Заборонені чари - Олег Євгенович Авраменко
Коли шокер опинився у Кейтовій руці, перший грабіжник заскочив на ліжко і готувався знову накинутись на них, а другий майже забрався на підвіконня. Джейн продовжувала верещати; у відповідь на це зовні загавкали собаки.
Кейт без роздумів двічі вистрілив. Шокер було налаштовано на вузький кут розсіювання, проте обидва постріли влучили в ціль. Перший грабіжник розтягся поперек ліжка долілиць, а другий на мить завмер на підвіконні, потім похитнувся й випав з вікна на вулицю. Джейн нарешті замовкла, але від її вереску Кейтові трохи заклало вуха, тому він не розчув звуку падіння.
Собаки гавкали аж заливалися. Кейт виплутався з ковдри, для зайвої певності вгатив у грабіжника на ліжкові ще один розряд з шокера і, не зводячи настороженого погляду від вікна, допоміг підвестися сестрі.
— Ти не забилася? — спитав він.
— Н-ні, в-все г-гараз-зд, — відповіла вона з заїканням.
Кейт підійшов до вікна і, тримаючи напоготові шокер, обережно визирнув назовні. З даху звисала товста мотузка з вузлами. Він схопив її і рвучко смикнув. Мотузка була вільна від додаткового тягаря.
Кейт уже сміливіше висунувся з вікна. Другий грабіжник нерухомо лежав унизу на бруківці, розкинувши руки й підвернувши під себе одну ногу. Він був або непритомний, або мертвий. І найпевніше, останнє.
„Отак убивають із несмертельної зброї,“ — байдуже подумав Кейт. Він не почував ні жалю, ні радості. Він був цілковито спустошений, неспроможний на вияв жодних емоцій, окрім єдиної — величезного полегшення від того, що вони з Джейн залишилися живі. Тільки це було важливим, а решта, включно з долею грабіжників, його нітрохи не займало.
Одне з вікон навпроти відчинилося, і звідти визирнули чоловік та жінка. Побачивши нерухоме тіло на бруківці, вони одночасно спрямували свої погляди на Кейта. Недбалим помахом руки він привітав їх, наче старих знайомих, і відійшов від вікна.
Джейн і далі стояла біля ліжка, важко дихала й дивилася на непритомного грабіжника. Вона тремтіла всім тілом і тихесенько схлипувала. Після деяких вагань Кейт обійняв сестру і погладив її по голові.
— Заспокойся, люба. Все вже минулося. Тепер усе гаразд. Ми перемогли.
— Т-так, з-вич-чайн-но, — відповіла Джейн, зарившись обличчям на його грудях. В дитинстві її довго лікували від заїкання і врешті вилікували, проте від сильного хвилювання вона знову починала заїкатися — лікарі запевняли, що це не страшно.
Кейтові защеміло серце від ніжності. Він міцніше пригорнув до себе сестру і знову прошептав:
— Заспокойся, дівчинко. Заспокойся…
Його погляд упав на грабіжника. Лише тепер Кейт помітив, який він здоровило — щонайменше два метри на зріст, дебелий, кулачиська, мов гирі… Один удар такого кулака міг стати для Кейта смертельним. Хто при здоровому розумі повірить, що він міг здолати без зброї такого велетня?..
Кейт відсторонив від себе сестру і сказав:
— Джейн, іди за перегородку. Мерщій. Зараз тут будуть люди.
— Н-нав-віщо? — розгублено запитала вона. — Щ-що т-ти н-надум-мав?
— Так треба, Джейн. Я мушу це зробити.
— Щ-що?
У коридорі почулося тупотіння ніг і нескладний хор збуджених голосів.
— Пізно, — промовив Кейт. — Відвернися, Джейн.
Він м’яко підштовхнув сестру, вона без заперечень підкорилася. Кейт рвучко перекинув грабіжника на спину, потім схопив найближчого стільця, замахнувся і щосили торохнув ним по голові здорованя. Почувся тріск зламаного дерева, Джейн зойкнула. Удар вийшов сильним, але негучним, і навряд чи його почули в коридорі.
Кейт заледве встиг обійти ліжко і покласти ковдру та зламаний стілець на підлогу з іншого боку, як у зовнішні двері загупали.
— Пане Влош! — Гримкий голос вуйка Ховраня легко пробився крізь обоє дверей. — Що там у вас? Відчиніть.
— Зараз! — гукнув Кейт, натягуючи штани. — Єдину хвилю. — І звернувся до сестри: — Накинь щось на себе. І мовчи. Говоритиму я.
Джейн ніяк не відреаґувала, але Кейт не мав часу повторювати. Сунувши шокера до кишені штанів і для більшої переконливості озброївшись шпагою, він відчинив внутрішні двері і підбіг до зовнішніх, у які, попри його заспокійливу відповідь, продовжували гупати.
Кейт гукнув:
— Спокійність! Відчиняю вже.
Гупання нарешті припинилося. Вуйко Ховрань прогуркотів:
— З вами все гаразд, пане Влош?
— Так, — сказав він, прибираючи засув. — Гаразд повний.
Кейт розчахнув обидві стулки дверей і побачив у коридорі господаря гостинки з масляним ліхтарем і сокирою в руках, а також кількох міцних слуг, озброєних різницькими ножами та довбнями.
— Що у вас сталося, пане Влош? — запитав вуйко Ховрань.
— Проходити вам сюди, — свою неоковирну фразу Кейт супроводив помахом руки. — Дивітеся ви самі.
Вони юрбою пройшли до кімнати.
— Ото там, — мовив Кейт, показавши на ліжко. — Зловмисник. Стільцем був ударити його. Штовханням у вікно скинув іншого вниз.
Джейн стояла на тому ж місці, де залишив її брат. Вона так нічого й не надягла на себе. Втім, її нічна сорочка була довга, до середини литок, і надійно прикривала плечі та груди.
Господар на ходу пробурчав: „Моє шануваннячко, пані,“ — і підступив до ліжка. Піднявши ліхтаря, а сокиру тримаючи напоготові, він уважно подивився на непритомного. Щойно зараз Кейт побачив, що грабіжник мав вогнисто-руде волосся і такого ж кольору бороду. Його закривавлене хиже обличчя справляло моторошне враження. Джейн, що повернулась була до ліжка, глухо скрикнула і знову поспіхом відвернулася. Кейт узяв з крісла плед, загорнув у нього сестру й обійняв її за плечі.
