Українська усна народна творчість - Мар'яна Б. Лановик
Донедавна ця традиція широко побутувала в народі: «У неділю, під вечір, молодий мав забирати молоду до себе, але молода непомітно ховалась від нього. Молодий мусив її знайти і за руку привести. Коли це було закохане подружжя, то молода ще за столом тихенько казала молодому, де її шукати, а коли було примусове весілля, то молода так ховалась, що молодий не міг її знайти, і вона сумна виходила сама із свого сховища. Якщо молодий знаходив молоду — будуть щасливо жити, а якщо не знаходив — буде нещасливе подружжя». Це відобразилось у обрядових піснях про пошуки нареченої:
А з суботоньки на неділю Пішла Ганнуся в шальвію: — Гей, хто ж мене в цій шальвії найде, То тому достануся.Далі в цій пісні йдеться про те, що її шукає мати, батько, брат та сестра і нарешті:
Пішов Степаньо — знайшов, Ганнуся моя люба та мила. Взяв за ручку та й прийшов: Ти ж мені досталася! — Квітко ж моя дрібна, зелена!Значно рідше трапляються мотиви випробування нареченої, зокрема загадування їй загадок:
— Зажди, пожди, красна панно, На тім яворі сидить сокіл ясний, Загадаю тобі відгадоньки: На тім соколі соболева шуба. У полі стоїть три криниці, Над тими криницями сім зір Над тими криницями сонце обійшло, взійшло. Над тими криницями місяць освітив, Що ж мовиш, Марисенька, Над тими криницями стоїть явір зелений, Що ж мовиш, молоденька.І дівчина дає відповідь, що криниці — то її життя, ясний місяць — свекорко, ясне сонце — свекруха, ясний сокіл — діверко, сім зір — сім зовиць. Мотивами пошуків пісні перегукуються з відповідними колядками та щедрівками:
Шукай, миленький, шукай перстеня по зорі, Миленький прийшов, перстеня знайшов по зорі...
Традиції випробувань у час обрання нареченого донесли відгомін Давніх часів і знайшли широке відображення у казковому епосі (зокрема у героїчних казках). Останнім завданням, що стояло перед нареченим, було заплатити викуп за свою обраницю, і це теж відбувалось у формі усталеного ритуалу за визначеним сценарієм.
Головним персонажем при «викупі молодої» («продажі молодої») був її брат або близький родич-парубок, який вів торг, тому більшість обрядових пісень, що виконувались на цьому етапі весілля, звернені до нього:
Братчику намісничку! Твоя сестричка дорогая, Не продай свою сестричку; Є ї коса золотая.Іншими піснями підбадьорювали нареченого збільшити викуп. При «викупі молодої» участь брали усі гості нареченого — його бояри, дружби, свати, які теж клали на тарілку гроші (чи завчасно складали гроші молодому), або дорогоцінні прикраси, посуд, предмети домашнього вжитку тощо. У цей час дружки та бояри нареченої співали пісні, в яких хвалили молоду, даючи зрозуміти, що вона варта того, щоб за неї заплатити більше. Подекуди бояри нареченого у час, поки їхній «князь» та гості молодої були зайняті у «торзі», викрадали наречену, даючи знати молодому, що викуп завершено, бо дівчина вже у них. Це теж є відгомоном давніх традицій. У минулому за таких обставин обидва роди могли змагатися силою, або вимагати додаткового викупу після «умикання» дівчини.
Якщо ж ритуал завершувався успішно, то брат нареченої забирав собі гроші та речі, а дружки молодої співали пісні з мотивами продажу братом сестри на турецькому ярмарку чи ворогам у неволю, або, що наречена була продана за дуже низьку ціну:
Татарин братік, татарин, Русую косоньку за п'ятак. Продав сестрицю задаром: Білеє личенько оддав так.На сучасному етапі на окремих територіях цей ритуал змінився даруванням подарунків молодій парі чи збиранням грошей для молодого подружжя.
Весільні обряди в домі нареченої завершувались розподілом короваю між весільною дружиною та гостями, кожен з яких отримував ритуальну шишку або квітку, окраєць обрядового хліба, а нареченим віддавали випечену пару птахів (лебедів, качок, соколів тощо). Велика кількість текстів свідчить, що розподіл короваю здійснював старший дружба, який наділяв усіх присутніх їх часткою. У цьому випадку він виконував функцію давнього жерця, що розподіляв коровай як тотемну жертву:
Дружба коровай крає, золотий ножик має. Золоту тарілочку, дарує родиночку.
За своїм походженням образи золотого ножа, тарілки є такими ж давніми, як образи золотих,
