За гранню - Анна Несторова

***

Ленард змів приладдя з робочого столу й сів, поклавши голову на долоні. Карта, чорнильниця, рукописи… Все на підлозі. Немає користі від дорогоцінних речей, коли всі плани йдуть нанівець. Генерал йшов до влади роками, потопаючи в інтригах, таємницях та зв’язках з інквізиторами й магією. Він й з Асбергою зумів спільну мову знайти й слідкувати за Ніколазом. От тільки Ріваль все не підкорявся. Ленард намагався вплинути на короля, знайти на того управу, та той все йшов по власному шляху, місцями темному.

— Якби та клята Єстін могла справлятись з замковим артефактом, — прошипів у пустоту, — давно вже б його риби на дні морському з’їли.

Кабінет знаходився у кінці коридору, де мало хто ходив, тому хвилюватись за підслуховування не варто. Слугам заборонено входити в це крило без дозволу. Світало. Генерал провів всю ніч без сну, коли почув, що Єстін повернулась.

— Все їй давали! Все! — вдарив кулаком по столу й здійнявся на ноги.

Свого часу йому довелось викрасти принцесу та тримати в одному зі своїх маєтків далеко від столиці. Спрацював чисто для людей, але не для некроманта. Звався він Наяром й прийшов з цікавою пропозицією: або співпрацюєш, або король тебе заживо похоронить. Ленард дер Кляйф багато пожертвував для влади, тому й погодився. Наяр — темна фігура, що перебувала близько короля. Той мав баронський титул, але без земель. А сині очі й незвичний колір волосся, кров старої Ранії манили до себе жінок. Так сталось з Шаною дер Нарат, котра була в шлюбі за старим графом. Але Ленард знав — шлюб прикриття. Він здогадувався від кого та Хаврен прижила. Не просто так візит шарнійського принца до Ланверії скінчився. Тоді Каур врятував життя Ніколаза, побачивши в ньому магічну хворобу пов’язану з тьмою. Магом він був слабеньким, але незвичним.

Ленард добряче запам’ятав його обличчя, як неофіційний візит шарнійського короля до замку, коли Шану знайшли мертвою. Знайшли… Генерал своїми руками відвіз графиню в околиці столиці й добив. Від удару дивним кинджалом з рукояткою з кісток з жінкою незрозуміло що відбувалось. Рана не перестаючи кровоточила, а серце ніяк не могло затихнути, все дужче й дужче відбиваючи ритм. Дер Кляйф здивувався, коли мати Хаврен не померла від крововтрати, невидима сила втримувала її на цьому світі, змушуючи існувати. Існувати на зло Асберзі, котра захотіла приєднати Шарнію до Ланверії. Ленард один з учасників змови проти шарнійського монарха, тому довелось діяти швидко й майже не залишати слідів. Саме найцікавіше — королева готувала склянку отрути для Ніколаза, щоб той не заважав. Посадила б на престол сина, котрий слухався б матір.

Не врахувала донька Валіру одного — генерал вів свою гру. Тихо та впевнено, поки Наяр не постукав у двері з єхидною посмішкою та погрозою катування. Шана коханка мага, котру він біля себе тримав для якихось цілей. Тоді довелось на заміну запропонувати Єстін. Тільки щоб вижити. Маг відповів: допоможе смерть підтвердити…

«А ти — нещасний слуга, — прошипів тоді він, — хоч один лишній крок й тобі кінець!»

Так й жив Ленард, виховуючи сина, посвячуючи його в сімейні справи. Арен окремий козир в інтригах. Слухняний, хоч іноді не скорявся, став батьковою гордістю, а ще закохався у Хаврен дер Нарат. Тоді залишилось зіставити факти. Ніколаз просто так війною на Шарнію не пішов. Старий король готувався до якогось поєдинку, все більше й більше потопаючи у манускриптах та закриваючись у кімнатах на самоті. Після візиту темноволосого чоловіка, що хотів дізнатись за смерть дружини, Ленард й зовсім зрозумів: потрапив у ціль й байдуже, що саму Асбергу вбили, а Ніколаз після напівзруйнованої тронної зали проголосив його ворогом. Тоді й відіслали якнайдалі від короля дер Наратів.

З Альдреном у Ленарда свої рахунки. Саме він вбив його кращих воїнів. Граф вийшов на слід смерті сестри й наткнувся на найманців. Таємницю ті з собою в могили сховали, навіть покалічили дер Нарата, залишивши йому декілька шрамів на обличчі. Сам генерал ледь вийшов сухим з води.

— Єстін, — прошипів він, проходячи повз родинний портрет.

Покійна дружина, що померла, коли Арену виповнилось десять, дивилась на чоловіка з докором. Її намальовані очі бачили все, що відбувалось тут, багато злодіянь того, з ким доля звела.

«Напевно, на небі, коли ми зустрінемось, — думав іноді Ленард, — вона дасть мені добрячого ляпаса».

У двері постукали й ввійшли без дозволу. Арен важко дихав від швидкої їзди та бігу.

— Ну?

Нетерпеливість панувала у повітрі, змушуючи Ленарда почервоніти.

— Все правда, — похмуро почав віконт, — вдає зі себе хвору й в замку під вартою лежить.

Єстін з часом знайшла спосіб завоювати серця і батька й сина. Спілкування з некромантом пішло їй на користь у поганому сенсі. Принцеса вкусила гіркий плід свободи й вседозволеності. Ленард тримав її задля престолу, а Наяр після якоїсь перевірки махнув рукою й видав: «Пуста оболонка, не та, що я шукаю».

Єдине, що залишалось генералу — зростити ненависть до брата у Єстін, а потім, після його смерті, правити Ланверією. От тільки існувала проблема — принцеса про захисний артефакт й гадки не мала, а він, якщо дер Кляйф все ж стромить кинджал у королівську спину, вибухне й похоронить його під завалами замку. Час йшов, хитра принцеса стала коханкою Ленарда, потім — поклала око на Арена, закохавшись. Генерал не був проти, він ніколи її не любив, та й кращі у нього жінки поряд лягали.