi мої монети вивалились назад з автомата, з тим дзеньком, який супроводжує великий виграш на гральних машинах в Невадi. Це мене розсмiшило попри прикру потребу вiдстрочити щастя. Спитати б, чи не було це раптове видiлення, це судомне повернення грошей якимось чином пов'язане в розумi Мак-Фатума з тим, що я вигадав екскурсiю, перш нiж довiдатись про неї? Що далi? Я завернув у торговий район Паркiнґтона й решту дня (погода прояснiла, цiле мiсто мiнилося скляним полиском) присвятив набуттю привабних обнов для Ло. Господи, на якi примхливi покупки штовхнула Гумберта властива йому в цi днi пристрасть до картатих тканин, яскравих ситцiв, шлярок, пишних коротких рукавчикiв, до м'якої плiсировки, сукенок, тiсно прилягаючих зверху й дуже широких знизу! Покохав я Лолiту, як Вiрджинiю — По, I як Данте — свою Беатрiче; Закружляли дiвички у широких спiдничках: Штанцi, ах! — Не вiд гарного звичаю! Ласкавi голоси питали мене, що саме я волiв би бачити? Купальнi вбрання? Маємо їх всiляких тонiв: рожева замрiя, матовий аквамарин, бузкова голiвка, червоний тюльпан, чорний кан-кан. А як щодо пляжних речей? А чохли? Не треба чохлiв. Я з Ло завше їх не зносили.
Одною з вказiвок у цiй справi прислужився менi антропометричний запис, зроблений її матiр'ю в день, коли виповнилось Л. 12 рокiв (читач пам'ятає, я гадаю, книжку "Знай свою дитину"). Я мав враження, що, через невиразну спонуку заздростi й антипатiї, Шарлотта долучила деiнде зайвого дюйма та зайвого фунта; та через те, що нiмфетка пiдросла за останнi сiм мiсяцiв, я вважав, що в цiлому можу довiритись цим останнiм сiчневим вимiрюванням: у стегнах — двадцять дев'ять дюймiв; обсяг ляжок (з-пiд самої сiдницi) — сiмнадцять; обсяг литки та шия по колу — одинадцять; обсяг грудей — двадцять сiм; обсяг лiктя — вiсiм; стан — двадцять три; на зрiст — п'ятдесят сiм; вага — сiмдесят вiсiм африканських фунтiв; будова — видовжена; КРР (коефiцiєнт розумового розвитку) — сто двадцять один; робачкiв вiдросток — не вiдтятий (слава богу).
Окрiм цих вимiрювань, я, звiсно, бачив перед собою Лолiту з близькою до галюцинацiї яснiстю; й тому що у мене без упину горiло плекане мiсце посеред грудної кiстки, там де її єдвабиста макiвка десь два рази дiйшла до рiвня мого серця, й тому що я не розлучався з вiдчуттям її теплої ваги на моїх колiнах (внаслiдок чого я завше "носив" Лолiту, як жiнка "носить" дитину), я не дивувався, коли в подальшому з'ясувалось, що мої вирахунки є бiльш-менш правильнi. До того ж, я нещодавно вивчив каталог лiтнього вбрання, що дозволило менi вибирати нiби знавцю рiзкi гарненькi речi: спортивне взуття, тапцi, туфельки, з зiм'ятої лайки для зiм'ятих дiвчаток тощо. Нафарбована продавчиня в чорному, котра допомагала менi вдовольняти всi цi гострi потреби, обертала батькiвську науку й поганий опис розмiру на комерцiйний евфемiзм "менше середнього". Iнша, старша вiд неї, в бiлiй сукнi, з театральним гримом, здавалось, є дещо приголомшена моїми пiзнаннями в галузi мод для молодшого поколiння; думала, можливо, що я живу разом з цирковою карлицею; а тому, коли менi показали спiдничку з двома "пiкантними" кишеньками спереду, я умисно поставив наївне чоловiче питання й був нагороджений усмiшками й демонстрацiєю того, як iззаду дiяла застiбка-блискавка. Мене також всiляко потiшили всiлякi трусики й плавки, в яких примари мiнiатюрних Лолiт горзали, плюхкались, їздили на сiдничках по всьому прилавку. Ми завершили оборудку двома скромними паперовими пiжамами з круглим комiром фасону "учень рiзника". Рiзника Гумберта.
Є щось мi ичне, чаклунське в оцих великих крамницях, де, якщо вiрити об'явам, конторська дiвчина може вбратись для всякої нагоди дня — вiд ранкового приходу на службу до вечiрнього виходу з кавалером, i де її сестричка може замилуватись вовняним светром, мрiючи про той день, коли вона, вдягнувши його до школи, змусить битись серця вiдсталих гiмназистiв.
Пластиковi манекени в натуральну довжину, що зображали кирпатих дiтей iз бежевими, оливковими, буро-веснянковими личками фавенят, напливали на мене з усiх бо-кiв. Я раптом помiтив, що я єдиний покупець в цьому доволi таємничому мiсцi, де я рухався, як риба в зеленуватому ак-варiумi. Я чуяв, що дивнi думки впадають на розум млосним кралям, супроводжуючим мене вiд прилавка до прилавка, вiд пiдводної скелi до буявища морських рослин, i вiдбиранi мною ремiнцi й браслетики падали, здавалось, з русалкових рук у прозору воду. Нарештi, я купив грацiйну валiзу, звелiв покласти в неї всi мої покупки й вiдправився до ближчої харчевнi, вельми задоволений проведеним днем.
Якимсь чином у зв'язку з цим тихим поетичним свiтлом добiрних товарiв спав менi на згадку готель зi знадливою назвою "Спочин зачарованих мисливцiв", який спом'янула Шарлотта незадовго до мого розкрiпачення. З-вiд путiвки я з'ясував, що вiн розташований в Брайслaндi — вiдлюдному мiстечку за чотири години їзди вiд лолiтчиного табору. Я мiг би подзвонити, та боячись, що втрачу владу над голосом i зайдуся в манiрному кваканнi ламаною англiйською мовою, я вирiшив замовити на наступну нiч телеграфом кiмнату на два лiжка. Який я був безпорадний, непевний, смiшний, казковий принц! Як посмiються з мене деякi з моїх читачiв, дiзнавшись про мої клопоти зi складанням телеграми! Що сказати: Гумберт i донька? Гумбурґ
