Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг) - Джоан Роулінг
- Ідемо далі, - поквапилася розрядити обстановку Герміона, - то ми погоджуємося брати в Гаррі уроки?
Усі схвально загомоніли. Захаріас склав на грудях руки Й нічого не сказав, мабуть, тому, що не відводив очей від інструмента у Фредових руках.
- Добре, - з полегшенням зітхнула Герміона. - Тоді наступне запитання: як часто ми будемо збиратися. Думаю, треба не рідше одного разу на тиждень...
- Стривай, - втрутилася Анжеліна, - ще ж треба узгодити, щоб не збігалося з нашими тренуваннями.
- Так, - погодилася Чо, - і з нашими теж.
- І з нашими, - додав Захаріас Сміт.
- Думаю, ми зможемо домовитися про вечір, який влаштує всіх, - нетерпляче сказала Герміона, - але зрозумійте, як це важливо! Ми навчимося захищатися від В-волде-мортових смертежерів...
- Добре сказано! - бовкнув Ерні Макмілан, від якого Гаррі вже давно сподівався щось почути. - Я особисто вважаю, що це дуже важливо, мабуть, найважливіше за все, що ми цього року будемо робити, навіть за майбутні СОВи!
Він обвів усіх очікувальним поглядом, наче сподівався, що хтось вигукне: «Та що ти таке верзеш!». Але ніхто не озвався, тож він провадив далі:
- Я особисто не розумію, чому міністерство нав'язало нам таку недолугу вчительку в такий вирішальний час. Там, очевидно, заперечують сам факт повернення Відомо-Кого, але навіщо призначати вчительку, яка активно перешкоджає нам виконувати захисні закляття?
- На нашу думку, Амбридж не хоче, щоб ми вивчали на практиці захист від темних мистецтв, - сказала Герміона, - бо має якусь... якусь божевільну манію - начебто Дамблдор створює з учнів таку собі приватну армію. Вона вважає, що він налаштовує нас проти міністерства.
Ця новина приголомшила майже всіх, окрім Луни Лавґуд.
- Бо в цьому є сенс, - мовила вона. - Зрештою, має ж Корнеліус Фадж свою приватну армію.
- Що? - розгублено перепитав Гаррі, якого просто ошелешила така інформація.
- Так, він має армію геліопатів, - урочисто сказала Луна.
- Нічого він не має, - заперечила Герміона.
- Ні, має, - сказала Луна.
- А що це за геліопати? - здивувався Невіл.
- Це духи вогню, - пояснила Луна і вирячила очі так, що стала ще божевільніша на вигляд, ніж була, - такі височенні полум'яні істоти, що мчать по землі, спалюючи все перед собою...
- Їх не існує, Невіле, - скептично додала Герміона.
- Ще й як існують! - розсердилася Луна.
- А докази? - скривилася Герміона.
- Є безліч описів, зроблених свідками. Невже ти така обмежена, що тобі все треба підсовувати під самий ніс...
- Гм, гм, - так вдало перекривила професорку Амбридж Джіні, що дехто навіть злякано озирнувся, а потім розреготався. - Хіба ми не збиралися вирішити, як часто нам зустрічатися для уроків захисту?
- Так, - відразу погодилася Герміона, - твоя правда, Джіні.
- Раз на тиждень звучить круто, - сказав Лі Джордан.
- Якщо це не... - почала Анжеліна.
- Так, так, ми пам'ятаємо про квідич, - напружено урвала її Герміона. - А тепер треба вирішити, де нам збиратися...
Це було складніше завдання. Усі замовкли.
- У бібліотеці? - запропонувала Кеті Бел.
- Навряд чи мадам Пінс дуже сподобається, коли ми почнемо виконувати закляття в бібліотеці, - засумнівався Гаррі.
- То, може, в якомусь порожньому класі? - запропонував Дін.
- Так, - підтримав його Рон, - можливо, Макґонеґел впустить нас до свого класу. Вона вже так робила, коли Гаррі готувався до Тричаклунки.
Але Гаррі чомусь не вірив, що Макґонеґел буде така люб'язна й тепер. Хоч би що там казала Герміона про групи навчання чи виконання домашніх завдань, він чітко усвідомлював, що їхню групу запідозрять у бунтарських намірах.
- Що ж, спробуємо щось підшукати, - сказала Герміона. - Ми всім повідомимо, коли виберемо час і місце для першої зустрічі.
Вона понишпорила в портфелі, витягла звідти пергамент і перо, а тоді завагалася, ніби набираючись рішучості.
- Я... я думаю, що треба записати всі ваші прізвища, щоб ми знати, хто тут був. І ще я думаю, - вона набрала повні груди повітря, - що про це ми не будемо скрізь розпатякувати. Тому кожен, хто підпишеться, обіцяє цим самим не розповідати про наш задум ані Амбридж, ані будь-кому іншому.
Фред узяв пергамент і впевнено там підписався, але Гаррі помітив, що не всім хочеться записувати свої прізвища.
- Е-е... - завагався Захаріас. коли Джордж хотів передати йому пергамент. - Ерні скаже мені про час зустрічі.
Одначе Ерні теж не поспішав підписуватися. Герміона глянула на нього, піднявши брови.
- Я... ну, ми ж старости. - вибухнув Ерні. - А якщо цей список знайдуть... тобто... ти ж сама сказала, якщо Амбридж довідається...
- Ти щойно доводив, що наша група стане найважливішою подією цього року, - нагадав йому Гаррі.
- Я... так, - промимрив Ерні. - так, я в це вірю, просто...
- Ерні, невже ти думаєш, що я лишатиму цей список хтозна-де? - роздратувалася Герміона.
- Ні, звичайно, що ні, - вже не так занепокоєно відповів Ерні. - Я... так, авжеж, я підпишуся.
Після Ерні ніхто вже не висловлював заперечень, хоч Гаррі помітив, як подруга Чо докірливо глянула на Герміону, перш ніж записати своє прізвище. Коли підписався останній учень - Захаріас, - Герміона акуратно склала пергамент і заховала в портфель. Усі почувалися трохи дивно, так, ніби щойно підписали якусь угоду.
- Ох і летить час, - Фред зірвався на ноги. - А нам з Джорджем і Лі треба ще купити деякі делікатні штуки, тож побачимося пізніше.
По двоє, по троє, решта учнів теж почала розходитися. Чо дуже довго вовтузилася із замочком свого портфеля, нахилившись над ним так, що її обличчя геть сховалося під довгою чорною пеленою волосся, але її подруга стояла поруч, склавши на грудях руки, і нетерпляче цокала язиком, тож Чо не мала іншого вибору, як вийти разом з нею. Подруга підштовхувала її до дверей, але Чо встигла озирнутися й помахати Гаррі рукою.
- Думаю, все пішло добре, - радісно сказала Герміона, коли за кілька хвилин вони вийшли з «Кабанячої голови» на яскраве сонце. Гаррі з Роном стискали в руках пляшчини з маслопивом.
- Той Захаріас - свинота, - буркнув Рон, люто дивлячись услід Смітові, чия постать ледь виднілася вдалині.
- Мені він теж не дуже
