Королева Сонька - Ірина Звонок

  - Дурна дівка, – ображено просичав Іван. – Не дуже ти мені й потрібна... Я цілував дівчат набагато гарніших за тебе!

  Але відступив. Залишив Соньку у спокої. Розчинився у темряві вологих замкових переходів.

  Вона хутко зачинила двері і перевела подих. Не могла повірити у те, що так легко спекалася Івана Баби. Але його останні слова образили Соньку. Аж у грудях запекло від образи.