Історія однієї з фей - Тетяна Собчук
За два тижні у мене починається сесія в інституті. Я повідомила Глорії та Джесс і вони з розумінням поставилися до цього. Час від часу я готувалася до іспитів, але намагалася не пропускати і наші з дівчатами тренування щодо розвитку моєї сили.
У Глорії внутрішня гармонія пов'язана з космосом. Коли вона поринала в себе, то уявляла частиною небесного світу. При перетворенні у неї були бордово-фіолетового кольору крила і сукня в підлогу, з відкритими плечима та розрізом до середини стегна з одного боку, з невеликими різнокольоровими вкрапленнями, що творило відчуття, ніби дівчина частина космосу.
У Джесс сила була пов'язана із природою. Вона знаходила її у всьому живому: у великих та маленьких тваринах, у деревах та квітах, у великих озерах і навіть у маленьких струмках. Образ дівчини також відповідає її внутрішній гармонії. Сукня дівчини була ніжно-рожевого кольору трохи вище коліна з одного боку і подовженим кінцем з іншого, низ спідниці був вільним, що давало відчуття легкості образу. Крила Джесс були напівпрозорі рожевого кольору з блакитним краєм.
У мене все відрізнялося. Я вважала, що моя сила у музиці. І дівчатка запропонували почати з того, що за медитації я слухала улюблені пісні, які допомагали мені зосередитися на своєму внутрішньому світі. Спочатку нічого не виходило, але згодом, завдяки нескінченній кількості спроб у мене все вийшло. Я була в довгій світлій сукні на тонких бретельках і розрізом від самого стегна з одного боку, яке йшло по моїй фігурі. На ньому були нехитрі світло-райдужні візерунки. І звичайно ж крила, як без них, в тон моєї сукні.
Джесс і Глорія дивилися на моє перетворення і в їхньому виразі обличчя я помітила подив і зацікавлення. Дівчатка переглянулися між собою і я зрозуміла, що це трохи дивно.
— Щось не так, — запитала я у дівчаток, — чому ви так дивитеся на мене?
— Нічого такого, — відповіла Джесс, — ти просто нам когось нагадуєш.
— І кого ж? — продовжила я.
— Не можу бути впевненою, — подала голос Глорія, — але десь я схожу людину вже бачила, ось тільки не пам'ятаю де. Можливо, це нам просто здалося, а може й ні.
— Гаразд, з цим потім розберемося, — радісно сказала Джесс, — Глорія давай їй краще розповімо, як використовувати силу.
— Добре, твоя правда.
І дівчатка почали мені розповідати про те, як правильно використовувати свою силу, і як швидко перетворюватися на фею. Тому що перше моє перетворення зайняло близько 15 хвилин.
Цілий тиждень ми займалися моїм навчанням феї. На вихідних я все ж таки сіла за підготовку до іспитів. Адже лишалося мало часу, а вивчати дуже багато. У суботу, ближче до обіду, зателефонували дівчата по відеозв'язку.
— Привіт, — хором привіталися подруги.
— Привіт.
— Кеті, ти де? — запитала Джесс, — Ми чекаємо на тебе в залі вже пів години.
— Вибачте дівчата, але сьогоднішнє тренування доведеться відкласти до понеділка, як мінімум, — засмучено відповіла я.
— Щось трапилося? — запитала Глорія.
— Ні, нічого страшного, просто готуюся до іспитів.
— Допомога потрібна? — весело спитала Джесс.
— Чим, а головне, як ви зможете мені допомогти?
— Дізнаєшся коли прийдемо, — з ентузіазмом сказала Джесс, — скинь свою адресу.
— Незабаром побачимося, — відповіла Глорія.
— Добре, — відповіла я.
Після розмови я надіслала дівчаткам адресу.
Вони були в мене за пів години. Ми почали підніматися до моєї кімнати на другий поверх.
— Бабуль, ми з дівчатами позаймаємося в мене.
— Ви будете обідати? — спитала бабуся.
Я подивилася на дівчат і вони одночасно похитали головами.
— Ні, дякую. Ми потім собі щось візьмемо.
— Добре, не відволікатиму, — відповіла бабуся.
Я відчинила двері і впустила Глорію та Джесс у свою кімнату.
— Красива кімната, — сказала Джесс.
—Дякую, і як ви збираєтесь мені допомогти підготуватися до іспитів? — з цікавістю запитала я.
— Справа в тому, Кеті, що феї за допомогою медитації можуть повертатися до спогадів, — почала пояснювати Глорія, — якщо ти бачила, чула чи записувала щось хоча б один раз, то вона відклалася в підсвідомості і тобі просто потрібно його звідти «дістати».
— Ясно. Тож з чого мені почати? — запитала я.
— Давай почнемо з простого, — сказала Джесс, — хто виступав першим на концерті?
— Якщо не помиляюся, то це була жінка, — відповіла я.
— Добре, а тепер дай відповідь у що вона була одягнена?
— Не можу сказати, я бачила її лише один раз.
— І цього вистачить, щоб у тебе в підсвідомості відклалася інформація про її образ, — сказала Глорія, — тепер сідай для медитації, заплющ очі і уяви той день в точності до дрібниць, які запам'ятала.
— Уявила, — відповіла я.
— Добре, — продовжила дівчина, — згадай учасницю, що виступала першою. А тепер тобі треба поринути у спогади того дня. Уявити, що ти зараз там, але тільки подумки.
— «Є», — я подумки відповіла Глорії.
— «Добре», — так само як і я вона відповіла мені, — «а тепер розкажи, що ти бачиш перед собою?»
— «Бачу ведучих, які вийшли на сцену і звертаються до зали, кажучи слова привітання від себе і оголошують першого учасника», — так само подумки відповіла я.
— «Дуже добре», — продовжила Глорія, — «уважно подивися на неї і запам'ятай».
— «Я запам'ятала».
— «А тепер подумки повертаєшся до своєї кімнати і повільно, виходячи з медитації, розплющуєш очі».
Я точно як сказала Глорія повернулася назад і розплющила очі.
— Ну відповідай, у що була одягнена перша учасниця? — радісно запитала Джесс.
— Вона була в повітряній сукні м'ятного кольору до коліна з круглим вирізом спереду, а на ногах були босоніжки на шпильці.
— Ура, у тебе вийшло, ти все правильно сказала, — радісно відповіла Джесс.
— І я так само зможу відповісти на запитання під час іспиту? — запитала я, дивлячись на дівчат.