Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг) - Джоан Роулінг
Можливо, ти боїшся порвати стосунки з Поттером - я розумію, що він буває неврівноважений і, як мені відомо, впадає в шал - але, якщо тебе щось тривожить з цього приводу, або ти помітиш певні моменти в Поттеровій поведінці, які тебе занепокоять, то я наполегливо раджу тобі поговорити з Долорес Амбридж, воістину чудовою жінкою, яка з превеликою радістю тобі допоможе.
І ось тобі ще одна моя порада. Як я вже натякав, режимові Дамблдора в Гоґвортсі невдовзі мабуть, буде покладено край. Ти маєш, Роне, виявляти вірність не йому, а школі й міністерству. Мені дуже прикро чути, що професорка Амбридж поки що має від учительського колективу досить незначну підтримку своїх намагань провести в Гоґвортсі необхідні зміни, яких так палко домагається міністерство (хоча з наступного тижня вона відчує значне полегшення - знову ж таки, читай завтрашній «Щоденний віщун»!). Скажу лише таке - учень, що виявить зараз готовність допомагати професорці Амбридж, має великі шанси стати через кілька років старостою всієї школи!
Мені шкода, що влітку не мав нагоди бачити тебе довше: Мені прикро критикувати власних батьків, але боюся, що не зможу мешкати з ними під одним дахом, поки вони будуть пов'язані з тими небезпечними типами з Дамблдорового оточення. (Якщо колись писатимеш листа матері, то можеш їй повідомити, що такий собі Стержис Подмор, великий приятель Дамблдора, був недавно ув'язнений в Азкабані з незаконне проникнення в міністерство. Можливо, хоч це відкриє їм очі на те, з якими дрібними злочинцями вони крутяться в одній компанії.) Вважаю, що мені дуже пощастило, оскільки я уник тавра пов'язаності з подібними людьми - навіть не знаю, як дякувати панові міністру за таку люб'язність з його боку - і дуже надіюся, Роне, що родинні почуття не засліплять тебе до такої міри, щоб ти не помічав хибної природи батьківських переконань та вчинків. Я щиро сподіваюся, що з часом вони усвідомлять, як помилялися, і буду, зрозуміло, готовий прийняти їхні вибачення, коли настане такий день. Прошу ретельно обміркувати мої слова, особливо ті, що стосуються Гаррі Поттера, і ще раз вітаю тебе з обранням старостою.
Твій брат,
Персі.
Гаррі подивився на Рона.
- Ну... якщо ти хочеш, - сказав він таким тоном, ніби все це був жарт, - е-е... як там? - він звірився з листом Персі, - ...а, так... «порвати стосунки» зі мною, клянуся не впадати в шал.
- Віддай, - простяг Рон руку. - Він... - почав Рон, роздираючи листа надвоє, - найбільше... - подер його начетверо, - у світі... - клаптів стало вісім, - лайно. Рон пожбурив клапті в камін.
- Треба якось усе це закінчити, поки не настав світанок, - бадьоро сказав він Гаррі, беручись за реферат для професорки Сіністри.
Герміона якось дивно глянула на Рона.
- Ох, давайте сюди, - раптом сказала вона.
- Що? - не зрозумів Рон.
- Дайте сюди, я перегляну й виправлю.
- Ти серйозно? Ох, Герміоно, ти врятувала нам життя, - зрадів Рон. - Як тобі віддячити?...
- Можете сказати: «Обіцяємо більше ніколи не відкладати домашні завданя на потім». - І вона простягла руку по їхні реферати, не в змозі приховати втіху.
- Велике тобі мерсі, Герміоно, - втомлено сказав Гаррі, передав їй реферат і впав у крісло, тручи очі.
Минула північ, і у вітальні не було вже нікого, крім трьох друзів та Криволапика. Стояла тиша, яку порушувало тільки порипування Герміониного пера, коли вона викреслювала то тут, то там речення в їхніх рефератах, та ще шелестіння сторінок, коли вона звіряла різні факти, зазираючи в розкидані на столі довідники. Гаррі був зовсім виснажений. А ще він відчував якусь дивно-хворобливу порожнечу в грудях, пов'язану не з утомою, а з тим листом, почорнілі рештки якого дотлівали в каміні.
Він знав, що половина гоґвортських учнів вважає його дивним, навіть ненормальним. Знав, що в «Щоденному віщуні» місяцями друкувалися дошкульні натяки на його адресу. Та зовсім інакше було побачити це все на пергаменті як ось у листі від Персі, довідатися, що Персі радив Ронові порвати з ним і навіть доносити на нього професорці Амбридж. Тепер Гаррі значно чіткіше усвідомив усю серйозність свого становища. Він знав Персі ось уже чотири роки, залишався в його будинку на літні канікули, ділив з ним один намет на Кубку світу з квідичу, навіть отримав від нього торік найвищі оцінки за друге завдання Три чаклунського турніру, - і от тепер Персі вважав його неврівноваженим і навіть шаленим.
Гаррі раптом відчув хвилю тепла до свого хрещеного батька і подумав, що Сіріус, мабуть, єдиний міг зрозуміти його теперішні почуття, бо перебував у схожій ситуації. Майже всі в чаклунській громаді вважали його небезпечним убивцею і великим прихильником Волдеморта, і він мусив терпіти це ось уже чотирнадцять років...
Гаррі кліпнув очима, бо раптом побачив у каміні таке, чого там не могло бути. Воно з'явилося на мить і відразу зникло. Ні... це неможливо... йому привиділося, бо він саме думав про Сіріуса...
- Тепер усе це запиши, - сказала Герміона Ронові й підштовхнула до нього реферат, а також списаний нею аркуш, - а тоді додай висновок, який я для тебе написала.
- Герміоно, кращої за тебе людини я ще ніколи не зустрічав, - ледь чутно сказав Рон, - і якщо я буду колись з тобою неввічливий...
- ...я зрозумію, що ти знову став самим собою, - глузливо додала Герміона. - Гаррі, твій реферат нормальний, окрім оцього рядка наприкінці. Ти, мабуть, не розчув добре професорку Сіністру, бо супутник Європа вкритий льодом, а не глодом... Гаррі?
Гаррі зсунувся з крісла і став навколішки на обсмаленому й пошарпаному килимку біля каміна, втупившись у вогонь.
- Е-е... Гаррі? - невпевнено протяг Рон. - Чому ти там сидиш?
- Бо я щойно бачив у каміні голову Сіріуса, - відповів Гаррі.
Він сказав це дуже спокійно. Зрештою, він уже бачив торік Сіріусову голову саме в цьому каміні і навіть розмовляв з нею. Але, з іншого боку, він не був певний, що справді її щойно бачив... вона так швидко зникла...
- Голову Сіріуса? - перепитала Герміона. - Тобто так само, як тоді, під час Тричаклунського турніру, коли він хотів з тобою поговорити? Але зараз би він такого не робив, це дуже... Сіріусе!
Вона затамувала подих, дивлячись на вогонь. Рон випустив з рук перо. Просто серед полум'я
