Історія однієї з фей - Тетяна Собчук
— Ми — феї! — голосно і радісно сказала Джесс, — але не такі про яких написано в казках.
— Джесс, тихіше, вона зараз ще більше запитань матиме.
— Але Меггі, я просто рада, що ми все ж таки знайшли останню фею.
Поки Джесс і Меггі розмовляли між собою або вели дружню суперечку, Глорія взяла мене за руку, відвела трохи вбік і почала розповідь із самого початку.
— Кеті, давай сядемо і я тобі все розповім, а потім ти зможеш поставити нам всі питання, які тебе цікавлять.
— Добре, — відповіла я.
— Як ти вже чула ми феї і ти теж. Але в нас немає сил керувати водою чи природою, як у тих, про яких написано у багатьох казкових книгах. Ми феї внутрішньої гармонії. Завдяки нашим силам, допомагаємо людям знайти свою внутрішню гармонію, а групу ми створили для себе, щоб іноді могли відволікатися від своїх обов'язків та заповнити наші сили. Так, як Меггі їде з батьками, ми влаштували кастинг, щоб знайти учасницю, яка зможе замінити її. Також нам треба було знайти останню фею.
Я слухала, не перебиваючи її. Потім до нас підійшли Меггі та Джесс і також розповідали про те, що Глорія не встигла сказати.
— Ми трохи схожі на фей з казок, — почала Джесс, — але тільки тим, що теж можемо перевтілюватися і маємо крила. Але їх не всі бачать, зазвичай, лише діти віком до 12 років. Дорослі не бачать, так як вони в нас не вірять.
— Але це на краще, — відповіла Меггі, — нам простіше пояснити їм, що це все спецефекти.
— Кеті, можливо, у тебе є до нас якісь питання? — запитала мене Глорія.
— Тільки одине. Як ось цим керувати? — запитала я, показавши на крила за своєю спиною.
— Це дуже просто, — весело відповіла Джесс, — просто подумки уявляєш, як вони у тебе ховаються і з'являються, коли тобі потрібно.
Я спробувала кілька разів і в мене справді почало виходити.
— Ось і чудово, — сказала Меггі, — а про решту дівчата вже розкажуть іншим разом і без мене. Мені вже час. Була рада знайомству з тобою, Кеті, ти в надійних руках.
Ми всі попрощалися з Меггі, і вона пішла.