Сковорода (симфонія) - Тичина Павло

> її катували скорпіонами...1

Збоку, на берегах рукопису, дописано пізніше олівцем:
" лежала
його мати зв'язана,
її катували

Ченці ж стояли оддалік

і все приказували:
"Чти отця твоего і матір твою".
І наче сам він, стояв десь недалеко од ченців
і теж співав:
"Блаженні милостиві, яко ті помилувані будуть".
А пани, слухаючи божественного співу,
ще більше милували "чернь",
аж поки < справді вона> вона справді кров'ю не зчорніла
і не перетворилась в грязь.
— Грязь! — < востаннє в [дарило] > ударило над садом —
і Сковорода прокинувсь.
< переснився >
1 Ніч переснилась,
2 і дощ одшумів.
3 Спішили хмари обсушитись,
4 а небо од краєчку < посиніло мов антимінО,
5 мов антимінс, посиніло
На столі мовчала < розкрита біблія > біблія розкрита
і риба на блюді і хліб.
Не доторкнувся до трапези.
Пора!
на устах рішучих
новая радість < вийшла > виросла [—]
пора!
і наче то вже не мати,
а Маринка,
голову звернула до нього.
Кричати хоче,
а крику не чуть ,
" — Ред.
1 Збоку дописано олівцем:
"3. І тільки з Києва грозу було ще чути,
а яку саме —
не розібрать".— Ред.
Укинув біблію в торбинку,
згадав рукою флейту коло пояса,
вклонився тричі < серед> ранку, саду
і бистро-легко
пішов на схід.
На небі засвітали
зарі! зарі!
Кого ще там убили,
зарі-
зали? —
То не березовий-бузовий
солодкий сік,
по всій землі, по всій землі
пройшов головосік.
Пройшов чи ще проходить?


Замість відповіді
Маринчин брат з туману
виступив
і з вітром розтуманивсь.
Чого?
Ніколи він його не < бачив > бачив —
а отже навіть

руку запримітив
< немов > у землю вкрючену.
На небі засвіта[ли
зарі! зарі!
Кого ще там убили,
зарі-
зали? —
То не березовий-бузовий
солодкий сік,
по всій землі, по всій землі
пройшов] головосік 1.
Отак козаччина пройшла,
а ми немов не чули.
Собі шукали миру, коли там кров лилась.
Нащо, нащо?
К чому цей мир, < думки, змагання > к чому ця проповідь
1 Ці дев'ять рядків на берегах рукопису позначені так:
"на небі засвіта
головосік".— Ред.
висока
і приоздоблені в герби словесні премудрі алегорії?
К чому протести всі