Міфи України - Автор невідомий

розповів, що там справді загорівся було монастир, і пожежа стала дуже розростатися, та набігли з Росії одна за одною три дощові хмари й загасили пожежу.(обратно) 63

Див. розділ «Українські легенди про життя перших людей після вигнання їх з раю і про рукописання Адамове».

(обратно) 64

Г. Шимон Матусяк, зі слів «лісовиків» Сандомирської пущі, розповідає дещо інакше цей переказ, відносячи його до житнього колосу. Житній колос раніше був удвічі більший за нинішній. Богородиця, бажаючи пересвідчитися в милосерді людей, прийшла в село під виглядом жебрачки просити милостині. Жінка пекла млинці й відмовилась дати їй шматочок, відказавши при цьому: «Іди геть, стара карго! Я краще дам собаці!» Богородиця, розгнівавшись, вийшла на поле, взяла колос і обірвала його вершечок, скільки захопила рука, а решта лишилася на згадку, й то лиш завдяки заступництву Христа.

(обратно) 65

Слід зауважити, що вчинок, якого припустився хлопчик, і досі вважається в торгоутів найстрашнішим гріхом, що не має собі, окрім старечої слабості, ніякого виправдання. Кибитка, в якій вчинено цей гріх, має впродовж дня зробити сім перекочовувань, до того ж на кожному місці зупинки забивається в землю дерев’яний кілок (число сім і дерев’яний кілок мають тут значення ще й тому, що, за переказами, перші люди, коли втратили борошно, в семи місцях шукали його і, помічаючи місце, звідки вирушали, в кожному втикали по дерев’яному кілку). Але й по здійсненні семи перекочовувань у такій кибитці не можна жити, перш ніж вона не буде освячена ламою.

(обратно) 66

Наскільки міцно' вкорінилася на Україні серед народу жага до куріння, свідчить такий досить сумний факт. 4 січня 1907 року був повішений за наказом Київського військово-окружного суду від 16 листопада 1906 року на Лисій горі, неподалік Києва, козак Юхим Голобо-родько, віком дев’ятнадцять років, за вбивство одного і замах на вбивство другого стражника в селі Хорошках Лубенського повіту. На пропозицію священика висповідатися й причаститися Голобородько відповів відмовою і перед самою стратою попросив лише дозволу… покурити.

(обратно) 67

Мала Вертіївка розташована за 12 верст від м. Ніжина.

(обратно) 68

Про походження назви тютюну нам особисто довелося чути в Бердянському повіті таку оповідь. Зупинились у степу чумаки й почали варити вечерю на могилці, яка поросла якоюсь особливою травою. Коли потім трава ця від вогню підсохла й загорілась, один чумак, вражений невідомим доти ароматом, що поширювався довкіл, з подиву вигукнув: «Ти ба!» Нерозчувши, як слід, другий чумак, украй здивований, перепитав: «Табак?» — «Тю-тю» — «затюкав» на нього перший. — «Тютюн?» — знову спантеличено перепитав той, знов не розчувши. З того часу і стали називати нововідкрите зілля табаком і тютюном.

(обратно) 69

Про людину, котра чомусь тремтить і труситься, на Волині кажуть: «труситься, як осичина»; про злих людей «його (треба) повісити на сухій осиці»; «бодай (він) повісився на сухій осиці».

(обратно) 70

Дивіться розділ «Українські легенди про життя перших людей по вигнанні їх з раю та про рукописання Адамове».

(обратно) 71

Дивіться розділ «Українські легенди про створення Адама і Єви».

(обратно) 72

Див. розділ «Українські легенди про створення Адама і Єви».

(обратно) 73

В апокрифі «Читання від Адама» дияволу приписується створення ведмедя і вовкулаків.

‘Докладніше про це нами вже сказано в розділі «Українські легенди та перекази про різні атмосферні явища».

(обратно) 74

В Олонецькій губернії на підтвердження того, що ведмідь є насправді перевертнем, серед різних інших доказів посилаються, між іншим, і на те, нібито було безліч випадків, коли при здиранні шкури з убитого ведмедя виявлялося, що тіло його під шкурою було оперезане чоловічим пасом або знаходили під нею рештки білизни, вбрання, прикрас і т.ін.

(обратно) 75

Дивіться розділ «Українські легенди про походження різних народів».

(обратно) 76

Про дятлів дивіться також нижче в розділі «Українські легенди та перекази про гадів» (наприкінці абзацу, де йдеться про черепах).

(обратно) 77

У Переяславському повіті кажуть, їцо чайка — безутішна вдова. Коли помер її чоловік, вона з горя обернулась на чайку й весь час літала над його могилою кигичучи.

(обратно) 78

Дивіться розділ «Українські легенди та перекази про диких тварин».

(обратно) 79

У Старобільському повіті записано такий варіант цієї оповіді. На Здвиження всі гади злазяться докупи, до однієї ями…, і лижуть там кам’яний стовп, чим і живуть цілу зиму, аж до весни. Тому на Здвиження не можна ходити в ліс, бо провалишся до гадюк у яму. Якось пішов отак один чоловік і потрапив-таки до них… Гадюки так і