Ми - дракони - Тала Тоцка

Вона уявила собі, як невдоволено буде морщитися принц при її спробах розвеселити його, з яким нудьгуючим виглядом він буде слухати її балаканину — точнісінько як в той його приїзд п'ять років тому, коли вона готова була крізь землю провалитися, аби не бачити цього погляду.

Тепер вона і причину знає — Ейнар вважає її потворною і одружиться з нею тільки якщо його змусить сам король, амір, а то і обидва відразу. Ось Івейне радість буде від такого чоловіка, що вдень шарахатиметься від неї, як від мокричної, а вночі, зціпивши зуби... вона навіть думати не хотіла, що могло б бути між ними вночі.

Чим ближче підлітали до Леарни, тим важче ставало на душі у Ів. В результаті тяжких роздумів вона вирішила розповісти спочатку все матінці, а та вже порадить їй, як краще вчинити. Одне Івейна знала точно — вона нікому не дозволить використовувати себе, як прогірклий гніт. А тому краще буде поки мовчати.

Вони з розмаху влетіли на майданчик тієї самої вежі, Ів швидко зістрибнула з крила дракона, а вже через мить перед нею навколішки стояв Дастіан і відхаркував темний слиз, схожий на золу. Івейна опустилася поруч, він ткнувся їй чолом в плече, вона гладила його по голові, заспокійливо примовляючи, як тут пролунало гучне:

— Що тут відбувається?

До них від дверного отвору йшов Ейнар, його очі гнівно виблискували.

— Івейно, тебе шукають по всьому палацу, де тебе носить? Що ти дозволяєш собі, ти моя обрана, що ти робиш тут з Дастіаном? І, — він здивовано округлив очі — чому він голий?

— Досить кричати, Ейнаре, — перебила його Івейна, — краще допоможи. Ти бачиш, йому зле? У нього вогонь горлом йшов, потрібно покликати девінів.

Ейнар зразу ж змінився на обличчі, кинувся до друга і підхопив його під руки.

— Дастіане, що з тобою? Іві правду каже, ти дихав вогнем? Ну, давай, давай, дихай носом, не хапай повітря ротом, ось так, молодець. Іві, допоможи, — він відтягнув принца до краю вежі, притулив його до стіни зубця і запитав вже тихіше: — Так де вас носило, Ів? Я тут справді як дурень п'ять разів палац оббіг, ні тебе, ні його знайти не міг.

— Дастіан запропонував мені подивитися на нічну Леарну, — шмигнула носом Івейна, як в дитинстві, і ледь втрималась, щоб не втертися рукавом. Хто його знає, ще Ейнар почне сканудити, що обраним не слід так робити.

Дастіан потроху приходив до тями, він вже не хрипів, а просто дихав важко, схиливши голову на плече Ейнара.

— Лежи, лежи, аміране Дастіане, — поплескав той його по потилиці і поправив плащ, — тепер ти наш аміран, подобається тобі це чи ні.

Він шмигнув носом і втерся рукавом, Івейна тихенько хмикнула. Дастіан протестуюче захрипів, але вони обидва схопили його за руки і почали в два голоси вмовляти, і він вкрай заспокоївся, переклавши голову на плече Івейни.

— Так відразу і аміран, — через деякий час важко заговорив Дастіан, витягуючи ноги. — Це ще треба перевірити, ти чи я.

— А я до чого? — Ейнар позіхнув із закритими очима. Івейна відчувала себе так, немов вона цілий будинок підпирала, а не наслідного принца. — Вже давно всім зрозуміло, що я не Вогнедишний.

— Якби тебе пітьма наздоганяла, ти ще яким би Вогнедишним зробився!

— Ваша високосте, — не втерпіла дівчина — ви не хочете одягнутися? Чи ви теж, як і ваш дядько, вирішили не обтяжувати себе переживаннями щодо свого зовнішнього вигляду?

Принци переглянулися і вибухнули гучним реготом. Івейна обурено схопилася і обтрусила сукню, хоча та вже перебувала в такому тяжкому становищі, що саме місце їй було в топці замкової пральні. Дастіан, продовжуючи посміхатися, примирливо притиснув долоні до грудей.

— Вибач, Іві, ми не над тобою сміємося. Я ще не попросив вибачення за те, що потягнув тебе без твоєї згоди в ліс.

— Ти взагалі-то не заривайся, — тицьнув його в бік Ейнар, — це моя обрана. Переживе без вибачення. Іди, Ів, там моя матуся з сенорою Верон сукню тобі на бал вибирають, всі покої обвішані, навіть до мене чіплялись, яка краща. А я звідки знаю? Я що, сукні ношу?

— Так може й нам в сукні вбратися, Ейнаре, — Дастіан хитро глянув на Івейну, — вдамо з себе твоїх обраних? І нехай нас розшукують по всьому замку, га?

Судячи з чола геронського принца, яке наморщилось, навіженою ідея йому зовсім не здавалася.

— Правильно метр Северін про особливе зілля для вас запитував, — підібгала губи Ів, дивлячись на принців, які штовхалися та реготали.

— Зілля? Яке зілля? — насторожився Ейнар.

— Про додавання розуму вашому високородію! І вашій високості теж! — вона вклонилася з холодною посмішкою і гордо розвернулась. Слідом їй понісся звучний наслідний регіт.

***

Івейна мчала коридором так, що думала серце вистрибне з грудей. Ну як же їй не пощастило, що в покоях разом з матусею чекає їх світлість королева Еллірія! Ні, королева, звичайно, добра і мила, але зараз Івейні так кортіло виговоритися, вона терпіти не могла мовчати, коли слова вж рвуться з рота, що хоч долонею рот затикай!

Треба не затягувати з примірками і погоджуватися на першу ж запропоновану сукню. Ів влетіла в покої і з порога голосно заявила: