З неопублікованого - Олександр Олесь
Я розгубив їх, як квітки,
Юрба проходила, топтала
Квітками заслані стежки,
Твої пісні, твої казки...
А ти ішла і все співала,
І кожний струмінь сліз моїх
В казкові перли обертала,
В разки намист низала їх.
За що мене ти покохала,
І досі ще не знаю я...
І що вінки мої сплітала,
Будила співом солов'я.
За що мені подарувала
Бандуру, проткнуту мечем,
І сміх [той], пройнятий плачем,
З вогню і сліз мені сплітала.
14.01.1916
«О, де ти, сестро милосердя…»
О, де ти, сестро милосердя,
Над ким ти янголом стоїш
Ясного янгола ясніш,
миліш,
чуйніш?
Кого ти з бою, як дитину,
Несеш на змучених руках,
З ясними перлами в очах,
в сльозах,
в тернах?
О, з ким, розпуснице, гуляєш?
Кому смієшся, з ким живеш?
Кого в осінні ночі ждеш,
клянеш
і звеш?
29.10.1916
«Заграйте, струни! Заплачте кров’ю…»
Заграйте, струни! Заплачте кров'ю,
Завийте вітром восени,
Забийте в бубни, як море в берег,
Злякайте муки, розвійте сни.
Хай кобза грає, хай пісня ллється,
Потоком п'яним мій мозок б'є.
Забутись хочу... Хай пісня ллється,
Як грім надхмарний, нехай гримить.
1916
«Гніздо? Чи небо і вітри…»
Гніздо? Чи небо і вітри
І сизі гори, і яри?
Чи тиха радість і зітхання,
Чи пекло мук і раювання?
Прости... лечу... не плач в журбі:
Мої пісні і сам тобі.
І перед тим, як в хмарах згину,
Тобі я жмут проміння кину.
16.02.1916
«Неси мене, пісне, далеко неси…»
Неси мене, пісне, далеко неси,
В казкову країну, країну краси,
Ще вище, ще далі, де інше життя
Мене завороже і дасть забуття.
Пустеля, пустеля тут... Сірий пісок
Мете мою душу на трупи квіток,
І струмні, занесені ним, не шумлять,
І вгору вже крила мої не летять.
19.02.1916
«Де ти, кого ім'я не знаю…»
Де ти, кого ім'я не знаю,
Кого я цілі роки жду,
Кого по всіх світах шукаю
І не зустріну, не знайду
О, відгукнись, бо роки линуть
І в'яне молодість в журбі.
І як квітки я зможу кинуть
До ніг, улюбленій, тобі.
20.02.1916
«Жду я тебе, не діждуся, і жду…»
Жду я тебе, не діждуся, і жду,
А надворі вже світає,
І соловей, о послухай, в саду,
Наче над щастям, ридає.
Як тебе ждав, як хотілось мені
Слів твоїх, ласки твоєї.
Глянь на лілею: мов сльози рясні,
Падають роси із неї.
Чом не прийшла ти, одна на весь світ,
Щастя моє, моя мрія.
Журно з дерев осипається цвіт,
Сніг в моїм серці біліє.
02.1916
«Коли б я очеретом був…»
Коли б я очеретом був,
А ти була лозою,
Безжурно, може б, я шумів
З твоєю рідною сестрою.
Коли б ти квіткою цвіла,
А я барвінком слався,
Я б другій ніжки цілував,
Од тебе одвертався.
А ти не квітка, не лоза,
І хто тобі тут рівна?
Тому навіки ти одна
Для мене королівна.
12.10.1916
«В білім ти - лілея біла…»
В білім ти - лілея біла,
Білий янгол між людей,
Недосяжна ти, як зоря,
Вірна подруга ночей.
Але кинь на мене промінь,
Усміхнись до мене ти,
І я стану сам ясніше
Всіх лілей і зір цвісти.
21.05.1916
«Ти в бузовім - кущ бузовий…»
Ти в бузовім - кущ бузовий,
День майовий, солов'ї,
Б'ється серце в день майовий,
В'ється щастя на землі.
І у мене в серці повно
Сонця, цвіту і пісень,
І на тебе молитовно
Я дивлюся цілий день.
21.05.1916
«Сьогодні ти вже в синьому, як хмарка…»
Сьогодні ти вже в синьому, як хмарка,
Безжурна, радісна, ясна,
Легка, як цвіт, що снігом в'ється,
Летить кудись в майовий день.
І ти пушком на землю впала,
Ще пройде мить - і полетиш,
Але в ту мить і моє серце
Розіб'є груди, щоб летіть.
21.05.1916
«Перший раз співаю ніжкам…»
Перший раз співаю ніжкам,
Ніжкам-ластівкам твоїм,
Що знімаються так легко
І літають по землі.
Тільки ластівки літають
Так над озером ясним
І черкають срібні хвилі,
Мов цілують їх в уста.
21.05.1916
«Лийтесь, сльози, доки здібні…»
Лийтесь, сльози, доки здібні,
Поки стане сил,
Плачте, струни, плачте, срібні,
На горбах могил.
Не в бою по вас ударе
Лицарська рука,
Не орлом від вас заб'ється
Серце юнака.
Не проміння з вас поллється,
Бризне рій надій,
Плачте, струни, плачте, срібні,
На труні своїй.
Хай підхопить ваші сльози
Вітер степовий,
Хай їх росами розсипе
