Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг) - Джоан Роулінг
Сіріус замовк, втупившись у стіну печери. Бакбик обнюхував кам'яну долівку, шукаючи кісток.
Врешті Сіріус звів погляд на Рона.
- Кажеш, твій брат - особистий помічник Кравча? Ти можеш його спитати, чи він останнім часом не бачився з Кравчем?
- Можу спробувати, - невпевнено сказав Рон. - Тільки щоб не здалося, що я Кравча в чомусь підозрюю. Персі його любить.
- Заразом спробуй довідатися, чи не знайшли вони якихось слідів Берти Джоркінз, - Сіріус жестом вказав на другий примірник «Щоденного віщуна».
- Беґмен казав, що не знайшли, - мовив Гаррі.
- Так, його в цій статті цитували, - кивнув Сіріус на газету. - Він нарікав, яка в Берти погана пам'ять. Може, вона й змінилася з тих часів, що я її знав, але Берта ніколи не була забудькувата. Скоріше навпаки. Не дуже розумна - це так, але на плітки вона мала чудову пам'ять. Через це в неї було багато неприємностей, адже вона не знала, коли треба тримати рота на замку. Думаю, там, у Міністерстві магії, Берта трохи заважала... може, саме через те Беґмен так довго не починав пошуків...
Сіріус широко позіхнув і потер запалі очі.
- Котра година?
Гаррі зиркнув на годинник, але згадав, що той зупинився ще на дні озера.
- Пів на четверту, - сказала Герміона.
- Вам уже пора вертатися, - сказав Сіріус, зводячись на ноги. - І послухай... - особливо пильно глянув він на Гаррі, - тобі не треба часто зникати зі школи, щоб зі мною побачитися. Краще шли мені записки. Я й далі хочу знати про все незвичайне. Та нізащо не виходь з Гоґвортсу без дозволу, бо цим даси кому-небудь ідеальний шанс на тебе напасти.
- Досі ніхто не пробував на мене нападати, крім дракона та кількох ґринділів, - сказав Гаррі.
Сіріус кинув на нього сердитий погляд.
- Байдуже... Спокійно дихати я зможу лише тоді, як закінчиться Турнір - тобто не раніше червня. І не забувайте, якщо будете розмовляти про мене між собою, то називайте мене Сопуном. Домовились?
Він простяг Гаррі пляшку й серветку, в яку була загорнута їжа, і підійшов до Бакбика, щоб поплескати його на прощання.
- Проведу вас аж до села, - сказав Сіріус, - може, вкраду ще одну газету.
Перед тим, як вони вийшли з печери, він перекинувся на великого чорного пса. Схилом гори компанія спустилася донизу. Біля перелазу Сіріус дозволив кожному з них погладити себе по голові, а відтак повернувся й побіг сільською околицею.
Гаррі, Рон та Герміона повернулися в Гоґсмід, а звідтіля подалися до Гоґвортсу.
- Цікаво, чи Персі знає всі оті речі про Кравча? - міркував уголос Рон, поки вони йшли дорогою до замку. - Та йому, мабуть, байдуже... напевно, він через це ще більше захоплювався б Кравчем. Персі любить закони і тому скаже, що Кравч відмовився їх порушувати навіть заради рідного сина.
- Персі нізащо не віддав би дементорам когось зі своєї родини, - суворо сказала Герміона.
- Не знаю, - засумнівався Рон. - Якби він подумав, що ми стоїмо на заваді його кар'єрі... Персі дуже честолюбний...
Вони піднялися сходами до вестибюлю. З Великої зали долинали заманливі запахи обіду.
- Бідний старий Сопун, - сказав Рон, принюхуючись. - Мабуть, він тебе, Гаррі, дуже любить... Уяви собі - харчуватися щурами.
- РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ВОСЬМИЙ -
Божевілля містера Кравча
У неділю по сніданку Гаррі, Рон та Герміона піднялися до соварні, щоб за порадою Сіріуса відіслати листа Персі: спитати, чи не бачився він останнім часом з містером Кравчем? Листа доручили Гедвізі, бо вона давно вже не мала роботи. Провівши сову поглядами, друзі зійшли до кухні, щоб подарувати Добі шкарпетки.
Ельфи-домовики зустріли їх радісно й привітно, примудряючись одночасно кланятися, робити реверанси і заварювати для гостей чай. Добі не тямився від захвату.
- Гаррі Поттер до Добі занадто добрий! - пищав він, витираючи зі своїх величезних очей рясні сльози.
- Добі, тими зяброростями ти врятував мені життя, - із вдячністю сказав Гаррі.
- Чи можна мені ще кілька тістечок? - звернувся Рон до сяючих ельфів.
- Ти щойно снідав! - обурилася Герміона.
Та четверо ельфів уже несли до них чималий срібний таріль з тістечками.
- Треба відіслати їжі Сопунові, - пробурмотів Гаррі.
- Добра думка, - підтримав Рон. - Дамо Леву роботу. Ви принесете ще трохи харчів, правда? - спитав він ельфів. Ті радісно закивали й заметушилися.
- Добі, а де Вінкі? - поцікавилася Герміона, оглядаючи кухню.
- Вінкі біля каміна, панночко, - тихо відповів Добі, і його вуха сумно обвисли.
- О Боже! - вигукнула Герміона, помітивши Вінкі. Гаррі теж поглянув на камін. Вінкі сиділа на тому самому ослінчику, що й минулого разу, але тепер вона була така бруднюча, що ледве вирізнялася на тлі закопченої цегли каміна. Одяг на ній був подертий і давно не праний. У руці вона стискала пляшку маслопива й погойдувалася на ослінчику, втупившись у вогонь. Раз чи двічі ельфиня голосно гикнула.
- Вінкі дійшла до шести пляшок на день, - скрушно прошепотів Добі.
- Це ж не дуже міцний напій, - сказав Гаррі.
Та Добі похитав головою:
- Для ельфів-домовиків дуже міцний, паничу..
Вінкі знову гикнула. Ельфи, котрі принесли тістечка, повернулися до своєї роботи і час від часу кидали на неї несхвальні погляди.
- Вінкі чахне, паничу Гаррі Поттер, - сумно прошепотів Добі. - Вінкі хоче додому. Вона й далі думає, що містер Кравч - її господар, паничу. Добі ніяк не може переконати її, що тепер господарем став професор Дамблдор.
- Агов, Вінкі! - Гаррі раптом сяйнула одна ідея. Він підійшов до ельфині й нахилився над нею, - ти не знаєш, що сталося з містером Кравчем? Він перестав з'являтися на Тричаклунському турнірі.
Очі Вінкі заблищали. Її величезні зіниці втупилися в Гаррі. Вона знову трохи хитнулася, а тоді сказала:
- Хазяїн перестати - гик! - приходити?
- Еге ж, - підтвердив Гаррі, - ми його не бачили ще з першого завдання. У «Щоденному віщуні» пишуть, що він захворів.
Вінкі похиталася ще трохи, дивлячись на Гаррі затуманеним поглядом.
- Хазяїн - гик! - хворий? - Її нижня губа затремтіла.
- Ми не певні,
