Необхідні речі - Стівен Кінг

Алан не знав. І оскільки він не знав, то шпурнув цигарку геть і почав ще раз усе це продумувати.

2

Для нього все почалося з дзвінка від Енді Клаттербака. Алан щойно вимкнув гру «Петріотс» і «Джетс» («Петріотс» відставали на тачдаун і триочковий гол, а друга чверть розпочалася три хвилини тому) і вже натягував пальто, коли задзвонив телефон. Алан збирався навідатися в «Необхідні речі», подивитися, чи є там містер Ґонт. Міркував, що, можливо, навіть зустріне там Поллі, врешті-решт. Дзвінок від Клата все змінив.

Едді Ворбертон, як повідомив Клат, саме вішав слухавку, коли він, Клат, повернувся з ланчу. Якась перепалка у районі «деревних вулиць»[84]. Якісь жінки посварилися чи щось таке. Було б непогано, сказав був Едді, щоб Клат потелефонував шерифові й розповів про проблему.

– Якого лисого дідька Едді Ворбертон відповідає на дзвінки в управі? – роздратовано запитав Алан.

– Ну, враховуючи, що диспетчерський кабінет був порожній, він подумав…

– Та він знає процедуру, як і всі: якщо диспетчерки немає, нехай вхідні дзвінки приймає Мудило.

– Я не знаю, чому він відповів на виклик, – сказав Клат із погано прихованою нетерплячкою, – але не думаю, що це важливо. Чотири хвилини тому, поки я балакав з Едді, надійшов другий дзвінок про це. Якась стара жіночка. Імені я не записав – вона була або надто засмучена, щоб назватися, або просто не хотіла. Та вона каже, що там якась серйозна бійка на розі Форд і Віллоу. Двоє жінок. Пані сказала, що в них ножі. Каже, вони досі там.

– Досі б’ються?

– Ні, обоє лежать. Сварка скінчилася.

– Ясно. – Розум Алана почав клацати швидше, ніби експрес, що набирає швидкість. – Ти виклик записав, Клате?

– Та ясне діло.

– Добре. Сьогодні на зміні Сітон, так? Відправ його туди негайно.

– Уже відправив.

– Молодець. Тоді дзвони в поліцію штату.

– Хочете викликати оперів?

– Поки що ні. Наразі поясни їм ситуацію. Побачимося на місці.

Діставшись на місце злочину й побачивши масштаби різанини, Алан зв’язався з оксфордським штабом поліції штату і сказав, щоб вони негайно відправили групу карного розшуку… дві, якщо є можливість. На той час Клат і Сітон Томас стояли перед тілами полеглих жінок, розвівши руки, й наказували людям повертатися в домівки. Прибув Норріс, подивився, тоді дістав з багажника автомобіля рулон жовтої плівки з написами «МІСЦЕ ЗЛОЧИНУ НЕ ПЕРЕТИНАТИ». Плівка припала товстим шаром пилу, і пізніше Норріс сказав Аланові, що не був певний, чи вона приклеїться, така стара.

Але приклеїлася. Норріс натягнув її між стовбурами дубів, формуючи великий трикутник навколо двох жінок, що наче обіймалися під знаком зупинки. Цікавці в домівки не повернулися, але відступили на свої території. Їх було зо п’ять десятків, і кількість збільшувалася, оскільки дзвонили телефони і сусіди квапилися, щоб подивитися на місце катастрофи. Енді Клаттербак і Сітон Томас мали вигляд нервозний, що ледь не були готові подіставати стволи й роздати попереджувальних пострілів. Алан розумів, як вони почуваються.

У Мейні відділ карного розшуку поліції штату займається розслідуванням убивств, і для таких зелених копів (а в шерифській управі Касл-Рока майже всі такі) найстрашніший час був між відкриттям злочину і прибуттям оперів. Місцеві копи й окружні лягаві прекрасно знають, що саме за цей час найчастіше розривається так званий ланцюг доказів. Більшість також знають, що те, що вони роблять упродовж цього періоду, буде скрупульозно досліджено різними кабінетними експертами – більшість із суду й кабінету генпрокурора штату, – які вважають, що ті зелені копи, навіть окружні, – просто купка Заступників Доґів з руками з жопи і пальцями-сардельками.

Усі ті юрби мовчазних людей, що стояли на газонах з іншого боку вулиці, були, бляха, моторошні. Вони нагадували Аланові зомбі з торговельного центру у «Світанку мерців».

Із заднього сидіння Алан узяв мегафон на акумуляторі й наказав їм негайно розійтися по домівках. Вони почали. Після цього він іще раз пробігся по протоколу в голові й зв’язався рацією з диспетчеркою. За цю роботу взялася Сандра Макміллан. Вона не така тверда, як Шила Бріґгем, але в степу і хрущ м’ясо… і ще Алан припускав, що Шила невдовзі дізнається, що сталося, й прибуде на місце. Якщо її приведе не почуття обов’язку, то принаймні цікавість.

Алан сказав Сенді знайти Рея Ван Еллена. Рей працював судмедекспертом за викликом в окрузі Касл, а ще окружним коронером, і Алан хотів, щоб він був тут, коли прибудуть опери, якщо це можливо.

– Вас зрозуміла, шерифе, – зарозуміло відповіла Сенді. – База чиста.

Алан підійшов до своїх поліцейських на місці злочину.

– Хто з вас підтвердив, що жінки мертві?

Клат і Сіт Томас перезирнулися з ніяковим подивом, і Алан відчув, як у нього обривається серце. Ще один бал для кабінетних експертів – або ні. Першого загону карного розшуку поки немає, хоча він уже чув наближення сирен. Алан прослизнув під стрічкою й підійшов до знака зупинки, навшпиньках, ніби дитина, що тікає з дому в комендантську годину.

Розлита кров ледь не калюжею зібралася навколо жертв і в зачопованій опалим листям стічній канаві поруч, але тонкий струмінь бризок – що їх судові медики називають зустрічними – нерівним колом окроплював місцевість навколо тіл. Алан став на коліно просто за межами кола, простягнув руку й зрозумів, що може дотягнутися до трупів – він не сумнівався в їхньому стані, – лише нахилившись уперед до самого краю балансу й витягнувши руку.

Він зиркнув на Сіта, Норріса й Клата. Ті збилися в групку й витріщалися на нього великими очима.

– Сфотографуйте мене, – наказав він.

Клат і Сітон тільки й дивилися на нього так, наче він дав їм наказ таґальською мовою, але Норріс кинувся до Аланового авто, покопирсався ззаду і знайшов там старий «полароїд», один із двох, якими вони користуються для фотографування місць злочину. На нараді комітету закупівель Алан збирався попросити ще як мінімум один фотоапарат, але в цей день зустріч комітету здавалася дуже неважливою.

Норріс поквапився назад із фотоапаратом, націлився і клацнув. Заскімлив рушій.

– Краще зроби ще одну, про всяк випадок, – попросив Алан. – І тіла зніми. Мені не треба, щоб ті потім казали, що ми розірвали ланцюг доказів. Хер їм собачий.

Він усвідомлював, що його голос звучить трішки буркотливо, але нічого не міг подіяти.

Норріс зробив іще один знімок «полароїдом», задокументовуючи позу Алана за межами кола доказів і те, як тіла лежать під знаком зупинки. Тоді Алан обережно нахилився вперед і притиснув пальці до залитої кров’ю шиї жінки, що лежала зверху. Пульсу не було, звісно, але за секунду через тиск, який спричинили пальці, голова жінки