Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг) - Джоан Роулінг
- Епіскі, - вимовила Тонкс.
Ніс у Гаррі став дуже гарячий, а тоді дуже холодний. Гаррі боязко його помацав. Начебто зцілений.
- Дуже дякую!
- Ти краще знову накинь плаща, і підемо до школи, - порадила Тонкс, так само без усмішки. Коли Гаррі накинув плаща, вона змахнула чарівною паличкою; з палички шугонула величезна срібляста чотирилапа істота й метнулася кудись у темряву.
- Це був патронус? - запитав Гаррі. Йому доводилося бачити, як Дамблдор посилав подібні повідомлення.
- Так, я відіслала в замок звістку, що ти зі мною, щоб не турбувалися. Ходімо, не гаймо часу.
Вони вирушили в напрямку путівця, що вів до школи.
- Як ти мене знайшла?
- Помітила, що ти не вийшов з поїзда, і ще я знала, що ти маєш цього плаща. Думала, ти від когось ховаєшся. А як побачила, що шторки того купе опущені, то вирішила перевірити.
- А чого ти тут, до речі? - поцікавився Гаррі.
- Я тепер перебуваю в Гоґсміді, щоб забезпечувати школі додаткову охорону, - пояснила Тонкс.
- Там тільки ти одна, чи?...
- Ні, є ще Правдфут, Севідж і Доліш.
- Доліш - це той аврор, якого торік атакував Дамблдор?
- Саме так.
Вони пленталися темним безлюдним путівцем по свіжих коліях від диліжансових коліс. Гаррі поглядав з-під плаща на Тонкс. Торік вона засипала всіх запитаннями (що часом аж дратувало), постійно сміялася й жартувала. Тепер же здавалася постарілою, серйозною й цілеспрямованою. Це так на неї вплинули події в міністерстві? Гаррі обсіли неприємні думки, що Герміона, мабуть, запропонувала б йому розрадити Тонкс з приводу Сіріуса, запевнити її, що вона ні в чому не винна, однак не міг себе пересилити. Гаррі не звинувачував її в Сіріусовій смерті; її провина була не більша, ніж провина будь-кого іншого (до того ж значно менша, ніж його самого), але він волів би узагалі не говорити про Сіріуса. Отож вони мовчки брели крізь холодну ніч і за ними по землі шурхотів довжелезний плащ Тонкс.
Завжди добираючись диліжансом, Гаррі не усвідомлював, як далеко до Гоґвортса від станції Гоґсмід. З великим полегшенням він нарешті побачив високі колони обабіч брами з крилатими вепрами вгорі. Він змерз, зголоднів і був би дуже радий позбутися цієї нової, понурої Тонкс. Та коли простяг руку, щоб відчинити браму, то виявив, що на ній висить ланцюг із замком.
- Алогомора! - впевнено сказав він, націлившись чарівною паличкою на замок, але нічого не сталося.
- Тут це не діє, - пояснила Тонкс. - Браму зачарував сам Дамблдор.
Гаррі роззирнувся навсібіч.
- Я можу перелізти через мур, - припустив він.
- Не зможеш, - рішуче заперечила Тонкс. - Усі мури закляті антивломлювальними чарами. Цього року заходи безпеки стократ посилили.
- Тоді, - Гаррі вже дратувало, що Тонкс не бажає щось порадити, - доведеться ночувати тут.
- Хтось по тебе вже йде, - відказала на це Тонкс. - Дивися.
Удалині біля замку стрибало по землі світло ліхтаря. Гаррі так зрадів, коли його побачив, що готовий був витримати навіть Філчеві докори за спізнення та натяки, що Гаррі значно краще дотримувався б дисципліни, якби Філч регулярно встромляв йому пальці в катівські лещата. Аж тоді, як жовте світло наблизилося метрів на три і Гаррі скинув плащ-невидимку, щоб виявити свою присутність, він, спалахнувши палкою ненавистю, упізнав у відблисках ліхтаря гачкуватий ніс та довге чорне масне волосся Северуса Снейпа.
- Ну-ну-ну, - глузливо осміхнувся Снейп, витяг чарівну паличку і вдарив по замку, від чого ланцюги зміями ковзнули додолу й брама зі скрипом відчинилася. - Добре, Поттере, що ти виявив ласку з’явитися, але ти, мабуть, вирішив, що шкільна мантія відвертатиме увагу від твоєї краси.
- Я не міг перевдягтися, бо не мав своєї валі... - почав виправдовуватися Гаррі, але Снейп його урвав.
- Німфадоро, можеш не чекати. Поттерові цілком... е-е... безпечно зі мною.
- Моє повідомлення призначалося Геґріду, - спохмурніла Тонкс.
- Геґрід запізнився на бенкет з нагоди початку навчального року, так само, як і Поттер, тож замість нього твою звістку отримав я. До речі, - додав Снейп, відступаючи, щоб пропустити Гаррі, - цікаво було бачити твого нового патронуса.
Він з гуркотом зачинив браму просто в неї перед носом і знову запечатав чарівною паличкою ланцюги, які, брязкаючи й звиваючись, повернулися на своє місце.
- На мою думку, старий патронус вдавався тобі краще, - сказав Снейп з непідробною злістю в голосі. - Новий якийсь слабший.
Снейп хитнув ліхтарем, і в його відблиску Гаррі помітив на обличчі Тонкс вираз обурення й люті. А потім вона знову розчинилася в темряві.
- На добраніч, - попрощався з нею Гаррі, йдучи до школи за Снейпом. - Дякую за... все.
- Бувай, Гаррі.
Якусь хвилину-дві Снейп мовчав. Гаррі відчував, що його власне тіло випромінює такі потужні хвилі ненависті, що дивно було, як це вони не пропалюють Снейпа наскрізь. Він ненавидів Снейпа ще з першої їхньої зустрічі, але остаточно й безповоротно Снейп утратив найменшу нагоду розраховувати на поблажливість Гаррі через його ставлення до Сіріуса. Влітку Гаррі мав досить часу, щоб обміркувати цю ситуацію. Він вирішив, що саме Снейпові в’їдливі нагадування Сіріусові, що той скніє в безпечній схованці, тоді як решта Ордену Фенікса бореться з Волдемортом, підштовхнули Сіріуса в ніч його загибелі помчати в міністерство. Гаррі чіплявся за цю думку, яка не лише спонукала його звинувачувати Снейпа і мати від цього певне заспокоєння, а й підказувала, що Сіріусова смерть анітрохи Снейпа не мучить.
- П’ятдесят очок з Ґрифіндору за запізнення, - сказав Снейп. - І ще, стривай, двадцять за твій маґлівський одяг. Не пам’ятаю, щоб якийсь гуртожиток на самому початку року опинявся в мінусах... ще ж і десерт не подавали. Мабуть, Поттер, це новий рекорд.
Лють і ненависть, що вирували в грудях Гаррі, палахкотіли вже, здається, білим жаром, але він радше погодився б залишитися паралізованим до самого Лондона, ніж розповів би Снейпові, чому запізнився.
- Ти, мабуть, готував показове прибуття? - не вгамовувався Снейп. - Та, оскільки літаючої машини в тебе нема, ти вирішив, що досягнеш драматичного ефекту, якщо ввалишся у Велику залу посеред бенкету.
Гаррі тримав язика за зубами, хоч і боявся, що
