Королева Сонька - Ірина Звонок

  Соня розгубилася. Вона не знала, що їй робити. Так хотілося стати королевою, але міняти віру не хотілося. Це було наче втратити частину душі. Відрізати від себе дитячі спогади про собор Святої Софії, у якому її хрестили, про київські печери та святих ченців, про яких розповідають легенди.      

  - Вона не відмовиться, – заперечив дядько. – Правда, Сонько? Після заручин вже нема шляху назад. Заради такої високої долі, яка випала тобі, можна змінити віру. Ягайло став католиком для того, щоб одружитися з королевою Польською. І тепер він – великий король. Він навіть ім’я змінив, коли хрестився. Хоч ми усі і звемо його Ягайлом, як і раніше, але для поляків він – король Владислав Ягеллон. Правда, сам він згадує своє нове ім’я лише у церкві та на королівських прийомах.

  - А до того, як король Ягайло прийняв католицтво, до якої віри він належав? – наважилася запитати Сонька.

  Дядько Семен задумався:  

  - А хто його знає? Може, був православним, а може – язичником. Напевно, мати, княгиня Уляна Тверська, хрестила його у дитинстві. Але він рідко бував у церкві. Йому подобалися паганські свята та обряди. Та й ім’я у нього язичницьке – Ягайло. Це означає «сильний вершник».

  - Сильний вершник... – зачаровано повторила Сонька.

  І пригадала, як змалечку чула батькові розповіді про хороброго лицаря, героя, переможця, який захистив свій народ від страшних тевтонців-хрестоносців. Захистив королівство Польське і князівство Литовське. А значить і її, Соньку, захистив. І матінку, і сестричок, і дядька Семена з родиною. І ось тепер цей великий король хоче поєднати свою долю з Соньчиною. Від неї потрібне лише одне – змінити віру, як зробив сам Ягайло. Хіба вона не спроможна піти на таку жертву заради великого короля?   

  - Я стану католичкою! – схвильовано відповіла Сонька

  - От і добре, – полегшено зітхнула мати.