💙💛 Класика💙💛 Зарубіжна література💙💛 Дитячі книги💙💛 Сучасна проза💙💛 Фантастика💙💛 Детективи💙💛 Поезія💙💛 Наука, Освіта💙💛 Бойовики💙💛 Публіцистика💙💛 Шкільні підручники💙💛 Фентезі💙💛 Блог💙💛 Любовні романи💙💛 Пригодницькі книги💙💛 Біографії💙💛 Драматургія💙💛 Бізнес-книги💙💛 Еротика💙💛 Романтична еротика💙💛 Легке чтиво💙💛 Бойовик💙💛 Бойове фентезі💙💛 Детектив💙💛 Гумор💙💛 Езотерика💙💛 Саморозвиток, Самовдосконалення💙💛 Психологія💙💛 Дім, Сім'я💙💛 Еротичне фентезі💙💛 Жіночий роман💙💛 Сучасний любовний роман💙💛 Любовна фантастика💙💛 Історичний роман💙💛 Короткий любовний роман💙💛 Детектив/Трилер💙💛 Підліткова проза💙💛 Історичний любовний роман💙💛 Молодіжна проза💙💛 Бойова фантастика💙💛 Любовні романи💙💛 Любовне фентезі💙💛 Інше💙💛 Містика/Жахи💙💛 Різне
всі жанри
Свіжі відгуки
Гість Тетяна
9 листопада 2024 18:08
Інтригуючий детектив. Дуже сподобалася книга
Червона Офелія - Лариса Підгірна
Олена
31 жовтня 2024 19:00
Cучасне українське любовне фентезі - обожнюю 👍 дякую авторці
Неідеальна потраплянка - Ліра Куміра
Таміла
29 вересня 2024 17:14
Любовна фантастика - це топ!
Моя всупереч - Алекса Адлер
Василь
23 вересня 2024 12:17
Батько наш Бандера, Україна Мати…
...коли один скаже: Слава Україні! - Степан Бандера
Сайт україномовних книжок » 💙💛 Класика » Поеми - т. 4 - Франко І. Я.

Поеми - т. 4 - Франко І. Я.

Читаємо онлайн Поеми - т. 4 - Франко І. Я.
би з голоду пропав.

 

Але я не дбав нітроха,

Славний скарб царя Гороха

Я у своїх мав руках!

Скарб безмірно так багатий,

Що ледве би міг забрати

На сім возів у мішках».

 

Лев, про скарб такий почувши,

Насторожив пильно уши.

«Лисе, що се ти верзеш?

Про який се скарб гадаєш?

Чи ще й досі скарб той маєш?»

Лис сказав на те: «Авжеж!

 

Царю,- каже,- пане милий,

Перед входом до могили

Я душі не обтяжу!

І чого ніяким світом

Не сказав би жінці й дітьом,

Се тобі я розкажу.

 

Знай же, царю, скарб той грубий

Статься мав твоєї згуби

І нещастя джерелом.

Не вкради його Микита,

Кров твоя була б пролита,

Стався б страшний перелом!»

 

Лев, неваче ужале́ний,

Скочив, рикнув, мов шалевий:

«Що, що, що се ти сказав?

Що се за смалені дуби?

Перелом? Нещастя? Згуби?

Все розказуй, щоб я знав!»

 

Каже Лис: «Я царську волю

Рад сповнити, тільки мо́лю,

Вислухай мене ти сам.

Лиш тобі й твоїй княгині

Важну річ відкрию нині

І Гороха скарб віддам».

 

«Гей, здійміть із нього пута

І ведіть його ось тута!» -

Крикнув гучно Лев катам.

Ті нерадо розв'язали

З пут Микиту й розважали,

Що то він набреше там!

 

А Микита, волю вчувши,

Свобідніше відітхнувши,

«Слава богу! - прошептав.-

Ну, коли не раз здихати,

Наострись гаразд брехати!»

З тим перед царем він став.

 

«Ну,- цар каже,- сядь, Микито,

Сміло все кажи й відкрито,

Але з правди не змили!

Бо як збрешеш, то, їй-богу,

Не за шию, а за ногу

Будеш висів на гілли!»

 

ПІСНЯ ШОСТА

 

 

Слухайте ж, як Лис Микита

Цупко, наче кінь з копита,

На брехню пустився й лесть!

Щоб лиш на гіллі не згинуть,

Не задумавсь камінь кинуть

І на батька свого честь.

 

«Царю і весь чесний зборе!

Превелике, люте горе

По заслузі б'є мене!

За злодійство дам я душу,

Та одно злодійство мушу

Розказати вам страшне.

 

Парканадцять літ вже тому,

Як мій батько - де, в якому

Місці, хто се зна - напав

Славний скарб царя Гороха.

Та добра йому нітроха

Скарб той клятий не придбав.

 

Батько мій був горда штука.

Фінансовая наука

Був його любимий фах.

Льстив царю, міняв все фарбу,

Щоб лиш стать міністром скарбу,

Він на се острився страх.

 

Та ти, царю, хитрість скриту

Проглядів, прогнав Микиту,

А міністром став пан Рись.

І пішов мій батько в пущу,

І поніс він думу злющу -

Відомстить тобі колись.

 

В пущі скарб знайшов заклятий

І почав він міркувати,

Щоб великий бунт піднять,

Щоб царя зіпхнути з трону,

Славну ж царськую корону

Щоб Медведеві віддать.

 

Спілку він зібрав велику.

З листом шле Кота Мурлику

До Бурмила: «Так і так.

Льва ми хочем скинуть з трону;

А як ти його корону

Хочеш взять, пришли нам знак».

 

Ну, на вість таку Бурмило,

Начеб що його вжалило,

Схопився і сам прибіг.

«Браття,- каже,- я все з вами!

Або ляжем головами,

Або Льва зав'яжем в міх!»

 

Батько мій і Кіт Мурлика,

Вовк, Бурмило і велика

Їх рідня - усі зійшлись

І на бунт, на чорну зраду,

Братобійчу, люту зваду

Всі врочисто сприсяглись.

 

Із околиць чужоземних

За Горохів скарб наємних

Мали військ навербувать.

Я підслухав всю їх змову,

Про страшну її основу

Став я пильно міркувать.

 

Я Бурмила хитру злобу

Добре знав, його особу,

Непочесну і смішну,

Став рівнять з тобою, пане,

І кажу: «Сей опуд стане

Нам царем? Ну, батьку, ну!

 

Знав ти скарб знайти великий,

Та біда, коли владики

Ліпшого знайти не вмів!

Де Бурмило - цар народа,

Там пропала честь, свобода,

Голос правди занімів».

 

І неначе голос з неба

Звав до мене: «Треба, треба

Зав'язати зраді рот!

Хоч той зрадник - батько твій,

При царю ти вірно стій!

Будь, Микито, патріот!»

 

Так розміркувавши гладко,

Дожидав я, аж мій батько,

Як була умова, знай,

Там у зрадників тих темних,

На вербунок військ наємних

Рушить у сусідній край.

 

Вже давніше, в переднівку,

Вислідив я ту криївку,

Де мій батько скарб сховав;

Ну ж тепер безпроволічно

Виносити денно й нічно!

Все дочиста я забрав.

 

Невеликий час минає,

Аж мій батько повертає:

Вже готове військо жде!

Лиш вербунок заплатити,

Генералів назначити -

Хоч в огонь воно піде!

 

Не вітав рідню, домівку

Батько мій, лиш у криївку

Просто шасть - і обімлів!

Препуста-пуста печера,

Що була ще повна вчера!

Скарб увесь мов хто замів.

 

Що він біга, шкряба, нюха,-

Скарбу ні сліду, ні духа!

Тут старий ума лишивсь!

Заскомлів, немов на зуби,

Далі, шнур знайшовши грубий,

На гілляці задушивсь.

 

А Неситий і Бурмило,

Зрозумівши, що постигло

Батька мого, подались:

Страх лояльні поробились

І служить тобі пустились,-

Зрадником остав сам Лис.

 

Днесь вони - підпори трону!

Я ж, що спас царя й корону,

Батька свого погубив,-

Під гіллякою тут сто́ю

І смерть

Відгуки про книгу Поеми - т. 4 - Франко І. Я. (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: