Натюрморт із вудилом - Збігнєв Херберт

Ян підпав чарам знань, до того ж понад усяку міру, — він студіював усе. Юнак відвідував лекції з математики, теології та астрономії, не оминав колоквіумів, де читали тексти античних авторів, його також захоплювали східні мови. Найменше уваги він приділяв обраній галузі знань — медицині.

«Бог тяжко випробовує твого батька, — писала Янові мати, — додаючи до болінь старості турботу про долю сина. Ти тринькаєш безцінний час молодості, наче блукаючи лісом, замість простувати до мети. Якщо впродовж двох років ти не здобудеш лікарського диплома, батько перестане слати тобі гроші. Така його воля».

Ян, щоправда, закінчив медичний факультет, але за все своє життя не перев’язав жодної рани. Його новою пристрастю, яка не полишила Яна аж до смерті, стало дослідження світу комах. Ентомологія ще не існувала як окрема галузь знань. Ян Свамердам закладав її підвалини.

Проте, дослідження лапок жука-гнойовика, стравоходу оси чи ніжок болотяного комара не приносило Янові ні прибутків, ні надто великої слави. До всього злого, сам він залишався переконаним у тому, що марнує своє життя, займаючись безплідною та даремною справою. Віруючий, із схильністю до містицизму, Свамердам потерпав, позаяк предметом його студій були створіння, вміщені на найнижчому щаблі драбини видів, на смітнику природи, поблизу гарячого передсінка пекла. Хто б міг угледіти перст Божий в анатомії воші? І хіба ж бабка-одноденка не є радше уламком марноти, ніж тривкою цеглиною буття? Він заздрив тоді астрономам, які, вивчаючи рух планет, відкривають архітектуру Всесвіту, волю Одвічного і закони Гармонії.

Вночі його навідували посланці Небес. Вони лагідно вмовляли його покинути кволе заняття. Свамердам не боронився, а тільки перепрошував. Він обіцяв виправитися, втім, добре знав, що не здужає спалити рукописи, чудові, докладні рисунки й нотатки. Ангели, яким відомі таємниці сердець, покидали його, і тоді починався пандемоніум маленьких створінь, котрі низько літають, повзають по землі, з пиками дияволів; із затятістю чортів вони тягнули зболілу душу Свамердама вниз, у прах і марноту.

Доля всміхнулася йому тільки раз, та й то двозначно. Герцог Тосканський запропонував ученому 12 тисяч флоринів за його колекцію комах, за умови, що Свамердам оселиться у Флоренції, що було привабливою пропозицією, а також перейде у католицтво. Остання умова була неприйнятною для змученого конфліктами сумління. Вчений відкинув великодушну пропозицію.

За кілька років до смерті (він помер у віці 43 років) Свамердам виглядав як старезний дідуган. Вутле його тіло опиралося навдивовижу довго, так, наче смерть гордувала мізерною здобиччю, засудивши її на тривалу агонію.

І тоді він відчув, що досліджуваний ним світ увійшов у нього, вгніздився у ньому й спустошує його зсередини.

Коридорами вен крокували у марші довгі хороводи мурашок, бджолині рої пили гіркий нектар його серця, на очах спали великі сірі й коричневі нетлі. Душа, яка зазвичай відлітає у простір у мить смерті, завчасу покинула зболіле тіло Свамердама. Вона не змогла знести шелесту хітинових панцирів, що терлися навзаєм, і безглуздого дзижчання, яке баламутить тиху музику Всесвіту.

Корнеліус Дребель був славетним ученим і винахідником, хоча колеги ставилися до нього стримано, дорікаючи браком серйозності. І справді, він мав більшу схильність до ефектних демонстрацій своїх численних умінь, аніж систематичної дослідницької праці. Мабуть, тому жоден університет ніколи не запропонував йому кафедри.

У 1604 році Дребель з’явився в Англії. Невдовзі він здобув прихильність вищих сфер і самого монарха, матеріальним доказом чого стала річна платня, яку переказували з королівської каси, і помешкання у палаці Ілтем. Тепер Дребель став, так би мовити, штатним виробником незвичайних явищ і речей, поставником чудес, призвідником приголомшення і запаморочення.

За свідченнями сучасників, з-поміж численних винаходів насамперед два зродили справжню сенсацію і надовго зостались у людській пам’яті: показ навігації сконструйованого винахідником підводного човна, який, не випірнаючи з вод Темзи, проплив від Вестмінстера до Ґрініча, а також великий метеорологічний фестиваль у лондонському Вестмінстер Гол, у присутності короля, двору і прошених гостей. На цьому фестивалі машини Дребеля метали громи та блискавиці, несподівано посеред літа стало так зимно, що стіни вкрилися інеєм, а присутні дрижали від холоду, врешті пішов рясний, теплий дощ — і всі чудувалися від захоплення. Не змовкали овації на честь того, хто силою свого генія підкорив власній волі навіть сили природи.

Голова Дребеля була повна великих і малих, серйозних і кумедних, мудрих і цілком божевільних задумів. Він сконструював спеціальну драбинку, покликану допомогти товстунам сісти верхи на коні, опрацював нову систему дренажу заболочених теренів, будував літаючі машини (недоброзичливці називали їх падаючими машинами), змайстрував молоточок для вбивання паразитів на голові, поєднаний із пінцетом, яким жертву витягували з волосся, вигадав сенсаційний технологічний процес фарбування тканин, а також скульптуру, що на вітрі пронизливо гукала та зойкала. Це тільки дещиця винаходів того навдивовижу ініціативного чоловіка. Ким він, власне, був — шарлатаном чи вченим? Позаяк ми не можемо зазирнути вглиб його душі, яка давно вже оселилася в ирії, мусимо придивитися до того, що він залишив на землі. Ті, хто забажають дослідити природу інтелекту Дребеля, плідного, з проблисками генія та недисциплінованого водночас, цінну інформацію зможуть отримати завдяки його бібліотеці — справжньому курйозові.

Уже сам спосіб розстановки книг схиляє до гадки, що Дребель читав наукові праці водночас із трактатами алхіміків. Твори Бекона, Леонардо да Вінчі, Джордано Бруно стояли поряд із Парацельсом, Сьомим покривалом Icic, Святинею Гірама та Амфітеатром Одвічної Мудрості. У парку природничих наук рясно родило зілля Ґнози. На полях досліджень із царини механіки, хімії чи військової справи Дребель рисував езотеричні діаграми та виписував дзвінкі імена Кабали — Binah, Geburah, Kether — вони означують Інтелігентність, Силу й Вінець Пізнання.

Дребель уважав, що світ не можна пояснити у винятково наукових категоріях, і що незмінні закони природи