Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця - Террі Гудкайнд

Вона навпомацки намагалася роздряпати напалу на неї жінку і відігнати її геть.

Сестра Грета, міцно обхопивши Ніккі за талію, вигинаючись в бік, легко ухилялася обличчям у бік підлоги. Ніккі перекинулася, щоб відкинути Сестру Грету ногою.

Сестра Ерміна з замазаним кров'ю лицем, наступила ногою на груди Ніккі. Сестра Грета випросталась поруч з нею і намагалася віддихатися.

Перед тим, як Ніккі щосили напружилися, щоб піднятися, її потряс больовий шок, пронизавши все тіло, розірвавшись в основі черепа. Цей удар витягнув повітря з її легенів. Об'єднавши свій Дар, ці дві виявилися достатньо сильними, щоб розтрощити Ніккі.

— Не дуже ввічливий спосіб вітати своїх Сестер, — пробурмотіла Сестра Грета.

Ніккі спробувала проігнорувати біль. Вона, різко відштовхнувшись руками від підлоги, спробувала піднятися, але Сестра Ерміна перенесла більше своєї ваги на ногу і в той же самий момент гострий колючий біль посилився.

Перед очима Ніккі все попливло і звелося в невелику плямочку в центрі чорного тунелю мороку, її спина конвульсивно зігнулася і м'язи скрутилися вузлом. Її пальці роздряпували підлогу. Вона вирішила що-небудь зробити, щоб змусити це припинитися.

— Пропоную тобі залишитися там, де ти зараз, — вимовила Сестра Ерміна, — Або ми згадаємо, скільки ще мук у нас припасено для тебе, — вона вигнула брову на Ніккі, — Ну?

Ніккі була не в змозі говорити. Від болю у неї струмували сльози з очей. Замість цього вона кивнула.

Сестра Джулія отямилася зовсім поруч і, закричавши від болю і сказу, тут же з усіх сил затиснула рот обома руками. З її підборіддя сочилася кров, стікаючи на перед її вицвілого блакитного плаття, і, струменіючи по руках, капала з ліктів.

Сестра Ерміна, продовжуючи стояти однією ногою на грудях у Ніккі, нахилилася і вперлася рукою в коліно.

Голосом, який лише частково належав їй, вона вимовила.

— Врешті-решт, ти повернулася до нас, мила?

Крижаний холод розтікся по жилах Ніккі. Вона зрозуміла, що це був пильний погляд Джегана, що дивився зверху вниз на неї.

Не будь вона у владі тієї агонії, що тяжіла над нею і не дозволяла робити нічого крім, як дихати, вона б без жодного зволікання пустилася бігти, нехай навіть це означало б раптову смерть. Раптова смерть для неї була більш прийнятною.

Нездатна бігти, вона замість цього прикинула, як вибити очі Сестри Ерміни — через які Джеган дивився немов через вікна.

— Я збираюся вибити тобі зуби за це, — невиразно пробурмотіла Сестра Джулія крізь долоні, якими затискала рот, — Я збираюся…

— Заткнися, — пролунала жахлива суміш голосів Сестри Ерміни і Джегана. — Або я не дозволю їм вилікувати тебе.

В очах сестри Джулії майнув жах, як тільки вона зрозуміла, що загроза Джегана адресувалася їй. Вона притихла.

Сестра Ерміна простягла руку по напрямку до Сестрі Джулії.

— Дай-но це мені.

Сестра Джулія запустила кривавими пальцями в кишеню і дістала дещо несподіване, дещо, що змусило Ніккі поперхнутися від жаху. Сестра Джулія вручила це Сестрі Ерміні.

Сестра Ерміна прибрала ногу і опустилася на одне коліно, схилившись над розпростертою на підлозі Ніккі. Ніккі знала, що на неї насувалося. Вона боролася з усіх сил, всією своєю панікою, але тіло ніяк не відповідало на її зусилля. Її м'язи були геть паралізовані колючою силою, пропалюючою їй нерви.

Сестра Ерміна зігнулася вперед і з силою замкнула заляпаний кров'ю нашийник навколо шиї Ніккі. Ніккі почула звук від змикання Рада-Хань. І в цю ж мить вона втратила зв'язок зі своїм Хань.

Вона народилася з Даром. Велику частину часу вона ніколи не замислювалася про нього. Тепер вона повністю була відрізана від цієї своєї здатності.

Як зір або слух, він завжди був у ній, завжди був чимось, чим вона користувалася майже несвідомо. Тепер це місце було заповнене страхітливо незнайомою порожнечею.

Таке різке розлучення зі своїм Даром шокувало її. Опинитися без нього — означало залишитися без своєї невід'ємної частини, без своєї головної серцевини, втратити те, чим ти є, втратити особистість.

— Встань на ноги, — наказала Сестра Ерміна.

Коли біль, нарешті, відступила від неї, все тіло Ніккі обм'якло на підлозі. Вона не знала, чи зможуть її м'язи служити їй або чи зможе вона зібратися з силами, щоб піднятися, але вона знала Сестру Ерміна добре, а тому знала — та не змусить себе чекати.

Вона незграбно перекинулася і з усіх сил спробувала стати на карачки. Коли Сестра Ерміна вирішила для себе, що Ніккі рухається не надто швидко, приголомшуюча біль клином вп'ялася в спину Ніккі.

Вона видала пронизливий високий крик. Її руки і ноги мимоволі розлетілися по сторонах, і вона плазом плюхнулася на підлогу. Сестра Грета захихотіла.

— Встань, — в черговий раз наказала Сестра Ерміна, — Або я покажу тобі, що таке справжня біль.

Ніккі знову підібралася на карачки. Вона задихалася й не могла вдихнути побільше повітря. На курну підлогу капали її сльози. Чудово розуміючи, що не можна затримуватися, вона неймовірним зусиллям піднялася на ноги. Ноги тремтіли, але вона зуміла встояти вертикально.

— Просто убийте мене, — вимовила Ніккі. — Я не збираюся допомагати вам, незалежно від того, яким тортурам ви збираєтеся мене піддати.

Сестра Ерміна задерла голову, і, підсунувши своє обличчя впритул до Ніккі, одним оком втупилася у неї пильним поглядом.

— Та що ти, люба, мені здається, ти помиляєшся щодо цього.

Це знову вступив у розмову Джеган. Сліпий спалах болю, джерело якою йшло від нашийника, каскадом пропалив нерви Ніккі. Біль була настільки нестерпною, що вона впалала на коліна.

Вона вже переносила подібні муки від Джегана, коли він проникав у її свідомість, ще з тієї пори, коли вона зрозуміла, як позбутися від нього. Саме її посвята Річарду — узи — захистили її так само, як вони захищали всіх д'харіанців і тих, хто присягнув лорду Ралу.

Але якщо раніше, коли у