Розгін - Загребельний Павло
"Будь милосердним і знайдеш своє місце в житті!" — це не стосувалося нікого зосібна, тому сприймалося з такою самою веселою байдужістю, як заклик "Створюй бар'єри, щоб було що долати!" або оптимістичне пророкування: "Людина вистоїть навіть перед НТР!"
Далі ціла стіна замальована жанровими картинками на тему: "Кібернетик теж чоловік. Він ходить по Києву з авоською, не може дістати шин для "Жигулів" і стоїть у черзі на квартиру, бо краще не мати квартири, але мати надії, ніж, маючи квартиру, вже ні на що не сподіватися".
Але це був мовби перепочинок, своєрідна розрядка перед новим ударом по керівникові об'єднання. Знайома вже намальована рука з вказівним перстом з'являлася то десь унизу, то аж під стелею, вела далі й далі, тоді несподівано перевернулася, показала вниз, веліла червоним розляпаним написом: "Копати тут!" А нижче: "Склад ідей, придатних для дисертацій-дотор-кацій до науки. Ключі в товариша Кучмієнка".
До Кучмієнка був лише перший доторк. Далі знов загальне: "Користуйтеся плодами НТР!" Чиєсь сором'язливе визнання: "Робота не подобається, але захоплює зарплатою".
Знов побігла по стінах рука з вказівним перстом і заклики: "Читайте! Вивчайте! Запам'ятовуйте!"
І на блакитному полотнищі — "Афоризми академіка Карналя":
"Все невідоме повинно стати відомим".
"Все відоме повинно стати невідомим".
"Величі слід ждати тільки від великого".
"Зрозумілість — ознака відсутності думки".
"Не досить виробити ідеї, треба ще вміти їх забути, щоб згодом почути від академіків".
"Бажання підлеглих не слід поважати навіть тоді, коли підлеглі поважають твої бажання".
"Автомати повинні бути автоматами".
"Неавтомати не повинні бдаги автоматами".
"Учені повинні думати".
"Конструктори повинні конструювати". "Заввіділами повинні завідувати відділами". "Одинадцять моїх заступників повинні заступати мене з одинадцяти боків".
Після цього цілком логічним був заклик: "Хай живе академізм, а також академіки!"
Але заклик, теж цілком логічний в такий день, повисав у повітрі. Тут панував настрій далеко не академічний, навпаки: антиакадемічний, витворюваний невидимими сміхотропами за принципом, показаним на одній з дотепних схем: осел — осло-троп — антиосел. На безмежних панно зображено було жартівливий парад кібернетиків, командував яким Карналь верхи на барані, приймав парад маршал кібернетики Глушков, у якого замість звичайних його окулярів припасовано було два досить симпатичних комп'ютери.
Гальцева намалювали оперним співаком, який виспівував арію Дон-Жуана: "Двадцать турчанок, сорок гречанок, а испанок так тысяча тридцать". Натяк на його машину М-1030, здається, з усіх натяків цієї суботи найлагідніший і, сказати б, цілковито беззлобний.
В цеху електронної іграшки, який за своїм розташуванням приречений був неминуче потрапити в сферу сорокової суботи, панували відтворені в барвах Жбанюкові історії, якими він нудив небажаних гостей. Історії, яким надано вигляду чи то стародавніх гарпій, чи просто наших рідних відьом, досить вільно трактованих художниками щодо зовнішнього вигляду, гналися за стероризованими членами комісій, за перевіряльниками й контролерами, ті розбігалися в паніці й перестраху, втікали від Жбанюка, який невтомно й всеплодюшо насилав на них нові й нові легіони витворів своєї неповторної уяви.
Заради сорокової суботи несила було втриматися від спокуси провести міні-прес-конференцію з трьома академіками: Глушко-вим, Амосовим і Карналем на тему: "Чи можливе створення штучного інтелекту, який би перевершив інтелект Жбанюка?"
Проведено й записано, про що охочі могли довідатися, прочитавши.
Академік Карналь відмовився відповідати на поставлене за--питання, вважаючи саму постановку проблеми завчасною, передчасною і взагалі недоречною.
Академік Глушков заявив, що він не хотів би зосереджуватися на будь-чому, що може бути трактовано як епізод, бо його цікавлять тільки системи як такі, а без системи ми загрузаємо в аморфному, невпорядкованому шарі несуттєвого.
Зате академік Амосов виявився набагато доброзичливішим.
"Щоб говорити про інтелект якогось Жбанюка,— заявив він,— треба передусім з'ясувати, розшифрувати це поняття й визначити, що, власне, переводиться на мову формул. Ми виходимо з гіпотези: розум — цілеспрямована дія з моделями. А моделі можна створювати й оперувати ними поза мозком. Що таке штучний розум? Це моделююча установка, яка здійснює формування моделей і дії з ними. Тут виникає необхідність "перекласти" людські критерії на машинні, використавши їх як енергетичну базу. Але перед нами ще стоїть багато перешкод. Скажімо, ми не можемо уявити собі якусь діючу систему в усій її складності. Навіть таку просту, як швейна машинка. Що ж тоді казати про таке нещоденне явище, як інтелект Жбанюка? Про— цього чоловіка ходять легенди, а легенди не мають нічого спільного ні з кібернетикою, ні з наукою взагалі. Цілком очевидно, що питання про можливість моделювати інтелект Жбанюка сьогодні ще повинно вважатися передчасним".
Таким чином, наука, засоромлена й осоромлена, відступила від Жбанюка і пішла собі в тривіальні оголошення про те, що:
"У загальному відділі товариша Кучміенка відбудеться дискусія на тему: "Що таке анекдоти — культура чи наука?". Вхід вільний".
"В адміністративному корпусі щодня з ранку до вечора головбух об'єднання Ханан Йосипович Кисельов дає консультації на тему: як при зарплаті в триста карбованців не робити майже нічого, а в п'ятсот карбованців і зовсім нічого".
"В конструкторському корпусі відбудеться публічна лекція академіка Карналя на тему: "Уміння лишатися глибокодумним, нічого не сказавши".
"Увага, увага! У зв'язку з призначенням товариша Кучмієн-ка директором Одеського борошняного інституту, прийом відвідувачів з усіх питань відміняється назавжди".
І вже й геть недоречне:
"Любов — явище квантування в суспільстві". А поряд скромне оголошення: "Відділ капітального будівництва шукає сізіфо-ве каміння для спорудження Палацу культури кібернетиків". Це з натяком на те, що об'єднання не має власного залу для зібрань і доводиться щоразу використовувати приміщення їдальні.
Анастасія вже втратила лік часові, шляхи її пересувань визначалися векторними силами людських потоків, її підхоплювала течія і несла кудись, не даючи змоги ні зупинитися, ні поглянути, ні прочитати все, що було понаписувано в найнемож-ливіших місцях, то потрапляла вона в глухий кут, в тупик і вимушена була вистоювати в дикому стиску, втупившись у який-небудь не дуже вдалий дотеп на кшталт: "Міняю праву півкулю мозку на ліву — джерело абстрактного пізнавання" або "Тут провадиться зарядка акумуляторів і нервової системи". А тоді кидало її знов у вировиння, в галереї сміху, кпинів, іронічних вправ, і Анастасія, відчуваючи, що від самотніх усмішок уже болить їй обличчя, читала кумедні об'яви про те, що відділ збуту по приступних цінах реалізує вживані лаврові вінки, що студія звукозапису видає напрокат плівки з записом бурхливих оплесків невдалим ораторам, завком розповсюджує безпрограшну лотерею для одержання прогресивки і видає безплатно всім ледарям бездимні сигарети для перекурів у робочий час. Відділ Кучмієнка зголошувався купити в необмежених кількостях насоси для дутих авторитетів, а відділ постачання готовий був купити відомої всім солі для насипання на хвіст суміжникам, які зривають поставки.
Бюро добрих послуг обіцяло дати поради про те, як підготуватися до виходу на пенсію, де роздобути джинси, як пережити напружений час між авансом і зарплатою, як навчитися несвоєчасного вжиття непотрібних заходів.
Тепер Анастасія читала вже дріб'язок, якого не встигла вхопити при першому ознайомленні.
"Оголошується конкурс на кращу наукову роботу по встановленню межі безкарності за зигзаги в думках".
"Відділ постачання одержав дренажні трубки для відведення в озонний пояс стратосфери негативних емоцій за системою Мак-Дугалла".
"Ліпше машина без кібернетика, ніж кібернетик без голови".
"Міняємо дурня з ЕОМ на мудреця без машини".
"Картини, килими, кольорові телевізори й імпортні магнітофони, придбані на громадські кошти, просимо здати на збереження групам народного контролю".
Здається, про Карналя було забуто, і Анастасія могла ві-дітхнути вільніше. Але раптом: "Купуємо охайно-вишукаиі висловлювання для розмов з академіком Карналем".
А між нею і тим нездарним плакатиком, оточений розсмія-ними чоловіками й жінками, Петро Андрійович Карналь, теж читає і теж сміється, так ніби йдеться про когось стороннього. Від такого можна б застогнати, але як тут застогнеш!
Якби ж то вона знала, що зустрінеться тут з Карналем! Не пішла б сюди нізащо. Але Олексій Кирилович сказав, що академік подивився на все зранку, а по обіді сюди вже не прийде, бо має проводити жартівливу "наукову конференцію", іронічний диспут, де ораторів, які впродовж перших двох хвилин не викликають сміху в залі, позбавляють слова. Потрапити на таку "конференцію" теж кортіло, але зустрічатися з Карналем вона не наважувалася. Був для неї неприступніший за найвищі гірські вершини. Тільки здалеку, тільки засліплює очі. Чоловік для віддалей.
А тепер стояла перед, ним, мало не доторкуючись до нього грудьми^ ненавидячи свою жіночу плоть, непотрібну й недоречну округлість, все те, чим заведено пишатися і що тут мало стати смішною марнотою, суцільним пригніченням. В Анастасії вже давно виробилася звичка тримати голову ледь нахиленою, так ніби задовга шия не могла втримати голови і вона переважувала. Коротка зачіска ще підкреслювала цей недбалий, аж зухвалий, нахил, коли дивитися збоку, то враження було таке, ніби несе Анастасія голову спровинено (колишній чоловік у своїх алкогольних жартах називав це: підставляє голову під гільйотину), спереду ж у впертому нахилі голови, в гострому погляді спідлоба прочитувалася завжди непоступливість і своєрідна жіноча відвага. І хоч тепер, опинившись перед Карналем, Анастасія за своїм узвичаєнням так само вперто наставляла на нього ледь нахилену голову, але ні відваги, ні непоступливості не мала в собі ні крихти, почувалась маленькою школяркою перед суворим учителем, готова була б провалитися крізь землю, якби не жартівлива засторога серед сотень виписаних на стінах іронічних сентенцій: "Коли й захочеш перед начальством провалитися крізь землю, то тільки тоді, коли керуєшся науковими цілями!"
Карналь міг покарати її негайно, міг помилувати, міг познущатися перед усіма, виставивши Анастасію в ролі білої ворони.
