Серед бурі - Борис Грінченко
Козак 1
А що правда, то не брехня. Як кинувся він,- мов лев який!.. Так усі за їм і шугнули!.. Та як поперли ляхів лавою поперед себе, то враз де вони к чортам і поділися!
Крутько
Авжеж! А сам ворогам гасло подав, щоб увійшли.
Денис
А ти чув?
Крутько
Нащо чути, коли й так видно? Коли ляхи знали гасло, то воно саме до їх не перелетіло.
Дехто
А певне! Вже ж не як!
Козак 4
Щоб такий чоловік таке зробив?!
Козак 5
Та такого друзяки полковника другого й немає!
Крутько
Уже й друзяка! А то не твого брата він прикував до гармати?
Козак 5
Та се правда...
Денис
А то й не треба було? Упився й побився з жидівкою! Хіба се личить козакові?
Козак 4
А я таки знову своє: зроду-віку не пойму віри, що він ізрадив.
Козак З
Бо дурень!
Козак 4
Сам єси дурень, а мене маєш так узивати?
(Хапає його за груди, добуваючи шаблю.)
Голоси
Годі вам, годі!.. Це ж не шинок, а рада!.. Чи ви показилися?.. Розніміть їх!
Козаків рознімають. Баба Горпина проходить через майдан, стрівається з Денисом.
Горпина
А що се тут, Денисе? Чого се зібралася рада?
Денис
Хіба ж не відаєш?.. Полковника судитимуть.
Горпина
Як то полковника судитимуть? Защо?
Денис
Бо він посланця з міста послав і гасло сказав вартовому, щоб на те гасло назад його впустив... А ляхи про те гасло якось і довідалися. Дак оце тепер і судитимуть... мовби він ляхам гасло переказав і їх до міста пустив.
Горпина
Ой, лишенько!.. Яка ж неправда на чоловіка!
Крутько
Іди собі, бабо, йди!.. Тут нема чого стояти!
Горпина
Та я не стою, я за ділом ішла... Оце біда!..
Треба піти пані Оксані сказати.
Виходить.
Дід Остап - старий, увесь білий, приходить і скидаючи шапку: "Здорові, дітки!" Всі, хто поблизу, скидають шапки, кажучи: "Здорові, діду Остапе!»
Денис
От нехай дід Остап скажуть, чи то ж по правді на нашого полковника казати, мовби він ізрадник?
Д. Остап
Чи він ізрадник, а чи ні, то те на раді побачимо, а що туди воно хиле, то се й я скажу.
Крутько
А бач!.. А бач!.. Уже дід Остап дурно не скажуть. У нас нема над діда Остапа мудрішого... То вже як дід Остап скажуть, то так воно й є.
Козак 2
Так! так!
Ще дехто
Авжеж що так!
Д. Остап
Я, дітки, сеє вже знаю... По світах бував…
Козак З
Покажемо вам на раді, який ваш полковник!
Козак 5
К бісу такого полковника!
Козак 6
Пана сотника Лясковського за полковника!
Голоси
Чи ба, куди стріляє!.. А не діжде він того ніколи!
Інші голоси
Діжде! Скрутимо в'язи вашому Коваленкові.
Денис
За ту горілку, що вчора вас сотник напував?
Козак
А ти бачив?
Денис
Ніколи нам було бачити: ми билися з ляхами, як ви п'яні спали. Тільки чули, як ви хропака затинали.
Дехто
Га-га-га!.. Оце дак так! У самісіньке око вцілив!..
Козак 1
Цитьте, отамання йде!
Все стихає. Повагом, з урядовими клейнодами в руках іде старшина: Лясковський, Старовський, Білоченко, Жилинський, Горленко. Підходячи, здоровкаються, беручись за шапки.
Здорові, панове молодці!
Козаки
Доброго здоров'я, панове отамання!
Лясковський
Чи вже усі зібралися у раду?
Голоси
Та вже усі... Полковника нема…
І писаря...
Старовський
А негаразд!.. Недобре!..
Зібралася громада, дожида,
А він там десь ще дляється, бариться…
Жилинський
Мов не його судитимете ви,
А сам він вас.
Лясковський
Він не шанує ради.
Білоченко
Поспіємо!.. От зараз прийде він…
Нема чого заздалегідь горлати…
Та он і йде…
Горленко
Іде... і писар з ним…
Василь Коваленко - з полковницьким пірначем у руках; Лаврін Крицький - писар, з каламарем біля пояса і шаблею при боці; в руках сувій паперу.
Коваленко
(скидаючи трохи шапку.)
Здорові, панове молодці!
Дехто
Здоров і ти!.. Хто скида шапку, а хто ні.
Коваленко
Ну, раду починаймо!..
Стають таким ладом: козаки стоять півколом, а посередині Коваленко, праворуч суддя Старовський, біля його Лясковський та Жилинський, ліворуч писар Крицький, Білоченко, Горленко. Спереду Дід Остап, Денис.
Старовський
Хто ж зніме річ?
Лясковський
Та хто ж, коли не ти?
Єси ж суддя, а се в нас судне коло,
То вже ж тобі і бути речником.
Голоси
Хай буде так!... Суддя нехай питає!..
Старовський
Спасибі вам, панове молодці!..
Ось слухайте ж, панове отамання,
Громадськії мужі і ви усі
Товариші і братчики козацтво!
Що сталося учора - звісно всім:
Упущено ляхів до нас у місто,
А вартовий їх сам же і пустив;
Нехай
