Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг) - Джоан Роулінг
- Та ні, вони стали інакші, ніж були перед тим, як Мелфой їх закляв... стали рівні й поменшали...
Герміона раптом пустотливо всміхнулася, й Гаррі теж помітив: усмішка в неї геть інакша, ніж та, що він пам'ятав.
- Ну... коли я пішла до мадам Помфрі, щоб зменшити зуби, вона тримала переді мною дзеркало й наказала крикнути «стоп», коли зуби знову стануть такі, як були, - пояснила Герміона. - І я... дала їй потримати дзеркало трохи довше. - Вона всміхнулася ще ширше. - Мамі з татом це не сподобається. Я вже сто років переконую їх, щоб дозволили мені зменшити зуби, а вони кажуть, щоб я носила пластинку. Ви ж знаєте, вони зубні лікарі, і вважають, що зуби і магія - це не... О, дивіться! Левконія повернулася!
Крихітна Ронова сова щось бурхливо щебетала, сидячи на вершечку обліплених бурульками перил. До її лапки був прив'язаний сувій пергаменту. Школярі, проходячи, тицяли на неї пальцями й сміялися, а зграйка третьокласниць зупинилася і одна з дівчаток вигукнула:
- Дивіться, яка манюня сова! Яка гарнесенька!
- Шизоїдний клубок пір'я! - зашипів Рон. Він кинувся нагору і схопив Левконію. - Ти повинна приносити листа адресатові, а не товктися у всіх на очах!
Левконія щасливо ухкала, вистромивши голову з Ронового кулака. Третьокласниці були вражені.
- Зникніть! - гримнув на них Рон, махаючи кулаком з Левконією. Шугаючи в повітрі, сова заухкала ще щасливіше. - На, Гаррі, це тобі, - додав Рон на півтона тихіше, коли обурені третьокласниці втекли. Він зняв Сіріусову відповідь з лапки Левконії. Гаррі сховав її в кишеню, і вони кинулися до ґрифіндорської вежі, щоб там прочитати.
Всі у вітальні були заклопотані канікулярними справами, й нікого не обходило, хто що робить. Гаррі, Рон і Герміона сіли окремо від усіх біля темного вікна, яке поступово заносило снігом, і Гаррі прочитав:
Дорогий Гаррі!
Вітаю з перемогою! Той, хто вкинув твоє ім'я у Келих, тепер, мабуть, не дуже радий. Я збирався запропонувати тобі закляття «Кон'юнктивітіс», адже очі в дракона - найслабше місце...
- Крум так і зробив! - прошепотіла Герміона.
...але твій спосіб був кращий. Я вражений.
Але, Гаррі, не задирай носа... Ти виконав лиш одне завдання. Той, хто втяг тебе в турнір, матиме ще не одну нагоду тебе скривдити. Будь напоготові - особливо, коли особа, про яку ми з тобою говорили, десь поблизу. І намагайся не потрапляти в халепи.
Підтримуй зі мною зв'язок, я хочу знати про кожну незвичну дрібничку.
Сіріус.
- Він каже про те саме, що й Муді, - тихо сказав Гаррі, запихаючи листа в кишеню мантії. - Постійна пильність! Можна подумати, що я ходжу з міцно заплющеними очима, стукаючись об стіни...
- Гаррі, але ж він пише правильно, - сказала Герміона, - попереду в тебе ще два завдання. Ти й справді мусиш глянути в те яйце й почати думати, що воно означає...
- Герміоно, у нього ще купа часу! - огризнувся Рон. - Гаррі, в шахи зіграємо?
- Давай, - відповів Гаррі. Тоді, перехопивши Герміонин погляд, сказав:
- Та що ти, хіба я можу зосередитись, коли навколо такий шарварок? Тут і яйця не почуєш.
- Може, й так, - зітхнула вона й сіла спостерігати за їхнім шаховим поєдинком. Партія закінчилася тим, що Рон поставив Гаррі ефектний мат за допомогою двох до необачності відчайдушних пішаків та войовничого офіцера.
*
Різдвяного ранку Гаррі прокинувся якось раптово. Дивуючись, що ж це так несподівано його збудило, він розплющив повіки і майже впритул перед собою побачив величезні круглі зелені очі, що дивилися на нього з темряви.
- Добі! - вигукнув Гаррі, відсахнувшись від ельфа так різко, що ледь не впав з ліжка. - Не роби так!
- Добі пе-перепрошує, п-паничу! - злякано запищав Добі, відстрибуючи назад і затуляючи довгими пальцями рот. - Добі п-просто хотів п-привітати Гаррі Поттера з Різдвом і принести йому дарунок, паничу! Гаррі Поттер сказав, що Добі може часом приходити, щоб з ним побачитися!
- Усе нормально, - Гаррі все ще дихав швидше, ніж звичайно, хоч серце потроху заспокоювалося. - Лише... лише наступного разу штовхни мене абощо, а не нахиляйся наді мною так, як зараз...
Гаррі відхилив запони, взяв зі столика окуляри й надів їх. Його вигук розбудив Рона, Шеймуса, Діна й Невіла. Заспані і скуйовджені, вони визирали з-за ледь розсунутих запон своїх ліжок.
- Що, Гаррі? На тебе хтось напав? - сонно спитав Шеймус.
- Та ні, це Добі, - пробурмотів Гаррі. - Спіть.
- О! Дарунки! - Шеймус помітив чималу купу пакунків біля ліжка.
Рон, Дін і Шеймус вирішили, якщо вони вже прокинулися, то теж можуть узятися за свої дарунки. Гаррі обернувся до Добі, що стояв біля його ліжка, все ще переживаючи, що засмутив Гаррі. На петельці його чохла для чайника гойдалася ялинкова прикраса.
- Чи Добі може віддати Гаррі Поттеру дарунок? - невпевнено запитав він.
- Авжеж, можеш, - сказав Гаррі. - Е-е-е... Я теж для тебе щось маю.
Це була брехня. Він для Добі нічого не купив, але швидко відкрив свою валізу й вийняв зав'язану вузлом пару розтягнутих шкарпеток. То були його найстаріші і найнеулюбленіші шкарпетки, жовто-гірчичного кольору, що колись належали дядькові Вернону. Розтяглися шкарпетки через те, що Гаррі понад рік тому ховав у них стервоскоп. Він витяг стервоскоп і простяг шкарпетки Добі, кажучи:
- Вибач, забув загорнути...
Та Добі був надзвичайно задоволений.
- Шкарпетки - най-найулюбленіший одяг Добі, паничу! - сказав він, знімаючи з себе старі й надіваючи дядьковернонівські. - Я тепер маю їх аж сім, паничу... але, паничу Гаррі Поттер... - промовив він, вирячивши очі й натягши шкарпетки аж до трусів, - у крамниці помилилися, дали вам дві однаковісінькі!
- Ой, Гаррі, як ти міг не помітити! - зареготав Рон зі свого ліжка, закиданого обгортковим папером. - Слухай, Добі, візьми ще оцю пару, перемішаєш їх з тими, і буде, як треба. А оце твій светр!
Він кинув Добі пару щойно розпакованих фіолетових шкарпеток та сплетений місіс Візлі светр.
Добі був приголомшений.
- Панич такий люб'язний! - запищав він, низько кланяючись Ронові, а очі його знову наповнилися слізьми. - Добі знав, що панич великий чарівник, адже він - найближчий друг Гаррі Поттера, але Добі не знав, що панич такий великодушний, шляхетний, щедрий...
- Подумаєш, шкарпетки, - Ронові вуха порожевіли, і видно було, що йому
