Ми - дракони - Тала Тоцка

— Я готова!

Її світлість королева Еллірія з матусюю повернули голови і застигли посеред покоїв, подібно статуям в королівському саду.

— До чого ти готова, люба?

— Пресвітла Мати, Іві, на кого ти схожа?

Вони заговорили одночасно, але Івейна, не слухаючи обох, підлетіла до першої ж сукні і, не дивлячись на неї, оголосила:

— Ось ця сукня мені подобається, ваша світлосте, я готова одягатися.

— Іві, дитинко... — дуже делікатно почала королева, але Тона її перебила.

— Звідкіля у тебе у волоссі гілки та листя, Іві? Ти підмітала головою алеї в королівському саду? — вона дивилася так невдоволено і суворо, що Івейна мимоволі втягнула голову в плечі.

— Ні, матусю, я впала!

— Де це ти так впала? Звідки ти вже примудрилася звалитися, Ів?

«З Дастіана», — мало не ляпнула Івейна, але вчасно схаменулася.

— Я в саду гуляла, матусю, спіткнулася об камінь і впала в траву.

Погляд, крадькома кинутий в дзеркало, свідчив, що Івейна пропахала головою аж ніяк не менше половини королівського саду, і суворий вигляд матінки говорив про те саме.

— Негайно в купальню!

— Не лайте її, Тоно, — повернулася до неї королева, — дівчинка так злякалася під час обряду! І те нещастя, що сталося з девіном Северіном, це ж жахливо! Я зараз покличу ваших прислужниць.

— Не треба прислужниць, — Івейна благально склала руки, — ми з матусюю самі впораємося, ваша світлосте!

— Звичайно, ваша світлосте, будьте ласкаві не турбуватися, — Тоні напевно теж не терпілося скоріше залишитися з дочкою наодинці і вилаяти її як слід. Де то чувано, щоб її чекала сама королева!

— Сукню обирати будемо разом! — чи то наполягла, чи віддала наказ Еллірія і пішла.

Тона не встигла нічого сказати, як Ів розвернулася і кинулася їй на шию.

— Ох, матусю, мені так багато потрібно вам розповісти, я не знаю, що робити…

Тона спочатку сторопіла від несподіванки, але зразу ж почала гладити її по голові, примовляючи.

— Донечко моя, що знову у тебе сталося, ось же бідова моя дівчинка! — а потім обвила її обличчя долонями і сказала пошепки, озирнувшись по сторонах, немов їх могли почути: — Мені теж є, що розповісти тобі, доню. Давай зараз ти вимиєшся, ми вирушимо на бал, а потім поговоримо.

Івейна слухняно влізла в купіль, Тона терпляче вибирала з її голови листя, мох і ялинові гілки, а потім довго вичісувала вже чисте і вимите волосся. Якби можна було не йти ні на який бал!

Але в покоях вже чувся шум — це її світлість нагнала куаферів і прислужниць для обох Верон, так що уникнути випробування балом не вийде ніяк. Що ж, може вдасться сховатися за пілястрою в кутку залу і не доведеться тоді червоніти від того, що вона анітрохи не вміє танцювати?