Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг) - Джоан Роулінг
- Увага, всім, - з'явилася з капітанського кабінету вже переодягнена Анжеліна. - Йдемо на поле. Алісія і Фред, якщо не важко, візьміть коробку з м'ячами. І ще. Там дехто за нами стежитиме, тож прошу ні на кого не зважати, чули?
Щось у її штучно буденному голосі підказало Гаррі, що він має знати тих непроханих гостей. І справді, щойно вони вийшли з роздягальні на залите яскравим сонцем поле, як їх зустріло голосне улюлюкання та глузування гравців слизеринської команди та їхніх посіпак, що сиділи в центрі порожніх трибун. Їхні голоси лунали на весь стадіон.
- А на чому це, карочє, летить Візлі? - зневажливо вигукнув своїм лінивим голосом Мелфой. - Кому стукнуло в голову накласти летючі чари на таку покриту цвіллю палицю, як у нього?
Креб, Ґойл і Пенсі Паркінсон зайшлися реготом. Рон сів на мітлу і відштовхнувся від землі, а Гаррі злетів за ним, спостерігаючи, як червоніють Ронові вуха.
- Не зважай на них, - порадив він, наздогнавши друга, - побачимо, хто сміятиметься після матчу з нами...
- Абсолютно правильно, Гаррі, - схвально відгукнулася Анжеліна, підлітаючи до них з квафелом під пахвою і зависаючи в повітрі обличчям до своєї летючої команди. - Увага! Спочатку для розігріву відпрацюємо перепасовку. Прошу всією командою...
- Егей, Джонсон, а що в тебе з зачіскою? - закричала знизу Пенсі Паркінсон. - Мені ввижається, чи це в тебе й справді з голови вилазять хробаки?
Анжеліна відкинула з чола своє довге, заплетене в кіски волосся і спокійно розпорядилася: - Розлітаймося навсібіч і побачимо, хто в якій формі...
Гаррі дав задній хід і відлетів на дальній край поля. Рон шугонув до протилежних воріт. Анжеліна підняла вгору квафел і різко кинула його Фреду, той відпасував Джорджеві, той Гаррі, той Ронові, а той випустив його з рук.
Слизеринці на чолі з Мелфоєм загиготіли й завили зі сміху. Рон ринув донизу, щоб упіймати квафела перед самою землею, але вийшов з піке доволі незграбно, ледь не впав з мітли, і повернувся на початкову висоту червоний мов рак. Гаррі бачив, як Фред і Джордж перезирнулися, але, на диво, не бовкнули нічого зайвого, за що Гаррі був їм вдячний.
- Грай далі, Роне, - крикнула Анжеліна, ніби нічого не сталося. Рон кинув квафела Алісії, та відпасувала Гаррі, а той Джорджеві...
- Поттер, а як там твій шрам? - гукнув Мелфой. - Може, варто підлікуватися? Це ж ти вже цілий тиждень не ходив до лікарні. Це що, тіпа, твій новий рекорд?
Джордж відпасував Анжеліні, а та знову - назад Гаррі. котрий цього не чекав, але впіймав м'яча кінчиками пальців і негайно кинув Ронові. Той не дотягся і пропустив м'яча повз себе.
- Зберися, Роне, - посуворішала Анжеліна, коли він знов пірнув до землі, наздоганяючи квафел. - Будь уважний.
Було важко сказати, що червоніше - квафел чи Ронове обличчя, коли він знову підлетів до всіх градів. Мелфой зі слизеринцями аж за животи хапалися з реготу.
З третьої спроби Рон нарешті впіймав квафела. На радощах він так завзято його жбурнув, що м'яч прослизнув повз витягнуті руки Кеті й боляче вдарив її в обличчя.
- Вибач! - простогнав Рон, кидаючись уперед, щоб подивитися, чи він, бува, її не поранив.
- Вертайся на свою позицію, з нею все гаразд! - гаркнула Анжеліна. - Але, пасуючи своїм гравцям, не намагайся скинути їх з мітли, зрозумів? Для цього існують бладжери!
У Кеті крапала з носа кров. Слизеринці внизу тупотіли ногами й улюлюкали. Фред і Джордж підлетіли до Кеті.
- На, візьми, - витяг Фред з кишені щось маленьке й фіолетове, - за секунду кров спиниться.
- Гаразд, - гукнула Анжеліна, - Фред і Джордж, летіть по битки і бладжер. Роне, ставай на ворота. Гаррі, відпустиш за моєю командою снича. Будемо атакувати Ронові ворота.
Гаррі шугонув услід за близнюками по снича.
- У Рона все просто валиться з рук, скажіть? - пробурмотів Джордж, коли вони втрьох приземлилися біля коробки з м'ячами і відкрили її, щоб витягти бладжери та снич.
- Він просто хвилюється, - сказав Гаррі, - зранку, коли ми тренувалися, він грав добре.
- Сподіваюся, він ще не зовсім скис, - невесело буркнув Фред.
Вони знову злетіли вгору. Коли Анжеліна свиснула в свисток, Гаррі відпустив снича, а Фред і Джордж метнули бладжера. З цієї миті Гаррі майже не стежив за діями інших гравців. Його завданням було впіймати крихітного золотого м'ячика з крильцями, що приносив команді ловця сто п'ятдесят очок, а для цього потрібні були неабиякі швидкість і вміння. Він розігнався й почав шугати між загоничами. Тепле осіннє повітря батожило йому обличчя, а далекі й безглузді вигуки слизеринців бриніли у вухах... та незабаром його зупинив свисток.
- Стоп... стоп... СТОП! - кричала Анжеліна. - Роне... ти залишив без прикриття середні ворота!
Гаррі озирнувся на Рона, що висів у повітрі перед лівими ворітьми, покинувши двоє інших геть неприкритими.
- Ой... вибач...
- Постійно переміщайся й дивися за загоничами! - крикнула Анжеліна. - Або зависай у центрі, доки зрозумієш, яке кільце треба захищати, або кружляй довкола всіх кілець тільки не відлітай убік, бо так ти пропустив уже три голи!
- Вибач... - повторив Рон, а його червоне обличчя світилося на тлі синього неба, немов маяк.
- Кеті, ти можеш, нарешті, зупинити ту кровотечу з носа?
- Вона тільки погіршується! - витерла рукавом кров Кеті.
Гаррі зиркнув на Фреда, що стурбовано нишпорив у себе по кишенях. Бачив, як Фред витяг щось фіолетове, а тоді перелякано глянув на Кеті.
- Спробуймо ще раз, - звеліла Анжеліна. Вона намагалася не зважати на слизеринців, що почали виспівувати «Ґрифіндор - параша, перемога - наша!», проте видно було, як вона напружилася.
Цього разу не минуло й трьох хвилин, як знову пролунав Анжелінин свисток. Гаррі, який щойно помітив снича біля протилежних воріт, невдоволено пригальмував.
- Що тепер? - нетерпляче спитав він у Алісії, що була найближче від нього.
- Кеті, - коротко пояснила вона.
Гаррі озирнувся й побачив Анжеліну, Фреда та Джорджа, які щодуху летіли до Кеті. Гаррі з Алісією теж помчали туди. Анжеліна встигла зупинити тренування вчасно, бо Кеті була вже біла, мов крейда, і вся закривавлена.
- Їй негайно
