Слідами історії бердичівського єврейства - Павло Скавронський

В останні дні жовтня 1941 р. гетто в Бердичеві було ліквідоване. 400 осіб спеціалістів (деяких з них разом із сім’ями) залишених 15 вересня живими, а також схоплених в ході облав євреїв, які переховувались, зігнали в підземелля заповідника і 3 листопада 1941 р., партіями по 150 осіб, вивезли на машинах в район хутора Сокулино (нині селище Мирне) і там розстріляли. Перед розстрілом цих трьох тисяч приречених примусили роздягнутись догола, після чого їх голих скидали у вириті військовополоненими ями і розстрілювали з автоматів. Під час листопадової страти палачі відібрали вже біля самих ям 150 євреїв, кращих спеціалістів-ремісників, і поселили їх в таборі на Лисій горі.

В травні-червні 1942 р. в містечках і селах навколо Бердичева знову проводились облави і вбивства вцілілих євреїв. 16 липня 1942 р., схоплених під час облав молодих євреїв і залишених тимчасово жити майстрових, окупанти розстріляли на Лисій горі. Декілька десятків самих кращих спеціалістів (біля 60 осіб) вбивці з СД залишили в таборі на Лисій горі, а потім перевели в міську тюрму.

Останні групи євреїв-спеціалістів були розстріляні німцями разом з в’язнями інших національностей в листопаді 1943 р. напередодні звільнення Бердичева радянськими військами.

За даними Надзвичайної Державної комісії по розслідуванню злодіянь німецько-нацистських загарбників, під час окупації Бердичева гітлерівці знищили 38536 осіб. Джерела свідчать, що окупантами та їх поплічниками було вбито в Бердичеві біля 30 тисяч євреїв, вціліло не більше двох десятків осіб. Цифри загиблих євреїв у путівнику вказані лише на основі документів радянської Надзвичайної державної комісії. Ці дані на сьогодні не є остаточними і потребують уточнення на основі інших історичних джерел та документів.

За роки окупації чисельність мешканців міста зменшилася більш як у 4 рази і на січень 1944 р. становила лише 18 тисяч осіб.

Німецько-нацистські окупанти разом з фізичним вбивством євреїв зруйнували всі синагоги Бердичева: Білопільську, Загребельну, Немирівську, Новоміську та Староміську, від Хоральної залишилися тільки стіни.

Після звільнення Бердичева єврейське самодіяльне життя, культурну діяльність на їдиш так і не було відновлено. В перші післявоєнні роки лише декілька місць захоронень жертв нацистського терору було позначено насадженнями дерев. В серпні 1944 р. було відкрито першу післявоєнну синагогу на вулиці Леніна (нині Житомирській) № 40, потім на вулиці Карла Маркса (нині М. Грушевського) № 3. В кінці 1945 р. було відкрито синагогу на вулиці Свердлова (нині Вінницькій) № 8, приміщення якої було побудоване в 1895 р.

У 1946 р. міська влада передала єврейській общині приміщення Хоральної синагоги. За 20 наступних років будинок був відремонтований, появився другий поверх. Але чисельність єврейської громади Бердичева на початку 1950-х років поступово зменшувалась. Це стало приводом для того, щоб відібрати приміщення. З 1964 р. в колишній синагозі почала працювати рукавична фабрика. В цей же час були закриті синагоги на вулицях Леніна (нині Житомирській) та Карла Маркса (нині М. Грушевського). Єдиною діючою в місті залишилась синагога на вулиці Свердлова (нині Вінницькій).

В 1960-х роках було заборонено випічку маці, але через деякий час заборону зняли.

В 1953 р. на зібрані жителями Бердичева кошти було виготовлено та встановлено пам’ятник на місці масового розстрілу євреїв поблизу аеродрому. Монумент простояв один день і за наказом аеродромного керівництва був демонтований і вивезений в невідомому напрямку. Лише через чверть століття пам’ятник випадково був виявлений на старому єврейському кладовищі. І лише в 1990 р. його було встановлено біля входу на це кладовище.

В 1983 р. на п’ятому кілометрі шосейної дороги Бердичів-Райгородок було встановлено пам’ятний знак на місці самого масового знищення євреїв міста в 1941 р. На чорній плиті монументу було вибито надпис про 18640 мирних радянських громадян, жертвах нацизму без зазначення національної належності. Аналогічними були надписи на плитах, встановлених в 1987 р. в п’яти місцях масових захоронень по обидві сторони названої шосейної дороги. У 1991 р. на пам’ятних плитах було вигравірувано Зірку Давида. 15 вересня 1991 р. в день 50-річчя трагедії бердичівського єврейства в місті за участю місцевих властей відбувся багатотисячний мітинг скорботи і печалі, на який приїхали колишні бердичівляни з різних республік Радянського Союзу та кількох зарубіжних країн.

За переписом населення 1979 р. в Бердичеві проживало 4637 євреїв, що складало лише 5,8% населення міста, а за даними перепису 1989 р. — 3512 осіб, що складало вже 3,9% населення міста. У порівнянні з 1939 р. єврейське населення на 1989 р. скоротилось в десять разів і відрізнялося виключно високим рівнем асимільованості. За даними перепису 1989 р., із тисячі осіб єврейської національності лише 117 вважало єврейську мову рідною, а 858 — вважало рідною російську мову.

З 1988 р. відновилась репатріація єврейського населення Бердичева в Ізраїль і частково в США.

В 1989 р. в Бердичеві було створено Товариство єврейської культури. Воно стало ініціатором заходів, пов’язаних з геноцидом єврейського населення Бердичева в роки війни. Важливим напрямком роботи Товариства було надання гуманітарної допомоги тим, хто її потребує, та розвиток єврейських традицій і єврейської культури.

Дякуючи підтримці зарубіжного єврейства в Бердичеві було відновлено роботу синагоги. Релігійною святинею євреїв є могила святого цадика Леві Іцхака бар Меїра Бердичівського. В 1991 р. над могилою цадика і його рідних було споруджено пантеон.

В 1995 р. було встановлено пам’ятний знак в с. Радянське на місці розстрілу нацистами євреїв Бердичева в 1941 р. На 1 січня 1995 р. в Бердичеві проживало біля 800 євреїв (0,8% населення міста).

Сьогодення нечисленної єврейської громади міста Бердичева відзначається проведенням багатьох заходів спільно з представниками міської влади та громадськості міста. Так, 8 грудня 2012 р. на площі Центральній вперше відбулось урочисте запалення першої свічки на великому ханукіоті (ханукальному світильнику), який досягає семи метрів у висоту. З тих пір єврейська громада міста та прихильники єврейського віровчення щорічно так відзначають єврейське свято Хануку. А запалюють першу свічку, виголосивши перед цим невеликі промови, равин Бердичева Аківа Нємой та міський голова В. К. Мазур.

Щорічно в приміщенні міського будинку культури в Бердичеві проводяться Дні єврейської культури.

А 15 вересня біля пам’ятного знака, встановленого на місці колишнього гетто, щороку проводиться траурний мітинг пам’яті жертв Голокосту, в якому беруть участь